Рішення № 81938980, 15.05.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2019 р. Cправа № 902/133/19

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервістрейд" (вул. Галицька, буд. 119, м. Рогатин, Рогатинський район, Івано - Франківська обл., 77001)

до:Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд.13, м. Вінниця, Вінницька обл., 21100)

про стягнення 194 195,55 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Дробаха С.В.

відповідача: не з`явився

присутні: Мандер М.О., Тарасюк Д.Р.

В С Т А Н О В И В :

22.02.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервістрейд" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 194 195,55 грн., з яких 157 262,55 грн. сума основного боргу; 36 933,00 пені.

Ухвалою суду від 25.02.2019 р. відкрито провадження у справі №902/133/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.03.2019 р.

Ухвалою суду від 20.03.2019 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, яке відбудеться 03.04.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 03.04.2019 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.04.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 03.04.2019 р. повідомлено учасників справи про розгляд судової справи по суті, що відбудеться 19.04.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 19.04.2019 р. судом оголошено перерву в розгляді справи до 15.05.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 19.04.2019 р. Повідомлено учасників справи про розгляд судової справи, який відбудеться 15.05.2019 р.

В судове засідання призначене на 15.05.2019 р. з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на викладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/133/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В свою чергу у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Суд нагадує, що це роль національних судів – організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представником позивача в судовому засіданні позов підтримано в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві.

Позиція стосовно позову відповідача містять у відзиві, відповідно до якого він категорично заперечує щодо поданого позову, та зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2018 р. сплачена в повному обсязі, а стосовно заявленої до стягнення 36 933,00 грн пені зазначає, що позивач втратив право на її стягнення у зв`язку із спливом позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Газсервістрейд» (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (надалі - Споживач) 25.08.2016 р. уклали договір № 2508/16 на постачання природного газу.

Умовами договору між сторонами було погоджено, що ОСОБА_1 постачає Споживачеві природний газ належної якості в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах , передбачених договором (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.4., 1.5. договору передбачено, що газ природний, що постачається на умовах цього договору використовується Споживачем виключно для власних потреб. Постачальник зобов`язується передати Споживачеві по договору 6 645 тис. куб. м. газу.

Відповідно до п.3.2., 3.3. договору, ціна газу визначається Сторонами у Додаткових угодах до Договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та розрахунках за цим договором.

Газ природний вважається переданим Постачальником та прийнятим Споживачем після підписання акту приймання - передачі газу природного уповноваженими особами Постачальника та Споживача. При цьому до Споживача повністю переходить право власності на газ природний. Після переходу права власності на газ природний Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ природний. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додаткового заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу. (п.4.2. договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що оплата газу визначається Сторонами у додаткових угодах до договору.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання Споживача перед Постачальником у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується неустойка; у другу чергу сплачується вартість газу. Цей пункт 4.7. може застосовуватись Постачальником незалежно від призначення платежу, зазначеного Споживачем в платіжному документі (п. 4.7. договору).

Згідно п.11.1., п.11.2. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

27.12.2017 р. між Сторонами договору №2508/16 від 25.08.2016 р. було підписано додаткову угоду №6, якою продовжено строк дії договору в частині постачання газу до 31.12.2017 р. та затверджено планові обсяги постачання газу на 2017 рік.

Додатковою угодою № 9 від 10.05.2017 р. Сторонами внесено зміни до п. 4.4. договору і викладено його в наступній редакції:

« 4.4. Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 33 % місячного обсягу природного газу, споживач сплачує постачальнику до 10 числа поточного місяця поставки;

- 33 % місячного обсягу природного газу, споживач сплачує постачальнику до 20 числа поточного місяця поставки;

34 % місячного обсягу природного газу, споживач сплачує постачальнику до 30 числа поточного місяця поставки».

Крім того, додатковими угодами було змінено ціну на природний газ, а саме:

Додатковою угодою №8 від 26.04.2017 р. було встановлено, що ціна на природний газ з 01.05.2017 р. становить 6 350,00 грн/тис. м. куб. з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою №10 від 26.07.2017 р. було встановлено, що ціна на природний газ становить:

з 09.08.2017 р. 6850,00 грн/м. куб., вт.ч. ПДВ - 1 141,67 грн;

з 01.09.2017 р. 7 300 грн/м. куб., вт.ч. ПДВ- 1 216,67 грн;

з 01.10.2017 року 9 480 грн/м. куб., вт.ч. ПДВ - 1 580,00 грн.

Додатковою угодою №11 від 22.08.2017 року було встановлено, що ціна на природний газ становить з 01.09.2017 р. 7 300,00 грн/м. куб. з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою №12 від 26.09.2017 р. було встановлено, що ціна на природний газ становить з 01.10.2017 р. 8 550,00 грн/м. куб., з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою №13 від 27.10.2017 р. було встановлено, що ціна на природний газ становить з 01.11.2017 р. 8 800,00 грн/м. куб., з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою №14/1 від 28.12.2017 р. було встановлено, що ціна на природний газ становить з 01.12.2017 р. 9 933,00 грн/м. куб. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.6. договору обсяг природного газу, що передається Споживачу протягом місяця визначається виключно письмовою заявкою Споживача і може змінюватись протягом місяця постачання в залежності від рівня споживання Споживачем газу природного шляхом направлення Постачальнику відповідного листа.

Позивач в позові стверджує, що відповідачем були направлені наступні заявки:

заявка від 28.04.2017 р. на встановлення ліміту постачання природного газу на травень 2017 р. в обсязі 150 000 куб. м.;

заявка від 25.07.2017 р. на встановлення ліміту постачання природного газу на серпень 2017 р. в обсязі 160 000 куб. м.;

заявка від 16.08.2017 р. на коригування ліміту постачання природного газу на серпень 2017 року в обсязі 170 000 куб. м.;

заявка від 21.08.2017 р. на встановлення ліміту постачання природного газу на вересень 2017 р. в обсязі 220 000 куб. м.;

заявка від 26.09.2017 року на встановлення ліміту постачання природного газу на жовтень 2017 року в обсязі 2 000 000 куб. м.;

заявка від 18.10.2017 р. на коригування ліміту постачання природного газу на жовтень 2017 р. в обсязі 1 700 000 куб. м.;

заявка від 30.10.2017 р. на встановлення ліміту постачання природного газу на листопад 2017 року в обсязі 1 000 000 куб. м.;

заявка від 28.11.2017 р. на встановлення ліміту постачання природного газу на грудень 2017 р. в обсязі 350 000 куб. м.

Визначення (звіряння) фактичного обсягу газу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі в порядку, передбаченому п. 2.11. договору.

Як стверджується матеріалами справи відповідно до направлених заявок відповідача позивачем було здійснено наступні поставки природного газу:

у травні 2017 р. в обсязі 150 тис. куб. м. на суму 952 500, 00 грн, у т. ч. ПДВ 158 750, 00 грн, що підтверджується копією акту прийому-передачі природного газу № 87 від 31.05.2017 р.;

у серпні 2017 р. в обсязі 170 тис. куб. м. на суму 1 164 500, 00 грн., у т. ч. ПДВ 194 083,33 грн, що підтверджується копією акту прийому-передачі природного газу № 179 від 31.08.2017 р.;

у вересні 2017 р. в обсязі 211 653 куб. м. на суму 1 545 066,05 грн, ут. ч. ПДВ 257 511,01 грн, що підтверджується копією акту прийому-передачі природного газу № 182 від 30.09.2017 р.;

у жовтні 2017 р. в обсязі 1 654 777 куб. м. на суму 14 148 343,36 грн, у т. ч. ПДВ 2 358 057, 23 грн, що підтверджується копією акту прийому-передачі природного газу №212 від 31.102017 р.;

в листопаді 2017 р. в обсязі 1 000 0000 куб. м. на суму 8 800 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 1 466 666, 67 грн, що підтверджується копією акту прийому передачі природного газу №246 від 30.11.2017 р.;

в грудні 2017 р. в обсязі 359 240 куб. м. на суму 3 568 330,92 грн, у т. ч. ПДВ 594 721, 82 грн, що підтверджується копією акту прийому-передачі природного газу №332 від 31.12.2017 р.

