Ухвала суду № 81936471, 17.05.2019, Деснянський районний суд міста Києва

2-о/754/88/19

Справа № 754/6247/18

У Х В А Л А

Іменем України

17 травня 2019 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретарів судових засідань Малинки А.Ю., Гайворонського В.М., Грей О.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявників ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до Деснянського районного суду м.Києва із заявою, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 18.05.2018 вказану заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Заявниками на виконання вищевказаної ухвали суду, у встановлений суддею строк, було усунуто зазначені недоліки.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 13.06.2018 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києвавід 04.12.2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Заявники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили про їх задоволення посилаючись на обставини викладені в заяві. Зазначили суду, що після вимушеного переселення з м.Севастополя АРК Крим у них погіршився після перенесеного стресу стан здоров`я, що впливає на самопочуття по сьогоднішній день. Крім того, вони вимушені були покинути власне житло, на даний час їм невідомо в якому стані перебуває їх квартира, вони не можуть розпоряджатися своєю власністю - квартирою АДРЕСА_1 . В подальшому, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, вони мають намір звертатись до міжнародних фондів за отриманням медичної допомоги, а відтак вимушені звернутись до суду з заявою про встановлення даного юридичного факту.

Представник заявників - ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги заявників підтрималва у повному обсязі, просила про їх задоволення посилаючись на обставини викладені в заяві

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином. Будь яких повідомлень з приводу вищевказаної заяви на адресу суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі представників Міністерства соціальної політики України, Російської Федерації.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається із заявлених вимог, заявники просять суд встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в березні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим, Україна, відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Україна.

Як роз`яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності до п. 17 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред`являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заявлено вимогу про встановлення факту, що вимушене переселення заявників у березні 2014 року з тимчасово окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м.Севастополь, Україна.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Зразок довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» № 509 від 01 жовтня 2014 року.

При цьому, визначення факту агресії Російської Федерації щодо України та внаслідок цього переміщення жителів областей, які потерпають від агресії, відбулося на законодавчому рівні шляхом прийняття Верховною Радою України заяви «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», затвердженою постановою Верховної Ради України № 337-VIII від 21 квітня 2015 року. Визначення факту агресії Російської Федерації щодо України було також підтверджено Законом України «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями у Донецькій і Луганській областях № 2268-VIII від 18 січня 2018 року.

Крім того, факт агресії та окупації Російською Федерацією території України та пов`язані з цим факти переселення мирних громадян України з територій їх постійного проживання є загальновідомими фактами, що не заперечуються ані українським суспільством, ані міжнародною спільнотою.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, довідка про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи є визнання державою та підтвердженням як факту переміщення так і причин такого переміщення, а не зазначення у даній довідці причин внутрішнього переміщення особи, за наявності самої довідки, загальновідомих фактів агресії та зазначеного законодавства про те, не тягне за собою порушення права внутрішньо переміщеної особи і, за потреби, виправляється шляхом внесення змін у зразок довідки органом виконавчої влади та здійснення іншими державними органами своїх функцій по відновленню прав внутрішньо переміщених осіб.

На підтвердження вказаного факту заявниками до матеріалів заяви було долучено відповідні довідки внутрішньо переміщених осіб від 09.08.2016 року. З вказаних довідок вбачається, що зареєстрованим місцем проживання заявників є АДРЕСА_2 , а факричним місцем проживання/перебування є: АДРЕСА_3 (а.с.35 т.1).

Разом з тим, з досліджених судом письмових доказів, вбачається, що ОСОБА_3 з 09.10.2007 та по теперішній час, а ОСОБА_1 з 11.05.1993 року та по теперішній час, є зареєстрованими у визначеному законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями паспортів заявників та довідками про реєстрацію місця проживання осіб сформованими станом на 06.02.2019 року (а.с.22-27, 28-32, 241, 242 т.1).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно сформованої станом на 15.07.2016 року, заявник ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.64 т.2).

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що заявники мають право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, оскільки вбачається спір про право заявників на захист їх порушеного права на розпорядження своєю власністю та отримання відповідної належної медичної допомоги у зв`язку з погіршенням стану їх здоров`я, внаслідок збройної агресії та окупації АРК Крим, що має встановлюватися саме в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За таких обставин, враховуючи наведені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку, про залишення заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2019.

Суддя: