Рішення № 81944722, 24.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 р. Справа№200/3989/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 85600, Донецька область, Мар`їнський район, м.Мар`їнка, вул.Каштанова, буд.2, код ЄДРПОУ 26019853) про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді повідомлення №6760/02-09 від 25.09.2018 року про відмову у призначенні допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді повідомлення №6760/02-09 від 25.09.2018 року про відмову у призначенні допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року.

Доводи позовної заяви позивач обґрунтовує тим, що, відповідач неправомірно відмовив у призначенні допомоги по догляду за інвалідом I-II групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року. Підставою для відмови стало подання позивачем не повного пакету документів, а саме: ОСОБА_1 не було надано довідку про доходи від підприємницької діяльності.

Позивач наголошує, що пакет документів, що був ним наданий для прийняття відповідного рішення, є достатнім та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 07 травня 2019 року о 10:15 год.

Ухвалою суду від 07 травня 2019 року відкладено розгляд справи на 24 травня 2019 року.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якої зазначив, що під час опрацювання пакету документів позивача було виявлено, що остання є фізичною особою-підприємцем, а в такому разі необхідно надавати інформацію про отримані доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, про що позивачу було повідомлено у телефонному режимі. Відповідно, у зв`язку з ненаданням позивачем інформації про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю до 09.07.2017 року було прийнято рішення від 10.07.2017 року №1732 про відмову в призначенні допомоги по догляду за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 . Відповідно до заяви позивача від 18.12.2017 року №3693 про призначення допомоги до погляду за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу позивачу призначено зазначену допомогу з 01.12.2017 по 31.05.2018 року. Розмір допомоги складає різницю між прожитковим мінімумом сім`ї та середньомісячним сукупним доходом сім`ї і дорівнює 136,76 грн. щомісячно. 20.08.2018 року Донецьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яким визнано протиправним та скасовано Рішення Управління № 1732 від 10.07.2017 року, зобов`язано управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2017 року.

На виконання вказаного рішення була повторно розглянута заява позивача про призначення допомоги на догляд від 09.06.2017 року №1732 та прийнято рішення від 21.09.2018 року №3539 про відмову в призначенні соціальної допомоги у зв`язку з тим, що на момент звернення позивач протягом місяця не надала всі необхідні документи для призначення.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Позивач, - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 є опікуном інваліда з дитинства 2-ї групи через психічну хворобу – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не заперечується сторонами.

Відповідач, - Управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації є суб`єктом владних повноважень в розумінні положень КАС України.

09.06.2017 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, а саме: про призначення щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу із певним пакетом документів.

10.07.2017 року відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги згідно ПКМУ від 02.08.2000 № 1192 так як заявником наданий не повний пакет документів, а саме довідку про доходи від підприємницької діяльності.

Донецьким окружним адміністративним судом 20.08.2018 року ухвалено рішення, яким визнано протиправним та скасовано Рішення Управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації № 1732 від 10.07.2017 року про відмову у призначенні допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи наслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року; зобов`язано Управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2017 року.

21.09.2018 року №3539 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 №805/4593/18а скасоване рішення №1732 від 10.07.2017 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 разом з наданими документами на призначення допомоги на догляд від 09.06.2017 реєстраційний №1732 та прийнято рішення №3539, яким відмовлено в призначенні допомоги на догляд відповідно до п.7 та п.9 ПКМУ від 02.08.2000 №1192 так, як протягом місяця подані не всі необхідні документи для призначення.

Листом повідомленням відповідача №6760/02-09 від 25.09.2018 року було повідомлено позивача про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі №805/4593/18-а за наслідками розгляду якого прийнято рішення відповідачем про відмову в призначенні допомоги по догляду за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 позивачу.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач у справі – орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов`язок призначення і виплати державної допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею та який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов`язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Відповідно до п.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина - визначаються виключно законами України.

Законом України “Про психіатричну допомогу” визначені правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлені обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентовані права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Згідно ст. 5 Закону України “Про психіатричну допомогу” держава гарантує:

- належне фінансове забезпечення надання психіатричної допомоги населенню, затвердження та виконання державних цільових програм у цій сфері;

- безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорони здоров`я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім`ї та середньомісячним сукупним доходом сім`ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць;

- надання у державних та комунальних закладах з надання психіатричної допомоги безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах;

- здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;

- захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;

- вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;

- надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади, у тому числі з догляду, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- здобуття безоплатно відповідної освіти особами, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних навчальних закладах;

- встановлення обов`язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування осіб з інвалідністю, які страждають на психічні розлади, в установленому законом порядку та нагляд за дотриманням цих квот.

Умови призначення і виплати державної допомоги, визначені Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року № 1192 (далі - Порядок) на положення якого при прийнятті спірного рішення посилається відповідач.

Відповідно п. 7 Порядку 1192, для призначення грошової допомоги на догляд особою, яка звертається за її призначенням, подаються такі документи відповідним органам соціального захисту населення заява; документ, що посвідчує особу; декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу; довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної унаслідок розпаювання землі; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка видана особі з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, за якою здійснюється догляд. Інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Якщо особа, яка звертається за призначенням допомоги на догляд, постійно проживає за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, але має інше зареєстроване місце проживання, органи соціального захисту населення перевіряють відомості щодо неотримання допомоги на догляд за зареєстрованим місцем проживання такої особи з використанням інформаційних систем. Форма заяви затверджується Мінсоцполітики, а форма висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу - МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Згідно п. 8 Порядку 1192, у разі коли особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), їй призначається допомога на догляд на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки. У разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна в десятиденний строк повідомити про такі обставини орган, що проводить виплату допомоги. Для продовження виплати допомоги на догляд на наступний строк подаються документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу у разі, коли строк, на який видано висновок, не зазначено.

Як передбачено п. 9 Порядку 1192, допомога на догляд призначається з місяця звернення за допомогою, якщо протягом місяця подані всі необхідні документи. Рішення про призначення допомоги на догляд або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 днів з дня подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку. Для підтвердження факту спільного проживання з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та догляду за нею у разі потреби складається акт про проведення обстеження сім`ї спеціалістами органів соціального захисту населення. Якщо дієздатна особа постійно проживає на одній житловій площі за місцем реєстрації особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, але зареєстрована в іншому місці, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Як підтверджується матеріалами справи, в якості підстави для прийняття спірного рішення відповідач посилається на положення Порядку 1192.

Суд наголошує, що п. 7 Порядку 1192 не передбачено надання довідки про доходи від підприємницької діяльності, інших нормативно-правових актів, які встановлюють обов`язок надання такої довідки відповідачем не зазначено. Також відповідач наголошує, що повідомляв позивачу щодо недоукомплектованості документів.

Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправним та скасування саме рішення відповідача № 3539 від 21.09.2018 року про відмову позивачу у призначенні допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи наслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.06.2017 року з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді повідомлення №6760/02-09 від 25.09.2018 року про відмову у призначенні допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року то суд зазначає, що цей лист відповідача є листом повідомленням позивача про прийняте рішення відповідачем, а тому суд вважає, що такий лист повідомлення відповідача не порушує прав та інтересів позивача та не несе жодних наслідків для позивача.

А тому в цій частині позов позивача не підлягає задоволенню.

Позивач через канцелярію суду надав заяву про збільшення позовних вимог, в яких просила визнати бездіяльність управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, яка виразилась у непризначенні та невиплаті допомоги до догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року, у тому числі після скасування рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі №805/4593/18-а рішення відповідача у вигляді повідомлення №1732 від 10.07.2017 року, протиправною та зобов`язати управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області призначити та виплатити належні суми допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року.

Щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.7 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Позивачем до заяви про уточнення позовних вимог не додано доказу направлення копії такої заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Таким чином, суд не приймає до розгляду та повертає заявнику заяву про збільшення позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності та зобов"язання вчинити певнії дії щодо відповідача, суд зазначає, що визнання протиправним та скасування спірного рішення є належним та достатнім способом захисту прав позивача в даній частині позовних вимог. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 257-263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 85612, Донецька область, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.2, код ЄДРПОУ 26019853) про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді повідомлення №6760/02-09 від 25.09.2018 року про відмову у призначенні допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області № 3539 від 21.09.2018 року про відмову в призначенні соціальної допомоги.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2017 року з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Аканов О.О.