Як стверджується позивачем та матеріалами справи протягом травня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2017 р., а також січня, квітня 2018 р. оплата відповідачем за поставку природного газу у 2017 р. неодноразово здійснювалась з порушенням строків, визначених договором, зокрема, п. 4.4. умов договору, що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 12.05.2017 р. по 26.04.2018 р., видана АТ «Таскомбанк» від 03.12.2018 р. ( а.с. 37-40)

Зокрема з якої судом встановлено наступну послідовність проплат: 12.05.2017 р. було сплачено 50 000, 00 грн, у т. ч. ПДВ 8 333, 33 грн; 15.05.2017 р. було сплачено 50 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 8 333, 33 грн; 16.05.2017 р. було сплачено 25 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 4 166, 67 грн;17.05.2017 р. було сплачено 150 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 25 000,00 грн; 18.05.2017 р. було сплачено 50 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 8 333, 33 грн; 23.05.2017 р. було сплачено 50 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 8 333, 33 грн; 24.05.2017 р. було сплачено 20 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 3 333,33 грн; 29.05.2017 р. було сплачено 40 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 6 666, 67 грн; 30.05.2017 р. було сплачено 100 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 16 666, 67 грн; 31.05.2017 р. було сплачено 100 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 16 666, 67 грн; 06.06.2017 р. було сплачено 100 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 16 666, 67 грн; 08.06.2017 р. було сплачено 56 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 9 333, 33 грн; 09.06.2017 р. було сплачено 61 500, 00 грн, у т. ч. ПДВ 10 250,00 грн; 12.06.2017 р. було сплачено 40 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 6 666, 67 грн; 15.06.2017 р. було сплачено 30 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 5 000,00 грн; 19.06.2017 р. було сплачено 30 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 5 000,00 грн; 10.08.2017 р. було сплачено 44 393,48 грн, у т. ч. ПДВ 7 398, 91 грн; 15.08.2017 р. було сплачено 317 286,52 грн, у т.ч. ПДВ 52881, 09 грн; 22.08.2017 р. було сплачено 361 680, 00 грн, у т. ч. ПДВ 60 280, 00 грн; 31.08.2017 р. було сплачено 91 033, 48 грн, у т. ч. ПДВ 15 172, 25 грн; 11.09.2017 р. було сплачено 880 086, 52 грн, у т. ч. ПДВ 146 681, 09 грн; 20.09.2017 р. було сплачено 63 71 0, 68 грн, у т. ч. ПДВ 10 618, 45 грн; 25.09.2017 р. було сплачено 30 000, 00 грн, у т. ч. ПДВ 5 000,00 грн; 26.09.2017 р. було сплачено 28 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 4 666, 67 грн; 03.10.2017 р. було сплачено 200 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 33 333, 33 грн; 06.10.2017 р. було сплачено 400 00,00 грн, у т. ч. ПДВ 66 666, 67 грн; 12.10.2017 р. було сплачено 200 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 33 333, 33 грн; 12.10.2017 р. було сплачено 800 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 133 333, 33 грн; 19.10.2017 р. було сплачено 500 000,00 грн, ут. ч. ПДВ 83 333, 33 грн; 20.10.2017 р. було сплачено 400 000, 00 грн, ут. ч. ПДВ 66 666, 67 грн; 24.10.2017 р. було сплачено 2 000 000, 00 грн, у т. ч. ПДВ 333 333, 33 грн; 24.10.2017 р. було сплачено 300 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 50 000,00 грн; 26.10.2017 р. було сплачено 1 000 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 166 666, 67 грн; 27.10.2017 р. було сплачено 1 000 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 166 666, 67 грн; 27.10.2017 р. було сплачено 100 000, 00 грн, у т. ч. ПДВ 16 666, 67 грн; 30.10.2017 р. було сплачено 1 190 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 198 333,33 грн; 31.10.2017 року було сплачено 200 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 33 333, 33 грн; 02.11.2017 р. було сплачено 6 000 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 1000 000,00 грн; 13.11.2017 р. було сплачено 1 000 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 166 666, 67 грн; 14.11.2017 р. було сплачено 700 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 116 666,67 грн;17.11.2017 р. було сплачено 1 000 000,00 грн, у т. ч. ПДВ;21.11.2017 р. було сплачено 499 000.00 грн, у т. ч. ПДВ 83 166, 67 грн; 24.11.2017 р. було сплачено 800 000.00 грн, у т. ч. ПДВ 133 333, 33 грн; 27.11.2017 р. було сплачено 205 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 34 166,00 грн; 01.12.2017 р. було сплачено 570 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 95 000,00 грн; 06.12.2017 р. було сплачено 650 000, 00 грн, у т. ч. ПДВ 108 333,33 грн; 07.12.2017 р. було сплачено 285 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 47 500,00 грн; 08.12.2017 р. було сплачено 150 000, 00 грн, у т. ч. ПДВ 25 000,00 грн; 11.12.2017 р. було сплачено 134 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 22 333, 33 грн; 12.12.2017 р. було сплачено 1 900 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 316 666, 67 грн; 13.12.2017 р. було сплачено 150 000,00 грн, ут. ч. ПДВ 25 000,00 грн; 14.12.2017 р. було сплачено 800 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 133 333, 33 грн; 15.12.2017 р. було сплачено 561 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 93 500,00 грн; 18.12.2017 р. було сплачено 147 719,58 грн, у т. ч. ПДВ 24 619, 93 грн; 19.12.2017 р. було сплачено 85 140,00 грн, у т. ч. ПДВ 14 190,00 грн; 20.12.2017 р. було сплачено 50 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 8 333, 33 грн; 21.12.2017 р. було сплачено 200 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 33 333, 33 грн; 22.12.2017 р. було сплачено 315 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 52 500,00 грн; 26.12.2017 р. було сплачено 100 000,00 грн, ут. ч. ПДВ 16 666, 67 грн; 27.12.2017 р. було сплачено 334 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 55 666, 67 грн; 28.12.2017 р. було сплачено 250 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 41 666, 67 грн; 03.01.2018 р. було сплачено 1 900 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 316 666, 67 грн; 03.01.2018 р. було сплачено 164 270, 40 грн, у т. ч. ПДВ 27 378, 40 грн; 03.01.2018 р. було сплачено 169 920, 52 грн, у т. ч. ПДВ 28 320, 09 грн; 26.04.2018 р. було сплачено 86 263, 74 грн, без ПДВ.

Відповідно до п. 6.2.1. договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Згідно цього положення договору Постачальник вправі нарахувати Споживачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від усієї суми прострочених платежів за період з травня 2017 р. по грудень 2018 р.

Однак, враховуючи те, що сторонами в договорі п. 4.7. було погоджено умову про те, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання Споживача перед Постачальником у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Постачальника у такому порядку: у першу чергу сплачується неустойка; у другу чергу сплачується вартість газу.

З врахуванням викладеного позивач стверджує, що починаючи з травня 2017 р. по січень 2018 р. відповідачем було перераховано грошові кошти на погашення неустойки, а не основного боргу за вказані періоди.

Також позивачем зазначено, що, що останній платіж у розмірі 86 263,74 грн був зарахований позивачем у якості чергового платежу за договором.

З врахуванням викладеного згідно проведених розрахунків основний борг відповідача за договором складає 157 262, 55 грн ; пеня за порушення строків оплати поставленого природного газу за Договором складає 36 933, 00 грн.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне: станом на 06.11.2017 р. відповідно до п. 4.9 договору за ініціативи Постачальника було проведено звірку розрахунків зі Споживачем по договору, в результаті якої підписано Акт звірки № 99938 від 06.11.2017 р., в якому відображено борг відповідача в розмірі 751 719,58 грн.

Представник відповідача стверджує, що після підписання Акту звірки взаєморозрахунків Споживачем отримано природний газ: в листопаді 2017 р. в обсязі 1000 000,00 куб. м на суму 8 800 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1466666,67 грн., що підтверджується копією акту прийому-передачі природного газу №246 від 30 листопада 2017 р.; в грудні 2017 р. в обсязі 359 240 куб. м на суму 3 568 330,92 грн., у т.ч. ПДВ 594721,82 грн., що підтверджується копією акту прийому-передачі природного газу №332 від 31 грудня 2017 р.

