Ухвала суду № 81937798, 17.05.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/20793/18

4с-84/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Трофимчук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Свої вимоги мотивує тим, що 18 липня 2018 року він направив заяву до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій просив закрити виконавче провадження № 37420412 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1039/13, виданого 27 березня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1098299 гривень 96 копійок.

З відповіді головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 37420412. 16 травня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий лист направлено до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. Правові підстави для винесення постанови про зняття арешту у відділі відсутні.

Вважає бездіяльність головного державного виконавця щодо не зняття арешту з належного йому майна є неправомірною з огляду на наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» від 26 квітня 1999 року, на положення ст. 50 якого посилається головний державний виконавець, втратив чинність 05 січня 2017 року.

У чинній редакції Закону України «Про виконавче провадження» відсутня така підстава не знімати арешт при направленні виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.

Крім того, виконавче провадження № 38294661, відкрите Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 24 березня 2015 року було закінчене на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 26 квітня 1999 року у зв`язку зі скасуванням рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Просить суд:

-визнати бездіяльність начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві неправомірною;

-зобов`язати начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві зняти арешт з усього належного йому нерухомого майна та заборону на його відчуження, накладених на підставі постанови державного виконавця ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві від 05 квітня 2013 року.

У судовому засіданні заявник та його представник підтримала подану скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній підстав. Пояснили суду, що арешт був накладений за нормами попередньої редакції Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої накладений державним виконавцем арешт не знімається у випадку направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.

У чинній редакції цього закону (ч. 3 ст. 59) визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Оскільки нова редакція закону не містить норм, що були в попередній редакції, то арешт накладений з порушенням порядку накладення арешту та мав бути скасований начальником відділу державної виконавчої служби.

Стягувач у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 зазначив, що не заперечує проти скасування арешту, оскільки між сторонами врегульовано питання погашення заборгованості.

Начальник Солом`янського районного ВДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві чи уповноважений представник відділу в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду скарги повідомлялись. Їх неявка розгляду скарги не перешкоджає.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження № 37420412 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1039/13, виданого 27 березня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1098299 гривень 96 копійок.

05 квітня 2013 року державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37420412 (а.с. 60-61) та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 63).

16 травня 2013 року державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про направлення виконавчого документа за місцем знаходження майна боржника та виконавчий лист направлено до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві (а.с. 67-68).

З відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 31 липня 2018 року вбачається, що 05 червня 2013 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження № 38294661 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1039/13, виданого 27 березня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва, та про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження. 24 березня 2015 року державним виконавцем на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням виконавчого документа, що підлягав примусовому виконанню. 06 квітня 2015 року державним виконавцем вилучено запис про обтяження № 271862 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 6).

У матеріалах справи міститься копія ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, якою заочне рішення від 21 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за позикою скасовано (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного станом на 16 травня 2013 року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Заявник посилається на те, що Законом України «Про виконавче провадження» у чинній редакції підстава не знімати арешт, при направленні виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби відсутня, тому такий арешт за постановою від 05 квітня 2013 року накладений з порушенням порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на день звернення заявника до начальника Солом`янського районного ВДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві) у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

При накладенні арешту 05 квітня 2013 року порядок його накладення не був порушений. Також закон визначав, що у разі закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби арешт, накладений на майно боржника, не знімається.

У матеріалах справи міститься лист головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, з якого вбачається, що матеріали виконавчого провадження 37420412 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1039/13, виданого 27 березня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1098299 гривень 96 копійок, знищені за закінченням терміну їх зберігання (а.с. 57).

Суд вважає, що не є порушенням порушення порядку накладення арешту за чинним Законом України «Про виконавче провадження» накладення арешту та його нескасування в 2013 році під час дії закону в попередній редакції.

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на день розгляду скарги) передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У ч. 2 цієї статті визначено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Вбачається, що законом передбачена процедура зняття арешту з майна в судовому порядку шляхом звернення до суду з відповідним позовом про зняття арешту з майна.

Крім того, матеріали виконавчого провадження № 37420412 знищені за закінченням терміну їх зберігання.

За таких обставин, в діях начальника Солом`янського районного ВДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відсутні ознаки неправомірності.

З огляду на наведене, проаналізувавши надані докази, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону станом на 16 травня 2013 року), статтями 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: