Рішення № 81946010, 02.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2019 р. справа № 300/474/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

представника позивача - Ткачука Т.А.,

представника відповідача - Хімченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов від 07.02.2019 №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС, №ІФ32/1669/АВ/П/ЗБ-2ФС, №ІФ32/1669/АВ/П/МГ-3ФС,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов від 07.02.2019 №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС про накладення штрафу в розмірі 4173,00 грн. за порушення вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції №58 Про порядок ведення трудових книжок працівників, частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», №ІФ32/1669/АВ/П/ЗБ-2ФС про накладення штрафу в розмірі 12519,00 грн. за порушення вимог статті 115 КЗпП України, №ІФ32/1669/АВ/П/МГ-3ФС про накладення штрафу в розмірі 125190 грн. за порушення вимог статті 100 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови про накладення штрафу прийняті відповідачем на підставі неправильних та помилкових висновків. Зазначає, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки та винесення рішень, оскільки оскаржувані постанови винесені в межах строку на усунення порушень вказаних у приписі, без перевірки усунення недоліків, чим порушено п.28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2017 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказує на незаконність одночасного притягнення позивача до відповідальності за ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.1 ст.41 КУпАП.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 28.03.2019 клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні задоволено, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 19.04.2019 у справі вжито заходи забезпечення адміністративного позову.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив. У відзиві зазначив, що оскаржуваними постановами за допущені порушення на позивача правомірно накладено фінансові санкції, процедура накладення санкцій відповідачем дотримана. Стосовно тверджень позивача щодо одночасності притягнення до відповідальності за ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.1 ст.41 КУпАП, вказав, що штрафи, накладення яких передбачено ч.3 ст.265 КЗпП України, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України, не є видом юридичної відповідальності. Окрім цього, вказав що позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.40-51).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові, просив позов задовольнити. Зазначив, що оскаржувані постанови прийняті в його присутності. Пояснив, що відповідно до п.28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2017 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у разі виконання припису в установлений у ньому строк, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. 04.02.2019 позивачем разом із скаргою на припис відповідачу надіслано особову картку ОСОБА_2 , яка нею підписана, а відтак порушення усунуте. Зазначив, що відповідачем протиправно прийнято висновок стосовно порушення вимог ст.115 КЗпП України, оскільки в листопаді та грудні 2018 ОСОБА_3 не отримала заробітну плату у зв`язку з хворобою, а тому заробітна плата депонована, що вважається виконаним обов`язком по забезпеченню своєчасності виплати. Також зазначив, що не відповідає дійсності висновок щодо порушення вимог ст.100 КЗпП України.

Представник відповідача в судовому засіданні стосовно задоволення позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві (а.с.40-51). Пояснив, що позивачем при проведенні інспекційного відвідування, проведеного за результатами розгляду звернення громадянки ОСОБА_3 , встановлено порушення вимог п.2.5 глави 2 Інструкції №58 Про порядок ведення трудових книжок працівників, ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.115, 100 КЗпП України, а тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності у виді накладення штрафів, передбачених абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України та абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтовані, в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані суду письмові докази, судом встановлено наступне.

20.12.2018 на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшла заява ОСОБА_3 щодо порушення ФОП ОСОБА_4 . законодавства про працю при звільненні з роботи без її згоди. Згідно вказаної заяви ОСОБА_3 зазначала про порушення роботодавцем процедури її звільнення за угодою сторін, не ознайомлення з наказами про звільнення та прийняття на роботу, оформлення на роботу до іншого підприємця - ОСОБА_1 , без її згоди (а.с.53).

Листом від 18.01.2019 за №16-07/15-10/387 Управління Держпраці в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_3 , що 26.10.2018 ФОП ОСОБА_4 припинив підприємницьку діяльність, а тому провести інспекційне відвідування у вказаного суб`єкта господарювання не має можливості, а за результатами проведеного інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 . виявлено порушення законодавства про працю, складено акт та внесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю (а.с.56-57).

16.01.2019, відповідно до наказу про проведення інспекційного відвідування № 39-Д від 15.01.2019 та направлення №04-13/15-10/303 від 15.01.2019 відповідачем проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт №ІФ32/1669/АВ (а.с.60-63).

Відповідно до вказаного акту виявлено порушення позивачем: ч.1 ст.21 КЗпП України - ФОП ОСОБА_1 наказом №1 від 31.10.2018 прийняв на роботу ОСОБА_3 на посаду ткача з 01.11.2018 без добровільної згоди працівника; п.2.5 глави 2 Інструкції №58 Про порядок ведення трудових книжок працівників - ФОП ОСОБА_1 особову картку на працівницю ОСОБА_3 не веде; ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» - ФОП ОСОБА_1 не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Зокрема, у відомостях на виплату заробітної плати не зазначені конкретні числа місяця, за який проводиться виплата; ст.115 КЗпП України - ФОП ОСОБА_1 станом на день інспекційного відвідування (16.01.2019) не виплатив заробітну плату працівниці ОСОБА_3 за листопад та грудень 2018; ст.100 КЗпП України - ФОП ОСОБА_1 не встановив своїм працівникам підвищену оплату праці. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність по АДРЕСА_1 . Місто Косів є гірським населеним пунктом відповідно до постанови КМ України №647 від 11.08.1995. Наказом №1 від 31.10.2018 ФОП ОСОБА_1 прийняв на роботу ОСОБА_3 на посаду ткача з 01.11.2018 та встановив посадовий оклад 3725 грн. Посадовий оклад працівника не підвищено на 25 процентів. Аналогічно, працівникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підвищено посадові оклади на 25 процентів.

24.01.2019 відповідачем позивачу внесено припис про усунення виявлених порушень № ІФ32/1669/АВ/П від 24.01.2019 (а.с.15-17).

25.01.2019 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення фінансових санкцій на позивача 07.02.2019, вирішено викликати позивача на розгляд справи (а.с.96-98).

29.01.2019 позивачу надіслано повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення штрафу на 07.02.2019 (а.с.99-102).

Позивачем до акту інспекційного відвідування подано письмові зауваження, які надійшли до відповідача 06.02.2019. У вказаному документі позивач зазначив, що наведені у акті інспекційного відвідування порушення законодавства про працю не відповідають дійсності, з ОСОБА_3 укладено трудовий договір від 01.11.2018, що містить її підпис, а отже вказане свідчить про наявність добровільної згоди на здійснення роботи. Частина 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» не містить вимоги щодо наявності у відомостях на заробітну плату конкретних чисел місяця, за яких проводиться виплата. У відомостях про нарахування та виплату заробітної плати за листопад та грудень 2018 наявні конкретні числа, а саме 30.11.2018 та 31.12.2018. Не відповідає дійсності твердження щодо не виплати заробітної плати ОСОБА_3 оскільки нею заробітна плата не отримана через хворобу. Вказана заробітна плата депонована та очікує на отримання її ОСОБА_3 , що підтверджується відомостями з виплати за листопад та грудень 2018. Також зазначив, що постанова КМ України №648 від 11.08.1995 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» стосується лише тих осіб, які отримали посвідчення встановленого зразка. У ній вказано лише про мінімальні гарантії зазначені в генеральній, галузевій та регіональній угоді, а не про мінімальну заробітну плату, яка визначається Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки. Оскільки Закон має вищу юридичну силу, позивач керувався саме ним, а не постановою (а.с.68-69).

У відповідь на зауваження до акта інспекційного відвідування відповідач листом від 08.02.2019 №05-16/9 повідомив позивача, що вказане зауваження не підлягає розгляду з огляду на пропущення строків його подання (а.с.79).

06.02.2019 позивачем подано скаргу на припис про усунення виявлених порушень №ІФ32/1669/АВ/П від 24.01.2019 (а.с.91-92).

07.02.2019 відповідачем, за наслідками розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, щодо ФОП ОСОБА_1. винесено постанови за №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС про накладення штрафу в розмірі 4173,00 грн. за порушення вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції №58 Про порядок ведення трудових книжок працівників, частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», відповідальність за які передбачено абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, №ІФ32/1669/АВ/П/ЗБ-2ФС про накладення штрафу в розмірі 12519,00 грн. за порушення вимог статті 115 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, та №ІФ32/1669/АВ/П/МГ-3ФС про накладення штрафу в розмірі 125190 грн. за порушення вимог статті 100 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України (а.с.103-105). Вказані постанови 07.02.2019 направлено позивачу листом з повідомленням про вручення згідно квитанцій ВЗ №7601850815533 (а.с.103-106).