З врахуванням викладеного станом на 01.01.2018 р. загальна сума підтвердженого обсягу природного газу з врахуванням залишку за жовтень 2017 р. становила 13 120 050,50 грн.

Відповідач зазначає, що за період після підписання Акта звірки 06.11.2017 р. по 03.01.2018 р. включно Споживачем сплачено Постачальнику в загальній сумі 13 120 050,50 грн., що в повному обсязі відповідає вартості підтвердженого обсягу природного газу в цей період.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.01.2018 р. сплачена в повному обсязі, що також підтверджується пред`явленою до відповідача претензією вих.№03/01-11 від 03.01.2018 р. щодо сплати штрафних санкцій за листопаду грудень 2017 р. в сумі 86 263,74 грн, в якій відсутні будь-які вимоги щодо заборгованості за природний газ. Отже, 03.01.2018 р. позивач визнавав, що відповідач розрахувався за підтверджений актами прийому-передачі природний газ в повному обсязі.

Претензія щодо штрафних санкцій визнана відповідачем і платіжним дорученням №7553 від 26.04.2018 р. кошти в сумі 86263,74 грн. перераховані як оплата пені та штрафних санкцій згідно претензії №03/01-11 від 03.01.2018 р.

Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач зазначає, що оплата штрафних санкцій згідно претензії №03/01-11 від 03.01.2018 р. не є підставою для переривання строку позовної давності в розумінні ст. 264 ЦК України, оскільки в претензії була заявлена не частина вимоги (частина суми основного боргу), а окрема вимога - штрафні санкції, які за своєю правовою природою не є частиною основного боргу, а є мірою відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Отже, позивач втратив право на стягнення пені в зв`язку зі спливом позовної давності, а тому вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 36 933,00 грн. є незаконною.

З врахуванням викладеного відповідач зазначає, що Споживач виконав свої зобов`язання згідно договору в повному обсязі, сплатив штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків, а тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог Постачальника.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору та додаткової угоди № 9 від 10.05.2017 р. якою Сторонами внесено зміни до п. 4.4. договору і викладено його в наступній редакції: “4.4. Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 33 % місячного обсягу природного газу, споживач сплачує постачальнику до 10 числа поточного місяця поставки; 33 % місячного обсягу природного газу, споживач сплачує постачальнику до 20 числа поточного місяця поставки; 34 % місячного обсягу природного газу, споживач сплачує постачальнику до 30 числа поточного місяця поставки”.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплачував вартість отриманих послуг з порушенням строків.

Умовами договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання Споживача перед Постачальником у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується неустойка; у другу чергу сплачується вартість газу. Цей пункт 4.7. може застосовуватись Постачальником незалежно від призначення платежу, зазначеного Споживачем в платіжному документі (п. 4.7. договору).

В сукупності наведеного суд зауважує, що між Сторонами було погоджено умови договору в частині виконання грошового зобов`язання, строків оплати та черговість погашення платежів.

Суд зазначає, що обставина щодо порушення строків оплати за отриманий природний газ відповідачем не спростована. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем факт порушення строків оплати за договором визнається, про що у відзиві на позовну заяву останнім зазначено, що заборгованість, яка виникала у Споживача перед Постачальником, була обумовлена недостатністю коштів на рахунках з спеціальним режимом використання, що в свою чергу обумовлено неплатежами різних категорій споживачів та не профінансованими пільгами і житловими субсидіями населенню згідно з Порядком фінансування місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256. Зокрема, 29.12.2017 р. листом №02/3848/1 Споживач повідомляв Постачальника про неможливість проведення розрахунків в кінці року і просив відстрочити остаточний розрахунок до 15.01.2018 р.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача стосовно того, що доказом відсутності заборгованості є акт звірки взаєморозрахунків підписаний між сторонами. Суд зауважує, що акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором постачання природного газу. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий природний газ. Проте, відповідачем оплату за отриманий природний газ проведено з порушенням встановлених договором строків, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

В сукупності наведеного, з врахуванням наявних доказів у справі суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 157 262,55 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 36 933,00 грн пені.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2.1. договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 36 933,00 грн за період з 12.05.2017 р. по 26.12.2018 р., суд прийшов до висновку, що остання є правомірною та підлягає задоволенню, з урахуванням приписів п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

При цьому суд вважає за необхідне спростувати позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву стосовно того, що до нарахованої пені слід застосувати строк позовної давності у відповідності ст. ст. 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України.

