Ухвала суду № 81946331, 20.05.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7261/18

Провадження № 1-кс/202/5438/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А.,

за участю секретаря Розсохи І.О.,

прокурора Мельниченка В.В.,

розглянувши клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення Мельниченка В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040000000965 від 30.10.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло зазначене клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення Мельниченка В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040000000965 від 30.10.2018 року.

З клопотання убачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12018040000000965 від 30.10.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група невстановлених осіб, діючи за попередньою змовою, на території Дніпропетровської та Харківської областей, протягом 2018-2019 року, з використанням електронно-обчислюваної техніки, займається виробництвом та збутом (оптовим та роздрібним) підроблених бланків страхових сертифікатів міжнародного автомобільного страхування «Зелена Карта», полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСАГО).

15.05.2019 року в будинку ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська проведено обшук.

За результатами проведеного обшуку вилучено: 2 (два) бланки обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які містять відтиск печатки СК «ПЗУ Україна»; 4 (чотири) блокноти, які містять зразки почерку ОСОБА_1 ; 1 (один) блокнот, який містить зразки почерку ОСОБА_2 ; договір доручення без дати та номеру на 3 арк.; мобільний телефон «Samsung», IMEI НОМЕР_1 , з сім картками мобільних операторів « ОСОБА_3 » та «Водафон Україна», НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; грошові кошти у сумі 1571 доларів США, різними купюрами; поліси на 3 арк.; незаповнені бланки протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу у кількості 45 шт.; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на різні марки автомобілів на 5 арк.; 2 (два) зразки заяви з підписом ОСОБА_1 ; бланк медичної довідки на 1 арк.

Постановою слідчого від 16.05.2019 року вилучені під час проведення обшуку речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Тому, враховуючи, що вказані вище речі можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також з метою збереження речових доказів, прокурор просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що було вилучене 15.05.2019 року в ході проведення обшуку в будинку ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Вислухавши прокурора, дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин, виходячи з наступного.

Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12018040000000965 від 30.10.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5 та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, у разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положення КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Зазначаючи як підставу накладення арешту, прокурор в клопотанні не зазначив, які конкретно відомості містять вилучені речі, на які необхідно накласти арешт, для встановлення яких саме обставин скоєння кримінального правопорушення мають значення зазначені речі, та не вказано, яким чином та які саме предмети можуть являтися предметом злочинних дій. Клопотання прокурора містить лише загальні формулювання підстав і мети відповідно до процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмети арешту об`єктами кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

В даному випадку прокурором не доведено жодного із цих пунктів та не зазначено, які саме потреби досудового розслідування задовольнятимуться завдяки цьому арешту, в чому полягає неможливість вчинення будь-яких інших дій по відношенню до майна, на яке просить накласти арешт, і яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження може вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування.

З огляду на зазначене, приходжу до висновку про необхідність повернення клопотання прокуророві для усунення недоліків, оскільки клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту.

Керуючись ст. ст. 170-172, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення Мельниченка В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040000000965 від 30.10.2018 року повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.