Ухвала суду № 81937757, 06.05.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/127/19

Справа №760/12705/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Букіної О.М.,

при секретарі Кривулько С.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» міста Києва Алієв Гусейн Азіз огли, третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до суду до відповідача.

Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 58,70 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м. заборонивши ТОВ «Кредитні ініціативи» вчиняти будь - які дії зі спірним майном, а саме: квартирою АДРЕСА_3 , загальною площею 58,70 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м. шляхом заборони входження, вселення, виселення та реєстрації проживання інших осіб.

В обґрунтування заяви зазначає, що підставою звернення до суду з позовом стало рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» міста Києва Алієва Гусейна Азіза огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44074242 від 15.11.2018 на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 58,70 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м. відповідно до якого право власності зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Вказує, що відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи» може в будь - який час та спосіб вчинити продаж спільної квартири на користь інших осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, просить заяву задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Встановлено, що предметом спору є про визнання дій неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень.

При цьому, позивачем не заявлено вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача не узгоджується з предметом позову.

Разом з цим, суд вважає, що доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, є необґрунтованим.

Суд констатує , що у випадку задоволення поданого позову таке рішення не підлягає примусовому виконанню та не носить зобов"язального характеру. Необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням того, що за своїм змістом забезпечення позову, як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднути виконання майбутнього рішення суду чи зробить його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Букіна