З даного приводу суд зазначає, що якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через 1 рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду в межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Суд вважає, що такий висновок щодо застосування зазначених вище норм права є досить логічним та обґрунтованим, оскільки положення ст. 266 Цивільного кодексу України поширюються виключно на цивільні правовідносини, в межах яких неустойка, на відміну від господарських правовідносин, стягується будь-якими строками без обмеження. Саме тому законодавець і передбачив положення, відповідно до якого строк позовної давності щодо стягнення неустойки як до додаткової вимоги спливає одночасно зі строком позовної давності до основної вимоги, оскільки в протилежному випадку, враховуючи, що спеціальний строк позовної давності щодо стягнення неустойки (1 рік) обчислюється за кожен день окремо, кредитор мав би можливість стягувати її безкінечно, навіть якщо строк позовної давності до основної вимоги вже сплив.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Крім того позивачем в порядку ч.8 ст. 129 ГПК заявлено до стягнення з відповідача судові витрати на правову допомогу.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 4 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI від 05.07.2012 (далі – Закон №5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду ( ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Судом встановлено, що представником відповідача зроблено заяву в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.

До заяви було надано докази понесених витрат, а саме останнім надано: договір № 011МТА про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 30.11.2018 р. укладений між Адвокатським об"єднанням "МТА Партнери", в особі голови об`єднання Мартинюка Н.А.

Відповідно до п.1.1. договору об`єднання зобов`язується надати клієнту юридичні послуги на умовах передбачених цим договором та Замовленнями, які є невід`ємними додатками до цього договору, а клієнт зобов`язується здійснити оплату отриманих юридичних послуг та правничої допомоги в розмірі та в строки, що обумовлені цим договором та замовленням.

Пунктом 5.5. договору встановлено, сторони дійшли згоди що оплата послуг з представництва інтересів в суді здійснюється клієнтом на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування на рахунок об`єднання вартості послуг, не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання акту здавання - приймання юридичних послуг та правничої допомоги. Вартість послуг з представництва інтересів в суді узгоджується сторонами, а її сума є фіксованою.

Відповідно до замовлень №1 та № 2 на надання юридичних послуг від 04.12.2019 р. між позивачем було погоджено послуги та їх вартість, а саме розмір граничної вартості за замовлення № 1 становить 16 000,00 грн. та розмір граничної вартості за замовлення № 2 становить 3000,00 грн.

Між сторонами підписано Акти виконаних робіт №№1,2,3 яким засвідчено факт прийняття замовником від виконавця визначених умовами Договору послуг загальною вартістю 19 000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок Адвокатським об`єднанням "МТА Партнери" 16 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1471 від 19.03.2019 р.

Відповідно до ордера серія ВН № 102308 від 19.03.2019 р. Адвокатським об`єднанням "МТА Партнери" уповноважило адвоката Дробаху С.В. на представництво позивача в суді.

Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 5164/10 від 29.04.2014 р. Дробаха ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлена представником позивача до відшкодування сума понесених витрат на правову допомогу є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, суд вважає за можливе задовольнити вимогу останнього та відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати позивачем, пов`язані з правничою допомогою в розмірі 16 000,00 грн.

15.05.2019 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд.13, м. Вінниця, Вінницька обл, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервістрейд" (вул. Галицька, буд. 119, м. Рогатин, Рогатинський район, Івано - Франківська обл., 77001, код ЄДРПОУ 39890232) борг в сумі 157 262,55 грн., пеню в розмірі 36 933,00 грн., витрати на сплату судового збору в розмірі 2912,93 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 травня 2019 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( АДРЕСА_1 Галицька, буд. 119, м. Рогатин, Рогатинський район, Івано - Франківська обл., 77001)

3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд.13, м. Вінниця, Вінницька обл, 21100)