08.02.2019 щодо позивача Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення №ІФ32/1669/АВ/П/ПТ (а.с.87-88), справу про адміністративне правопорушення направлено на розгляд до Косівського районного суду (а.с.89). Станом на час розгляду справи рішення у справі про адміністративне правопорушення не прийнято.

20.02.2019 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято рішення про розгляд скарги позивача на припис №ІФ32/1669/АВ/П від 24.01.2019, за результатами якої в задоволенні скарги відмовлено, припис залишено в силі (а.с.94-95).

Не погоджуючись із постановами позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України (надалі, також - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 №8 затверджено Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області, відповідно до якого, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб є одним з основних завдань Управління.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі також - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються, зокрема, начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку № 509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Стосовно виявлених перевіркою порушень позивачем вимог підпункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», які стали підставою для прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС від 07.02.2019 у розмірі 4173,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 N58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за N110, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша). Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз`єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Як слідує із змісту акта інспекційного відвідування №ІФ32/1669/АВ та встановлено в судовому засіданні, порушення позивачем пункту 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, визначено відповідачем з тих підстав, що ФОП ОСОБА_1 не вів особову картку на працівника ОСОБА_3 Порушення ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» визначено відповідачем згідно відомостей на виплату заробітної плати за листопад і грудень 2018 року з підстав не забезпечення бухгалтерського обліку на оплату праці у зв`язку з не зазначенням у відомостях конкретного числа місяця, за який проводиться виплата.

Представник позивача суду пояснив, що вказані порушення усунуті на виконання припису, а також зазначив про наявність у відомостях на виплату заробітної плати конкретних числа місяця - 30.11.2018, 31.12.2018.

Судом встановлено, що 06.02.2019 відповідачем отримано зауваження на акт інспекційного відвідування та скаргу на припис про усунення виявлених порушень, до яких були додані, зокрема, особова картка ОСОБА_3 , відомості нарахування та виплати заробітної плати за листопад та грудень із зазначенням дат 30.11.2018 та 31.12.2018, відповідно.

Постанова про накладення штрафу №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС прийнята відповідачем 07.02.2019.

Згідно пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (п.28 Порядку).

Таким чином, оскільки обговорювані порушення позивачем усунуто до закінчення строку, зазначеному у приписі (07.02.2019) та до прийняття відповідачем оскаржуваної постанови №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС, суд дійшов висновку про протиправність постанови №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС від 07.02.2019 про накладення штрафу в розмірі 4173,00 грн., а тому позовна вимога про визнання цієї постанови протиправною та її скасування є такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно встановлених відповідачем порушень позивачем статті 115 Кодексу законів про працю України, та доводів позивача щодо неправомірності винесеної відповідачем постанови №ІФ32/1669/АВ/П/ЗП-2ФС від 07.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 12519,00 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Порушення позивачем статті 115 КЗпП України визначено відповідачем з тих підстав, що ФОП ОСОБА_1 не виплатив заробітну плату працівнику ОСОБА_3 за листопад і грудень 2018 року.

Протиправність вказаної постанови позивач обґрунтовує депонуванням заробітної плати ОСОБА_3 у зв`язку з її хворобою. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що заробітна плата ОСОБА_3 станом на час розгляду судом справи не виплачена, є депонованою та очікує коли ОСОБА_3 прийде її забрати.

Судом встановлено, що в табелях обліку використання робочого часу працівників позивача за листопад, грудень 2018 року зазначено, зокрема, явку ОСОБА_3 на роботу у певні дні, кількість відпрацьованих нею днів - 22 і 20, відповідно, та кількість відпрацьованих годин - 176 і 158, відповідно.

Згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за листопад від 30.11.2018 навпроти прізвища ОСОБА_3 зазначено, зокрема, суму до сплати на руки 1363,03 грн., а у графі «підпис одержувача» наявний запис «депоновано». У відомості нарахування та виплати заробітної плати за грудень від 31.01.2019 навпроти прізвища ОСОБА_3 у графі «сума до оплати на руки» значиться сума 2062,81 грн., а у графі «підпис одержувача» наявний запис «депоновано».

Відповідно до пункту 30 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, виплати, пов`язані з оплатою праці, проводяться касиром установи/підприємства за видатковими касовими ордерами, складеними на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Касир зобов`язаний після закінчення встановлених строків виплат, пов`язаних з оплатою праці за видатковими відомостями: 1) у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис «Депоновано»; 2) скласти реєстр депонованих сум; 3) у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та неодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівка видавалась не касиром, а іншою особою, то на відомості додаткового робиться напис «Готівку за відомістю видав (підпис)»; 4) здійснити запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю (п.30 Положення).

Наявність записів про явку ОСОБА_3 на роботу в табелях обліку використання робочого часу та записів у відомостях нарахування і виплати заробітної плати про депонування сум заробітної плати, позивач пояснює помилковим зазначенням у табелях обліку використання робочого часу явки ОСОБА_3 на роботу.

Разом з цим, позивачем не надано суду доказів внесення виправлень чи коригування табелів обліку використання робочого часу працівників позивача за листопад, грудень 2018 року в частині записів про явку на роботу ОСОБА_3 , також суду не надано доказів повідомлення ОСОБА_3 про нарахування їй заробітної плати та необхідність її отримання. Позивачем не доведено що працівник не з`являється за одержанням заробітної плати (відмовляється отримувати), і про це повідомлений.

Таким чином, зазначені у постанові №ІФ32/1669/АВ/П/ЗП-2ФС від 07.02.2019 порушення позивачем вимог статті 115 КЗпП України знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і свідчать про невиплату нарахованої заробітної плати Рибчук Н.Ю.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача стосовно винесення постанови №ІФ32/1669/АВ/П/ЗП-2ФС від 07.02.2019 про накладення штрафу в розмірі 12519,00 грн. Натомість, доводи позивача, що вказують на протиправність зазначеної постанови суд вважає безпідставними, а позовну вимогу про визнання цієї постанови протиправною та її скасування такою, що не підлягає задоволенню

Щодо встановленого відповідачем порушення позивачем статті 100 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Статтею 12 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 647 від 11 серпня 1995 року затверджено перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, серед яких є м. Косів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів № 648 від 11.08.1995 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" визначено, що на підприємствах, в установах, організаціях, територіальних органах, територіальних підрозділах та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.

У разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, тарифні ставки та посадові оклади працівників, які постійно в них працюють, також підлягають підвищенню у розмірі, передбаченому абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 100 КЗпП України оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я.

На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ст.97 КЗпП власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Визначення терміну "заробітна плата" надано в Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95 (ратифікована Україною 30.06.1961), статті 94 Кодексу законів про працю України, статті 1 Закону України "Про оплату праці". Під заробітною платою, зокрема, розуміється будь-яка винагорода або заробіток, які обчислюються, як правило, у грошовому виразі, та які роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Регулювання оплати праці працівників здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначив, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу та гарантовані державою виплати.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці", кожен працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та укладеного трудового договору. В статті 2 вищевказаного Закону в структуру заробітної плати входять основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Додаткова заробітна плата включає в себе доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, здійснення доплати у розмірі 25% до окладу працівникам, які працюють у гірській місцевості є їх мінімальною гарантією в оплаті праці встановленою законом і обсяг цих прав не може бути скасований чи обмежений роботодавцем.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як встановлено в ході інспекційного відвідування та не заперечується позивачем, ФОП ОСОБА_1 не здійснював нарахування та виплату заробітної плати працівникам, які працювали на території населеного пункту, що має статус гірського, із підвищенням посадового окладу на 25%.

Отже, відповідачем вірно встановлено порушення мінімальних гарантій в оплаті праці працівників позивача, а тому правомірно прийнято постанову про накладення штрафу №ІФ32/1669/АВ/П/МГ-3ФС від 07.02.2019.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ32/1669/АВ/П/ПТ/ІП-1ФС від 07.02.201 якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 4173,00 грн.

Оскільки станом на час розгляду та прийняття рішення у справі ФОП ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення статей 115, 100 КЗпП України згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, доводи позивача про повторне притягнення його до одного виду відповідальності за те саме порушення є безпідставними.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 62,57 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС від 07.02.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 4173 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул.Незалежності 67, м.Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 62,57 грн. (шістдесят дві гривні 57 копійок).

Скасувати вжиті ухвалою від 19.04.2019 заходи забезпечення адміністративного позову в частині зупинення стягнення у виконавчому проваджені №58807484 на підставі постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ32/1669/АВ/П/ІП-1ФС від 07.02.2019 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 4173 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

У зв`язку з перебуванням судді в період з 07.05.2019 по 20.05.2019 та 22.05.2019 у відпустці рішення складене в повному обсязі 23.05.2019.