Рішення № 81946683, 23.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1640/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії у якій позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови позивачу у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради надати мені статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача, ОСОБА_2 . Чоловік був особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (І категорія): учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; інвалідом другої групи з пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни; мав захворювання, спричинене виконанням обов`язків військової служби на ЧАЕС, яке призвело до його смерті. У зв`язку із вищевикладеним 28.12.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. 09.01.2019 відповідач письмово відмовив у наданні такого статусу мотивуючи відмову відсутністю правових підстав.

Ухвалою суду від 15.04.2019 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 травня 2019 року (а.с. 1-2).

06 травня 2019 року судове засідання перенесено на 23 травня 2019 року (а.с. 58).

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, розгляд справи просила проводити без її участі.

Представник відповідача не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи просив проводити без його участі, у якій також зазначив, що проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі.

При цьому, відзиву на позовну заяву представник відповідача не надавав.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Слов`яносербським РВ УМВС України в Луганській області, виданий 09.12.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с. 6-8).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою від 02.02.2015 №919017563 (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про шлюб (повторне), виданого 11 серпня 2016 року серія І-ЕД №225824 між позивачем та громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено шлюб 16 березня 1974 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження 16 березня 1974 року зроблено запис № 350 (а.с. 11, 50).

Згідно відомостей свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 15 травня 2018 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років, про що 15 травня 2018 року складено відповідний актовий запис № 898 (а.с. 10, 44).

Відповідно до експертного висновку №187 від 27.10.2005, встановлено основний діагноз «Гіпертонічна хвороба 2 стадії, важка форма, ІХС,3 стабільна стенокардія ФК 3, дифузний кардіосклероз Н2, та зроблено висновок, що захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 14, 48).

Також відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 12.07.2018 №58 зазначено основний діагноз «ІХС. Після інфарктний кардіосклероз. Гостра недостатність кровообігу. Гіпертонічна хвороба. Кардіальний цироз печінки. Залозисто-кістозна гіперплазія передміхурової залози з переродженням в аденокарциному, та зроблено висновок, що захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 17, 49).

Крім того, судом встановлено, що 02 грудня 2005 року ОСОБА_3 було видане посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 , відповідно до якого, представник цього посвідчення є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни (а.с. 12).

02 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради із заявою про надання їй посвідчення члена сім`ї загиблого.

На підставі зазначеної заяви ОСОБА_1 було видано посвідчення серії НОМЕР_5 , відповідно до якого, пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с. 51).

Відповідно до листа 22 серпня 2018 року №7437/02, повідомлено, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій і конфліктів. З урахуванням викладеного відсутні правові підстави для встановлення позивачу, як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильської АЄС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону, та запропоновано позивачу повернути видане посвідчення серії НОМЕР_5 від 02.08.2018 (а.с. 53).

28 грудня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 54-55).

Листом від 09 січня 2019 року №171/02 відповідач надав відповідь на звернення позивача від 28 грудня 2018 року, в якій зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій і конфліктів. З урахуванням викладеного відсутні правові підстави для встановлення позивачу, як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильської АЄС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону (а.с. 26, 56).

Суд розцінює зазначений лист як фактичну відмову у наданні позивачеві відповідного посвідчення.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо фактичної відмови у наданні позивачеві статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни відповідно до приписів статті 10 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №3551-ХII).

В преамбулі до Закону №3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону №3551-ХII на дружину померлої особи є похідними від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Згідно з нормами статті 2 зазначеного Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Нормами статті 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до положень статті 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та ОСОБА_4 Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни, відповідно до положень зазначеної статті також належать інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд доходить висновку, що померлий чоловік позивача мав пільги для інвалідів Вітчизняної війни і помер від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до інвалідів війни, а згідно статті 4 Закону № 3551-XII - до ветеранів війни.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, зі змісту цієї норми слідує, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Відповідно довідки військової частини від 24.05.1987 (а.с. 24) ОСОБА_2 був призваний на навчальні збори, виконував обов`язки в військовій частині №18576 в період з 21.02.1987 по 24.05.1987

Слід зазначити, що у розмінні абзаців 4, 7 п. 1 ст. 10 наведеного Закону до членів сім`ї загиблих (тих, які пропали безвісті) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Положеннями абзацу 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травням 1994 року № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Як встановлено судом відповідачем 02 серпня 2018 року було видано позивачу посвідчення, як дружині загиблого (померлого) ветерана війни серії НОМЕР_5 .

Проте, в подальшому відповідач направив позивачу лист від 22.08.2018 №7437/02 з вимогою повернути видане посвідчення, оскільки як зазначено відповідачем у цьому листі, правові підстави для встановлення позивачу статусу, дружини загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні (а.с.53).

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 15 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, дружини (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що єдиною підставою для втрати особою статусу дружини загиблого (померлого) ветерана війни є одруження такої особи вдруге.

Тобто в даному випадку, йде мова про незаконні дії відповідача щодо вимоги про повернення виданого ним посвідчення щодо встановлення статусу, як дружині загиблого (померлого) ветерана війни, з підстав не передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до принципу «належного урядування» сформульованого Європейським судом з прав людини у Рішенні «Рисовський проти України», що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, в даному випадку позивач не може ставитись в залежність від помилки відповідача, оскільки звертаючись до відповідача позивач мав певні законні очікування щодо правомірності та правильності дій відповідача щодо встановлення їй відповідного соціального статусу, а тому виправлення помилки відповідача шляхом позбавлення такого статусу, суд вважає таким, що не ґрунтується на законі та принципах сформульованих Європейським судом з прав людини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 , який належить до ветеранів війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551-XII поширюється його чинність.

Отже, позивач має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року було відстрочено сплату позивачу судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 1-2).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 15Б) встановити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 15Б) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова