Рішення № 81945542, 14.05.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/41/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача – Капітан Р.В.

представника позивача – Якименко О.В.

представника відповідача – Майор А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до вимог ч.3 ст. 243 КАС України судом 14.05.2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Капітан ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 19 грудня 2018 року на поштову адресу позивача надійшла від Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22 листопада 2018 року №Ф-3484-51.

Відповідно до вказаної вимоги громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстраційним номером облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та місцем проживання платника: АДРЕСА_1 , необхідно сплатити протягом 10 календарних днів з дня отримання згаданої вимоги суму боргу (недоїмки) на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів суму заборгованості єдиного соціального внеску (ЄСВ) у розмірі 15819,54 гривень. Зважаючи нате, що 15 березня 2005 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області із заявою про реєстрацію його фізичною особою - підприємцем, але так як вказаний номер облікової картки платника податків - 3012801459 був помилковий, Державний реєстратор зупинив процедуру реєстрації та направив позивача до органів державної податкової служби для з`ясування обставин, при цьому завершивши процедуру реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. 31 березня 2005 року позивачу органом державної податковий служби був присвоєний вірний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 .

Зважаючи на те, що позивач при реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності подав ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , в подальшому змінивши його на інший – 3018913057, вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн. є протиправною, прийнятою з порушенням норм чинного законодавства, а відтак підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що посилання позивача на те, що державним реєстратором зареєстровано його як суб`єкта підприємницької діяльності, а контролюючий орган починаючи з 15 березня 2005 року і до теперішнього часу (понад 13 років), не повідомляючи ОСОБА_1 про необхідність внесення змін до реєстраційних даних суб`єкта підприємницької діяльності, продовжував нараховувати позивачу платежі до бюджету із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є недоречними, оскільки контролюючий орган діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодним законодавчим актом не передбачено обов`язку повідомляти платника про необхідність внесення змін до його особистих реєстраційних даних суб`єкта підприємницької діяльності.

Крім цього, представник відповідача пояснила в судовому засіданні, що 06.12.2016 року Законом №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, в тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування. З 01.01.2017 року фізичні особи - підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від доходів.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що незалежно від того чи отримував ОСОБА_1 доходи та чи здійснював фактично підприємницьку діяльність, він є платником єдиного внеску з 01.01.2017 року по сьогоднішній день, а не як вказує позивач понад 13 років, і саме із 01.01.2017 року у позивача виникло зобов`язання щодо сплати єдиного внеску у визначеному податковим органом розмірі.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, згідно витягу з ЄДРПОУ Капітан Роман ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 3012801459, місце знаходження: 90200,Закарпатська область, м.Берегово, вул.Степова,10) з 15.03.2005 року зареєстрований як фізична особа – підприємець з наступними видами діяльності: основний – КВЕД 50.20.2 -технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення та іншими видами КВЕД 45.34.1 – установлення огороджень і поручнів, КВЕД 45.21.1 – інші спеціалізовані будівельні роботи (а.с. 15-16).

22.11.2018 року ГУ ДФС в Закарпатській області винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-3484-51, якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 31.10.2018 за ним рахується заборгованість зі сплати недоїмки в розмірі 15819,54 грн. (а.с.12).

Вважаючи дану вимогу протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У силу норм ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування – Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для вирішення спору суд врахував, що позивач згідно витягу з ЄДРПОУ Капітан Роман Васильович (код ЄДРПОУ 3012801459, місце знаходження: 90200,Закарпатська область, м.Берегово, вул.Степова,10) з 15.03.2005 року зареєстрований як фізична особа – підприємець з наступними видами діяльності: основний – КВЕД 50.20.2 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення та іншими видами КВЕД 45.34.1 – установлення огороджень і поручнів, КВЕД 45.21.1 – інші спеціалізовані будівельні роботи (а.с. 15-16) і станом на день розгляду даної справи відомостей щодо припинення підприємницької діяльності позивачем не надано та в ході судового розгляду судом не здобуто.

Крім цього, згідно ухвали суду від 19.02.2019 року про витребування доказів, судом було витребувано матеріали від Берегівської міської ради реєстраційну справу суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) мешканця АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , згідно якої судом встановлено, що позивач підприємницьку діяльність не припиняв, а отже здійснює підприємницьку діяльність із вищезазначеним ідентифікаційним кодом та із вищезазначеними видами діяльності (а.с 66-73).

На підставі п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску.

Згідно до п. 65.10.8 ст. 65 Податкового кодексу України (далі – ПК України), анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування. Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону №2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (в редакції Закону від 01.01.2017 року) зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464 (в редакції закону з 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону N2464-VI органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

В частині 1 статті 25 Закону N2464-VI зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статі 25 Закону N2464-VI).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (частина 4 статі 25 Закону N2464-VI)..

Наказом Міністерства фінансів України N 449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція №449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції №449).

Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).

Аналіз наведених норм дає суду можливість дійти наступних висновків.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, незалежно від того чи отримував ОСОБА_1 доходи та чи здійснював фактично підприємницьку діяльність, він є платником єдиного внеску з 01.01.2017 року по сьогоднішній день, а не як вказує позивач понад 13 років.

Позиція стосовно того, що позивач відмовився від бажання здійснити реєстрацію його як підприємця не підтверджена жодними доказами. Думка, що контролюючий орган зобов`язаний вжити заходи щодо виправлення недостовірних даних, є хибною та не відповідає нормам законодавства.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч. 3 даної статті для державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених цим Законом; копія довідки про зміну реєстраційного номера облікової картки - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною реєстраційного номера облікової картки платника податків; копія першої сторінки паспорта та сторінки з відміткою про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною серії та номера паспорта, - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта.

Згідно з ч. 4 вказаної статті для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі виявлення у відомостях Єдиного державного реєстру помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки), допущеної суб`єктом державної реєстрації, заявник письмово в паперовій або електронній формі повідомляє про це суб`єкта державної реєстрації, який перевіряє відповідність відомостей Єдиного державного реєстру інформації, що міститься в документах, що стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, суб`єкт державної реєстрації безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.

Згідно з ст. 34 вказаного Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Однак, ні в позовній заяві ні в ході судового розгляду даної адміністративної справи, судом не здобуто доказів того, що позивачем вживались заходи щодо оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

З огляду на вказане, звернення із заявою про зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань чи із заявою про припинення фізичною особою підприємницької діяльності належить до компетенції виключно заявника, тобто в даному випадку позивача.

Станом на день винесення вимоги відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач не вносив зміни до відомостей та не подавав заяву про припинення підприємницької діяльності, а тому він має статус фізичної особи-підприємця, що, в свою чергу, є достовірними відомостями, які можуть бути використані в спорі та ніякими доказами не спростовані позивачем.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно п. 4. ст. 5 даного Закону обов`язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" або з початку провадження відповідної діяльності.

Проте, Законом від 06.12.2016р. №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набрали чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відтак, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Отже, з 1 січня 2017 року підприємці зобов`язані сплачувати ЄСВ незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.

Єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (ч. 4 ст. 25 Закону N 2464-VI).

Оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, відповідач діючи у межах та у спосіб передбачений імперативними нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, Головне управління ДФС у Закарпатській області надіслало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3484-51 від 22.11.2018 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 року.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваної вимоги і відповідач діяв у спосіб визначений законом та у межах наданих законом повноважень.

В той же час з підстави наведених позивачем у позові та наданих ним суду доказів, суд не знайшов підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.

На підставі ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ,90202, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано судом 24.05.2019 року.

СуддяC.А. Гебеш