Рішення № 81941210, 23.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/7077/19

Провадження № 2/520/3605/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представника позивача – адвоката Козирєвої Н.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Київської рай адміністрації Одеської міськради про встановлення факту спільного проживання і визнання права на користування житловим приміщенням,

Встановив:

Ухвалою Київського райсуду м.Одеси від 05.04.2019 року відкрите загальне позовне провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської рай адміністрації Одеської міськради про встановлення факту спільного проживання і визнання права на користування житловим приміщенням.

Позивач вимагає визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 , посилаючись на положення ст.ст.64,65 ЖК України і стверджуючи що з 2007 року вона проживала в квартирі у якості члена сім`ї наймача квартири – свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В судовому засідання представник позивача вимоги підтримала.

Представник Київської рай адміністрації до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд вислухав сторону позивача, свідка, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

Житловий будинок АДРЕСА_2 належить до комунальної власності територіальної громади м.Одеси. Згідно з положенням про Київську рай адміністрацію Одеської міської ради Київська рай адміністрація є виконавчим органом Одеської міськради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району м.Одеси. Пунктами 3.2.5. і 3.2.6. Положення передбачені повноваження Київської рай адміністрації у галузі управління комунальною власністю та у галузі обліку і розподілу житла, що розташоване на території району. Двокімнатна квартира АДРЕСА_1 в 1989 році у встановленому законом порядку була надана ОСОБА_3 . Після його смерті в 2006 році основним квартиронаймачем став син померлого ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 У цьому шлюбі в 1991 році народилась ОСОБА_6 . ОСОБА_7 до 2000 року проживала і була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 повернувся проживати до квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання оформив в 2001 році реєстрацію, а після смерті батька в 2010 році уклав договір користування житлом з КП «ЖКС «Вузівський» на підставі розпорядження Київської рай адміністрації №360 від 21.05.2010 року.

Представник позивача пояснила, що в 2007 році ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_2 ) досягла 16 річного віку і перейшла проживати до батька в квартиру АДРЕСА_1 , де проживає до цього часу; що батько з донькою проживали однією сім`єю, до досягнення позивачем повноліття і на період її навчання в інституті батько утримував ОСОБА_6 , надалі вони мали спільний бюджет, в 2013 році ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_8 , який також з дозволу основного квартиронаймача засилився до цієї квартири. ОСОБА_2 в 2017 році помер раптово на роботі і питання приватизації спірної квартири не було вирішено – свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_2 не отримав. ОСОБА_1 після смерті батька звернулась до Київської рай адміністрації з заявою про визнання за нею права користування квартирою і укладання договору найму житлового приміщення. Оскільки в Київській рай адміністрації її право користування житлом в вищевказаній квартирі не визнали, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом за захистом свого права.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на такі докази:

Свідоцтво про народження, свідоцтво про укладання шлюбу, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , письмову відповідь з нотаріальної контори щодо документів, необхідних для оформлення права на спадщину за законом, письмову відповідь Київської рай адміністрації, медичні карти амбулаторного хворого – ОСОБА_9 , оформлені в 2007 році, ОСОБА_10 домашня адреса АДРЕСА_2 22 АДРЕСА_4 , товарні чеки на ім`я ОСОБА_6 на придбання меблів та їх доставку за адресою АДРЕСА_5 за 2013 рік, побутової техніки за 2014 рік, будівельних матеріалів за 2015 рік, ощадну книжку на ім`я ОСОБА_6 , оформлену в 1991 році, де в 2007 році зазначено домашню адресу АДРЕСА_5 , документи, які свідчать, що витрати на поховання ОСОБА_2 понесла позивач, пояснення свідків ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 Свідок ОСОБА_12 є рідною тіткою ОСОБА_1 , проживає в квартирі АДРЕСА_3 і стверджує, що племінниця більше 10 років не проживає за місцем реєстрації, що в 16 років вона перейшла проживати до батька, що в комунальній квартирі НОМЕР_1 в користуванні її матері є тільки одна кімната, а в батька була двокімнатна самостійна квартира. Свідки ОСОБА_13 (ще одна тітка ОСОБА_1 ) і ОСОБА_14 стверджують, що ОСОБА_2 з 2007 року постійно проживав разом з дочкою, піклувався про неї, утримував, що інших дітей ОСОБА_2 не мав.

Дослідивши надані докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть

За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

У даному випадку позивач – рідна дочка наймача житлового приміщення, за згодою наймача заселилась до квартири, більше 10 років постійно проживала разом з наймачем у цій квартирі однією сім`єю, і набула рівного з наймачем права користування жилим приміщенням. Після смерті наймача житлового приміщення ОСОБА_1 постійно відкрито проживає в цій квартирі, несе усі витрати з утримання житла.

Керуючись ст.259, 263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Київської рай адміністрації Одеської міськради про встановлення факту спільного проживання і визнання права на користування житловим приміщенням – задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження і ОСОБА_2 , 1965 року народження в квартирі АДРЕСА_1 з 2007 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 23.05.2019 року.

Суддя Калашнікова О. І.