Рішення № 81944674, 23.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р. Справа№200/5484/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) до Установи охорони здоров`я – санаторій “Святі Гори” (ЄДРПОУ 30354113, 84130, Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, буд. 9) про стягнення заборгованості у розмірі 925398,63 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області 12.12.2018 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Установи охорони здоров`я – санаторій “Святі Гори” про стягнення заборгованості у розмірі 925398,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати за землю у сумі 925398,63 грн. За змістом викладеного в позові заявлена до стягнення заборгованість виникла через несплату відповідачем у встановлені законодавством строки самостійно визначених податкових зобов`язань з плати за землю за грудень 2017 року – грудень 2018 року у наданих деклараціях з плати за землю та несплати суми нарахованої пені. Посилаючись на вимоги підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з рахунків відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 925398,63 грн.

Позивачем зазначено, що станом на момент подання позову за відповідачем обліковується податковий борг, сума податкового боргу відповідачем самостійно не сплачена, у зв`язку з чим у позивача виникла підстава для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що що періоди, які заявлені в позовній заяві щодо заборгованості з орендної плати з юридичних осіб не підпадають під дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» що діяла у період з 14 квітня 2014 року, а заявлена заборгованість виникла згідно самостійно поданого розрахунку земельного податку. Наголошує, що пільга щодо звільнення від сплати орендной плати за користування земельними ділянками, зокрема у м.Святогірськ Донецької області, розповсюджується на підприємство на підставі норми Закону №1669 в період з 14 квітня 2014 року , тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за користування земельними ділянками в цей період є протиправним. З урахуванням наведеного, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – Головне управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідач – установа охорони здоров`я - санаторій “Святі гори” з 28.05.1999 року зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 30354113, місцезнаходження: 84130, Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, буд. 9, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до відомостей облікової картки з орендної плати з юридичних осіб станом на 26.03.2019 року за відповідачем обліковується податкова заборгованість в сумі 925398,63 грн., у зв`язку з несплатою самостійно визначених податкових зобов`язань з плати за землю за грудень 2017 року – грудень 2018 року у наданих деклараціях з плати за землю та несплати суми нарахованої пені.

Декларацією з орендної плати за землю за 2017 рік відповідач задекларував зобов`язання, зокрема за грудень 2017 року, в сумі 67422,15 грн. Декларацією з орендної плати за землю за 2018 рік відповідач задекларував зобов`язання в сумі 809066,46 грн., з яких за період з січня по листопад 2018 року по 67422,21 грн. на місяць, а в грудні 2018 року в сумі 67422,15 грн. На підставі зазначених декларацій в обліковій картці з орендної плати за землю позивачем відображено щомісячне нарахування зобов`язань з орендної плати за землю.

У зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань була сформована податкова вимога від 06.01.2017 року №5-17 на суму 62126,09 грн., яка вручена представнику відповідача 12.01.2017 року, про що свідчить його особистий підпис.

Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку суду не надано, отже, податкова вимога є узгодженою відповідно до приписів Податкового кодексу України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1. статті 49 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Відомостями наявних в матеріалах справи облікових карток підтверджено, що станом на день судового розгляду відповідачем не сплачені зобов`язання з орендної плати за землю за грудень 2017 року – грудень 2018 року в сумі 925398,63 грн., що визначені деклараціями за 2017-2018 роки.

Згідно пункту 129.1.3 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Нарахування пені відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Кодексу припиняється в день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Наявними в матеріалах справи документам підтверджено нарахування позивачем пені в сумі 48909,96 грн., яку на день судового розгляду цієї справи відповідачем не сплачена.

Відповідно до підпункту 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.

Відповідно до пунктів 41.2, 41.3 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Пунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, окрім іншого, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, податковим органом сформована податкова вимога від 06.01.2017 року №5-17 на суму 62126,09 грн., яка вручена представнику відповідача 12.01.2017 року, про що свідчить його особистий підпис.

Серед наявних в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про наявність підстав для визнання зазначеної вимоги відкликаною або втрату нею юридичної сили.

Крім того, суд зауважує, що статтею 6 Закону №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції Закону України від 17.05.2016 р. № 1365-VIII) передбачено звільнення суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Так, частиною 4 статті 4 Закону №1669 встановлено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

З аналізу зазначеного вбачається, що звільненими від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є субєкти господарювання, які знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або на території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Переліки таких населених пунктів визначено у розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 року № 1085-р.

Земельні ділянки, розташовані на території м. Святогірськ Донецької області, відповідно до Розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р не входять до даного переліку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлене та враховуючи, що суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню, оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача – суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись, ст.ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295, ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) до Установи охорони здоров`я – санаторій “Святі Гори” (ЄДРПОУ 30354113, 84130, Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, буд. 9) про стягнення заборгованості у розмірі 925398,63 грн. – задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Установу охорони здоров`я – санаторій “Святі Гори” (ЄДРПОУ 30354113, 84130, Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, буд. 9) в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 925398,63 грн.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Галатіна О.О.