Рішення № 81941130, 23.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/3745/19

Провадження № 2/520/2668/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О., Швець А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2019року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якій просить суд ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що вона є співвласником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що відповідач - ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком, шлюб з яким було розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси, та з 12.08.2002 року зареєстрований у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивач зазначає, що з серпня 2016 року по теперішній час її колишній чоловік - ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає, його особистих речей у квартирі немає.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач зареєстрований у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично не проживає у ній, за комунальній послуги не сплачує, а позивач несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, утримує квартиру, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 26.02.2019року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 27.03.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 23.05.2019року позивач не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, однак надала до канцелярії суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, а також зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Крім того, 27.03.2019 року позивач надала до канцелярії суду заяву про виклик та допит свідків, однак у заяві від 23.05.2019 року просила суд не розглядати заяву про виклик та допит свідків, у зв`язку з чим, суд вказану заяву не розглядає.

Відповідач - ОСОБА_2 про час та місце підготовчого та судового засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалась, про що свідчить довідка з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, у підготовче та судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Крім того, відповідач - ОСОБА_2 про час та місце підготовчого та судового засідань повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про час та місце підготовчого та судового засідань повідомлялися належним чином, у підготовче та судове засідання не з`явились, письмових пояснень на позовну заяву не надали.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач – ОСОБА_6 є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради народних депутатів 17 серпня 1998 року згідно з розпорядженням від 17 серпня 1998року №126511, свідоцтво зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №19-10519 (а.с.13).

Зазначене свідоцтво про право власності на житло було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 25.08.1998року номер запису: 682 – стр. 77 – кн.. 297 пр. (а.с. 13 на звороті).

Іншими співвласниками вказаної квартири є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Співвласник ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 15).

Відповідач - ОСОБА_2 був чоловіком позивача ОСОБА_8 ОСОБА_1 , шлюб з яким було розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.12.2016року, яке набрало законної сили 27.12.2016року (а.с. 14).

З довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) від 17.02.2019 року за №10 вбачається, що у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 з 19.07.1989 року – відповідальний, ОСОБА_1 з 19.08.2002 року – донька, ОСОБА_2 з 12.08.2002 року – зять, ОСОБА_9 з 09.10.2007 року – онука, та ОСОБА_10 з 09.10.2007 року – онука (а.с. 16).

Зі змісту заяв співвласників квартири - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18.02.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , колишній чоловік доньки – ОСОБА_1 , за адресою реєстрації з вересня 2016 року не проживає (а.с. 17-18).

Крім того, з акту сусідів від 18.02.2019 року також вбачається, що ОСОБА_2 не проживає за адресою реєстрації з серпня 2016 року (а.с. 19).

Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 є колишнім чоловіком позивача - ОСОБА_1 , тобто колишнім членом сім`ї співвласника вищевказаної квартири.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України, відповідно до якої, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Згідно ст. 6 зазначеного закону України громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

При викладених обставинах, з урахуванням заочного розгляду справи, відсутності обґрунтованих заперечень відповідача – позов ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Петренко В. С.