Ухвала суду № 81946083, 24.05.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2090/18

6/212/100/19

У Х В А Л А

24 травня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., без присутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за подання державного виконавця Кіптик К.С. про примусове проникнення до володіння,-

встановив:

24 травня 2019 року державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кіптик К.С. звернувся до суду з вищезазначеним поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , посилаючись на те, що стосовно останньої на виконанні Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення на користь УПСЗН Покровської районної у місті ради суми заборгованості у розмірі 41371,89 грн.

Зокрема, постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 57826582. Додатково з наведеною постановою від 03.12.2018 року боржника зобов`язано надати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено на адресу боржника 03.12.2018 року.

Боржник отримав постанову державного виконавця, але вимоги виконавчого документу не виконуються. В добровільному порядку ОСОБА_1 на момент подачі подання борг не сплатила, відповідно до актів державного виконавця перевірити майновий стан боржника за адресою: АДРЕСА_1 , 12 , м. Кривий АДРЕСА_2 , не виявилось можливим, не зважаючи на вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження». Зважаючи на викладене вище, заявник просить вирішити питання про примусове проникнення до житла боржника.

Відповідно до вимог ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи негайно , але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення ( виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за честю державного чи приватного виконавця.

Державний виконавець до суду не прибув, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Перевіривши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконанні в Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПСЗН Покровської районної у місті ради суми заборгованості у розмірі 41371,89 грн.

Зокрема, постановою державного виконавця від 03.12.2018 року було відкрито виконавче провадження № 57826582.

Додатково з наведеною постановою боржника зобов`язано надати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Наведену постанову про відкриття виконавчих провадження було направлено на адресу боржника 03.12.2018 року простою поштою, відомості про отримання відсутні.

В добровільному порядку ОСОБА_1 на момент подачі подання борг не сплатила.

30.05.2019 року за адресою по вул. Е. АДРЕСА_3 здійснювався вихід державних виконавців відділу з метою проведення виконавчих дій, зокрема: перевірки майнового стану боржника, виявлення майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення відповідно до чинного законодавства, його опису та арешту, а також з метою вручення вимог державного виконавця про виклик .

За результатами виходу за адресою по АДРЕСА_3 було складено відповідний акт, згідно з яким увійти до квартири не вдалося у зв`язку з тим, що ніхто не відчиняв двері, зі слів сусідів боржник вдома відсутній.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України , питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання державному виконавцю у вчиненні таких дій.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про те, що боржник був обізнаний про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна боржника.

Крім того, державним виконавцем не надані відомості про дотримання ним встановленого ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» порядку повідомлення боржника про час і місце проведення виконавчих дій. Також не надано відомостей про інформування власників квартири про необхідність вчинення таких дій.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 439 ЦПК України, подання про примусове проникнення до житла, розглядається судом без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, тому саме на останнього покладається тягар доказування.

Однак державним виконавцем не надано належних доказів того, що боржник умисно не виконує рішення суду, ігнорує виклики державного виконавця, та умисно чинить перешкоди у здійсненні виконавчих дій.

Згідно положень ч.1 ст.18, ч.8 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені заходи примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Також слід зазначити, що згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, примусове проникнення до житла є одним із заходів примусового виконання рішення суду, для застосування якого суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Отже, в даному випадку, примусове проникнення до житла боржника для опису майна не є єдиним можливим засобом виконання судового рішення.

Згідно п. 13, п. 4, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатись до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належить боржникові від інших осіб.

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , власником 1/3 частини є остання, інші співвласники не встановлені.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій прав громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Частиною 1 ст. 311 ЦК України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним.

Гарантування кожному права на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України зазначені міжнародні акти є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

За змістом наведених положень, у разі проникнення до житла чи іншого володіння особи, яка не є учасником виконавчого провадження, у відповідному поданні мають бути зазначені обставини, які свідчили б про інформування цієї особи про необхідність вчинення дій щодо передання майна, належного ОСОБА_2 , для подальшого звернення стягнення на нього, а також дані про небажання цієї особи виконувати відповідне розпорядження державного виконавця.

Проте, у поданні відсутнє повідомлення співвласника квартири про необхідність передання майна, що належить ОСОБА_1

Крім того, у поданні державного виконавця взагалі відсутні будь-які докази знаходження в данній квартирі речей (майна), що належать ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод -кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно має служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а має бути розумна співмірність між використовуваними інструментами й тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення в справі Агосі проти Сполученого Королівства).

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає законних підстав для задоволення подання державного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника.

Керуючись ст.ст. 259,260,261, 439, ЦПК України, суд -

постановив:

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кіптик К.С. про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Суддя: О. Н. Борис