Ухвала суду № 81937344, 22.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24957/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської місцевої державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ» про розірвання інвестиційного договору,

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 20 травня 2019 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Предметом позову є інвестиційний договір № 24/5 про інвестування у житлове будівництво від 24 листопада 2006 року, що укладений між ТОВ «ГРАДОСТРОЙ» та Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який прокурор в якості представника просить розірвати.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен перевірити належність справи до юрисдикції суду та підсудності, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно положенням ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного, тобто це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Крім того, у статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Згідно зі стандартами ЄСПЛ доступ до правосуддя розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права установленим законом судом.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 встановлено, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції 1950 року кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до пункту 3 вищенаведеної постанови, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Так, критеріями справ цивільної юрисдикції від інших є, по перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією із сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно з ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При цьому, відповідно до вимог пункту 1 частини першої ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Так, як вбачається із позовної заяви, має місце посилання позивача на те, що спірний договір порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивача, який є згідно з оспорюваним договором інвестором та надав кошти з метою отримання від виконавця (відповідача) готової будівельної продукції - 26 трикімнатних квартир загальною проектною площею 2 655, 38 кв м у жилому будинку за будівельною адресою: вул. Здолбунівська, буд. 13 . Інвестування квартир проведено інвестором за рахунок спеціального фонду бюджету м. Києва шляхом перерахування 100 % суми у розмірі 15 924 314, 00 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 7.10 оспорюваного інвестиційного договору № 24/5 про інвестування у житлове будівництво від 24 листопада 2006 року, виконавець (відповідач) та інвестор (позивач) вирішують суперечки у господарському суді, відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, позовні вимоги Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської місцевої державної адміністрації) належить розглядати у порядку господарського судочинства.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За частиною п`ятою статті 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-23, 186, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за матеріалами позовної заяви Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської місцевої державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ» про розірвання інвестиційного договору.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з позовом до Господарського суду міста Києва у порядку господарського судочинства.

Зобов`язати УК у Печерському районі м. Києва повернути Державній казначейській службі України сплачену суму судового збору у розмірі 1 921 грн (платіжне доручення № 1360 від 24 квітня 2019 року), що було перераховано: одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, МФО 899998, рахунок 31210206026007, призначення платежу: суд. збір за позовом до Печерського районного суду м. Києва за позовом ГПУ в інтересах Держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської місцевої державної адміністрації).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя І. В. Литвинова