Рішення № 81943762, 23.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/799/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 519 271,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом, який виник внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 513 324,02 грн. та з податку на додану вартість на суму 5 947,84 грн. Позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача, проте вказані дії не призвели до погашення відповідачем суми заборгованості.

Ухвалою від 27 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ДФС у Волинській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечуючи проти позову у відзиві від 16 квітня 2019 року відповідач не погоджується з тим фактом, що згідно даних інтегрованої картки платника, які додані до позовної заяви, податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 513 324,02 грн. виник 25 березня 2016 року в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27 січня 2016 року №0002971701 в сумі 302 469,88 грн., яке отримане відповідачем 27 січня 2016 року. За порушення термінів сплати грошових зобов`язань згідно з пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі – ПК України) за період з 25 листопада 2015 року по 27 січня 2016 року нараховано пеню в сумі 210 854,14 грн. При цьому, зазначає, що позивачем не взято до уваги та не спростовано доводів про те, що згідно пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, шо настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року №0002971701 в судовому порядку не оскаржувалось, нарахована по ньому сума стала узгодженою по закінченню 10 календарних днів з дня його отримання, тобто 08 лютого 2016 року, а не 25 березня 2016 року, як зазначає позивач. Оскільки граничним днем сплати податкового зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2016 року №0002971701 було 06 лютого 2016 року, то починаючи з 08 лютого 2016 року (07 лютого 2016 року – вихідний день) дана сума є податковим боргом. Таким чином, в силу приписів пунктів 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, даний податковий борг міг бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, тобто до 09 лютого 2019 року, а в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, в силу пунктів 101.1, 101.2 статті 101 ПК України, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Сума пені, яка стягується позивачем також була нарахована за період з 25 листопада 2015 року по 27 січня 2016 року, а позов подано до суду 22 березня 2019 року, тобто поза межами 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 513 324,02 грн. відповідач вважає безпідставними.

Щодо наявної заборгованості по податку на додану вартість, яка виникла у зв`язку з несплатою узгоджених сум згідно податкових повідомлень-рішень від 29 вересня 2016 року №0040711302 в сумі 2092,04 грн. та №0040721302 в сумі 3855,80 грн. та які отримані відповідачем 03 листопада 2016 року, відповідач зазначає, що не отримувала вказані податкові повідомлення-рішення, а тому суми, які в них визначені, не можуть бути узгоджені.

Крім того, звертає увагу, що 23 березня 2016 року було припинено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , а тому не можливо визначити за який період нараховувалось грошове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість.

Також відповідач заперечує вчинення позивачем заходів досудового стягнення податкового боргу, оскільки податкова вимога №2453-17 від 17 березня 2016 року на її адресу не надходила.

29 листопада 2018 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, згідно з якою позивач вказує, що оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.208 у справі № 823/382/17 набрала законної сили 26.07.2018, тому сума податкового зобов`язання є узгодженою.

З врахуванням викладеного, просила в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву від 22 квітня 2019 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в позовній заяві. Крім того, зазначив, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

У письмових запереченнях на відповідь на відзив від 06 травня 2019 року представник відповідач підтримав доводи та заперечення, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та зазначив про порушення позивачем 1095-денного строку щодо стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 513 324,02 грн. Стосовно податкового боргу з податку на додану вартість зазначив, що податкових повідомлень-рішень від 29 вересня 2016 року №0040711302, № 0040721302 ОСОБА_1 не отримувала і підпис на поштовому повідомленні, який наявний в матеріалах справи, їй не належить. Просив в задоволенні позову відмовити.

17 травня 2019 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про зменшення позовних вимог, згідно якої, у зв`язку з припиненням статусу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 суму боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 947,84 грн.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов, з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 лютого 2019 року №1004949561 встановлено, що 18 квітня 2013 року ОСОБА_1 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця.

Разом з тим, згідно даних, зазначених у вказаному Витягу, 23 березня 2016 року припинено підприємницьку діяльність відповідача за власним рішенням (а. с. 5, зворот).

Судом встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 5 947,84 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 29 вересня 2016 року №0040711302 в сумі 2092,04 грн. та №0040721302 в сумі 3855,80 грн. (а. с. 11, 13), що підтверджується також даними інтегрованої картки платника податків (а. с. 21, зворот) та розрахунком сум податкового боргу (а. с. 7).

У зв`язку із несплатою відповідачем у визначений законом строк узгодженої податкової заборгованості, позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 пункту 6.3 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункти 36.1, 36.2 статті 36 ПК України).

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 102 ПК України передбачено, що такий строк давності становить 1095 днів.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 102.4. статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що станом на день звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 5 947,84 грн., податкові зобов`язання відповідача вважаються узгодженим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що рішення контролюючого органу - податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2016 року №0040711302 в сумі 2092,04 грн. та №0040721302 в сумі 3855,80 грн. оскаржувалося відповідачем в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, грошові зобов`язання відповідача зі сплати податку на додану вартість, які ним не оскаржувалися, є узгодженими.

Відтак, оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права та узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 31 серпня 2018 року у справі №826/14195/16.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 цього Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вимогами пункту 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Так, відповідно до статті 59 ПК України було сформовано та направлено боржникові дублікат податкової вимоги від 13 березня 2016 року №2453-17, яка надіслана та отримана відповідачем 14 квітня 2018 року (а. с. 8).

При цьому, у відповіді на відзив, наданої представником позивача вказано, що оригінал податкової вимоги від 13 березня 2016 року №2453-17 вилучений в межах кримінального провадження №42017030000000375, що підтверджується описом предметів, документів, речей, вилучених у ході обшуку до протоколу обшуку від 26 жовтня 2017 року, копією протоколу обшуку від 26 жовтня 2017 року (а. с. 60, 61).

Однак, вказані дії не призвели до погашення відповідачем суми заборгованості.

Доказів оскарження вказаної вимоги сторонами не надано.

Разом з тим, Податковий кодекс України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Суд також звертає увагу, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду – 22 березня 2019 року, відповідач припинила підприємницьку діяльність 23 березня 2016 року.

Статтею 97 ПК України визначено, що, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, зокрема, стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.

Абзацом 2 пункту 65.10.8 статті 65 ПК України передбачено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Таким чином, у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою.

Органи доходів і зборів проводять процедури зняття з обліку платників податків - фізичних осіб-підприємців відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280 (далі - Порядок обліку).

Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Відповідно до підпункту 4 пункту 11.18 Порядку обліку, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Як передбачено підпунктами 5 та 6 пункту 11.18 Порядку обліку, врегулювання питань погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Отже, після припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, платник податків залишається на обліку як фізична особа для можливості проведення взаєморозрахунків по платежам за податками та зборами. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Виходячи з обставин справи встановлених судом, стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість необхідно здійснювати з ОСОБА_1 як з фізичної особи - платника податків.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 31.08.2018 у справі №826/14195/16, від 18.06.2018 № 805/3284/17-а.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 947,84 грн.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 ПК України.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У відповідності до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь держави податковий борг у сумі 5 947 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) гривень 84 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Я. Ксензюк