Ухвала суду № 81939940, 22.05.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

22 травня 2019 року Справа № 915/1437/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва, пр.-т. Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХРЕСУРС», пров. Лабораторний, 6, каб. 13, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 39346430)

про стягнення грошових коштів в сумі 24 696, 49 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХРЕСУРС» заборгованість по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг № 259 від 18.05.2018 року в розмірі 24 021, 90 грн. та штрафні санкції за невиконання взятого на себе зобов`язання щодо відшкодування наданих КЕВ м. Миколаєва послуг з електропостачання в сумі 674, 59 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХРЕСУРС» (м. Київ) на користь позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (м. Миколаїв) заборгованості за договором № 259 від 18.05.2018 року, укладеним між сторонами.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо порушення відповідачем строків оплати наданих послуг за вищевказаним договором № 259 від 18.05.2018 року.

Позовна заява подана до господарського суду Миколаївської області з посиланням на положення ч. 5 ст. 29 ГПК України та, зокрема, з тих мотивів, що в силу п. 1.1 договору № 259 сторони узгодили та визначили місце виконання, а саме місце надання послуг: АДРЕСА_1 м. Миколаїв, вул. Аеродромна, 63а (територія в/ АДРЕСА_2 ).

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.05.2019 місцезнаходженням юридичної особи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХРЕСУРС» є пров. Лабораторний, 6, каб. 13, м. Київ, 01133.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 259 від 18.05.2018 року виконавець забезпечує замовника електричною енергією (місце розташування об`єкта: Миколаїв АДРЕСА_3 . Аеродромна АДРЕСА_4 (територія В.ч. А 4465).

Предметом позову у даному спорі є вимога саме про стягнення грошових коштів (відшкодування вартості спожитої енергії) у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 259 від 18.05.2018 року. При цьому, умовами договору № 259 від 18.05.2018 року не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання. Спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання угоди, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання послуг за вказаною в договорі адресою. Зобов`язання з оплати за отримані послуги по договору не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці. Враховуючи викладене та те, що особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, відсутні відомості щодо узгодження сторонами місця виконання щодо здійснення оплати за отримані послуги, передбаченої договором № 259 від 18.05.2018 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України та необхідність визначення підсудності за загальними правилами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва, скориставшись своїм правом на пред`явлення позову, не дотримався правил визначення підсудності, передбачених ГПК України.

За приписами Глави 2 "Юрисдикція" Розділу І ГПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб`єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України).

Враховуючи, що зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці (ч. 5 ст. 29 ГПК України), а також враховуючи те, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХРЕСУРС» згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є пров. Лабораторний, 6, каб. 13, м. Київ, 01133, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду міста Києва.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ч. 9 ст. 176 ГПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 27, 29-31, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Передати позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (вх. № 8195/19 від 17.05.2019 року) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХРЕСУРС» про стягнення грошових коштів у розмірі 24 696, 49 грн. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду м. Києва (вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, м. Київ, 01030).

2. Направити на адресу позивача Акт відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області від 17.05.2019 року на 1-му арк.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 22.05.2019 року

Суддя Е. М. Олейняш