Рішення № 81943921, 24.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року ЛуцькСправа № 161/4426/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулася із позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі – Департамент соціальної політики) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 31.01.2019 №3, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні субсидії, зобов`язання призначити субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива з жовтня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2018 року позивач подала до Департаменту соціальної політики заяву про призначення субсидії, однак рішенням комісії з питань призначення державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики відмовлено у призначенні субсидії у зв`язку з тим, що у володінні членів сім`ї позивача є транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років.

Із вказаним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та просить суд його скасувати, оскільки автомобіль був придбаний 05.04.2013 та зареєстрований 10.04.2013, тому на момент подачі документів для призначення субсидії з дати реєстрації автомобіля минуло більше п`яти з половиною років.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що комісією відмовлено у призначенні субсидій за наявності двох підстав: найму житла та володіння транспортним засобом, з дати випуску якого минуло менше 5 років. Крім того, призначення субсидії для осіб відповідно до абзацу 2 пункту 8 Положення про порядок призначення житлових субсидій є правом, а не обов`язком комісії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 05.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціальної політики із заявою №31984 про призначення субсидії у зв`язку з орендою житла (а.с.41).

До даної заяви позивачем було долучено декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, з якої слідує, що її чоловік з 10.04.2013 має у володінні транспортний засіб марки FIAT QUBO 2013 року випуску.

28.01.2019 державним соціальним інспектором було складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №7592, у якому зазначено, що у володінні чоловіка позивача з 10.04.2013 є транспортний засіб марки FIAT QUBO 2013 року випуску. У поясненнях до акту позивач зазначила, що разом із родиною проживає у квартирі свекрухи за договором оренди (а.с.39-40).

Рішенням комісії з питань призначення державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики, оформленого протоколом №3 від 31.01.2019, відмовлено у призначенні ОСОБА_1 субсидії (а.с.36-37).

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, причинами відмови слугувало те, що у володінні є транспортний засіб, з дати випуску якого минуло менше п`яти років, та договір найму (оренди) житла.

Позивач не погодилася із рішенням відповідача про відмову у призначенні їй субсидії, у зв`язку з чим звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови призначення та порядок надання громадянам безготівкової субсидії для відшкодування витрат багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива врегульоване Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (далі – Постанова №848).

Відповідно до пункту 8 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).

За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендарі), або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії у випадках, передбачених абзацами другим і третім цього пункту, приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Згідно із пунктом 13 Положення №848 для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, та неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення з зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (за наявності).

Підпунктом 2 пункту 6 Положення №848 передбачено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда).

Відповідно до пункту 7 Положення №848 за наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 цього Положення.

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням комісії з питань призначення державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики, оформленого протоколом №3 від 31.01.2019, відмовлено у призначенні ОСОБА_1 субсидії (а.с.36-37).

Департамент соціальної політики листом від 06.02.2019 №11.6-5/386/2019 «Про рішення комісії» повідомив позивача про те, що її звернення як особи, яка не зареєстрована в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживає у ньому на підставі договору найму (оренди) житла, розглянуто та рішенням комісії відмовлено у призначенні субсидії по причині, що член її сім`ї має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років.

Однак суд вважає зазначену причину відмови необґрунтованою та безпідставною, оскільки, як слідує з матеріалів справи, зокрема із договору купівлі-продажу автомобіля №007142 від 05.04.2013, чоловік позивача ОСОБА_2 придбав автомобіль марки FIAT QUBO 2013 року випуску вартістю 144 900 грн. (а.с.26-28), реєстрацію зазначеного автомобіля проведено 10.04.2013, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 (а.с.24-25).

Таким чином, на момент звернення позивача із заявою про призначення субсидії (05.11.2018) автомобіль FIAT QUBO 2013 року випуску перебував у власності чоловіка позивача більше п`яти років, що, відповідно, свідчить про те, що з дати випуску вказаного автомобіля минуло більше п`яти років.

Зазначена позиція також підтверджується листом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 №3784/0/186-18, у якому на звернення позивача щодо призначення субсидії надано роз`яснення, що якщо з дати реєстрації транспортного засобу, яка зазначена в технічному паспорті, минуло 5 років (що свідчить про те, що автомобілю більше п`яти років), субсидія призначається на загальних підставах.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, що другою підставою для відмови у призначенні субсидії є найм житла, суд вважає необґрунтованим, оскільки ні з протоколу №3 від 31.01.2019, ні з листа Департаменту соціальної політики від 06.02.2019 №11.6-5/386/2019 «Про рішення комісії» не вбачається такої підстави відмови, а лише зазначено, що вказана обставина слугувала причиною звернення позивача із заявою про призначення субсидії.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, тому вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 31.01.2019 №3, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні субсидії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання призначити субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива з жовтня 2018 року, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Призначення субсидії відноситься виключно до функцій органів соціального захисту.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню. Про це також свідчить формулювання норми пункту 7 Положення №848, відповідно до якого призначення житлової субсидії є розсудом суб`єкта владних повноважень, згідно із застосованим формулюванням «може».

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд з метою повного захисту прав позивача у даних спірних правовідносинах, відповідно до частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення субсидії із урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 384 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 243 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, оформленого протоколом від 31.01.2019 №3, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні субсидії.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення субсидії із урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4а, код ЄДРПОУ 03191963) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук