Постанова № 81935901, 21.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/771/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 305010900 Морозов В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»;

відповідач – Колісник ОСОБА_1 ;

особа, що подала апеляційну скаргу – ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року ухваленого у складі судді Морозова В.В. у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2018 року ПАТ «СК «Універсальна» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що 14.12.2015 року відбулася ДТП за участю автомобіля марки Hyundai Elantra, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «ВАЗ», яким керував ОСОБА_2

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Автомобіль Hyundai Elantra застраховано СТОВ «Степанки» у ПАТ «СК «Універсальна» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №3116/230/105283 від 09.10.2015 року.

ПАТ «СК «Універсальна» визнала страховим випадком та прийнято рішення про виплату, на підставі звіту експерта, рахунку-фактури та страхового акту №19636/1 страхового відшкодування в розмірі 114323,50 грн. Страхове відшкодування було перераховане, згідно заяви страхувальника про перерахунок коштів на рахунок СТО, у якому проводився ремонт автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням №96099 від 25.12.2015 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ» була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу №АЕ/5587725, виконуючи договірні зобов`язання якого страхова компанія здійснила виплату на користь ПАТ «СК «Універсальна» у розмірі 49000 грн. Різниця між завданою шкодою відповідачем і шкодою, яка відшкодована страховою компанією відповідача становить 65323,50 грн.

У зв`язку з чим ПАТ «СК «Універсальна» просили суд стягнути з ОСОБА_2 на їхню користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 65323,50 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Універсальна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 65323,50 грн. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що у протоколі огляду транспортного засобу не вірні дані про пошкодження автомобіля. Ремонтна калькуляція містить завищені вдвічі ціни на запчастини. Також, висновок № 130/15 автотоварознавчого дослідження складений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень на Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень наказ МЮУ №53/5 від 08.10.1998 року.

Крім того, скаржник зазначає, що судом було порушено його право безпосередньо брати участь у справі, адже суд провів розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, чим позбавив права відповідача подавати докази та висловлювати міркування з приводу заявлених позовних вимог.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.12.2015 року сталася ДТП за участю автомобіля марки Hyundai Elantra, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «ВАЗ», яким керував ОСОБА_2

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку №130/15 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Elantra, що належить СТОВ «Степанки» складає 118429,66 грн.

Відповідно до страхового акту №19636/1 та розрахунку страхового відшкодування від 24.12.2015 року, сума страхового відшкодування, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Elantra становить 114323,50 грн.

25.12.2015 року ПАТ «СК«Універсальна» виконуючи свої договірні зобов`язання виплатила страхове відшкодування на підставі звіту експерта, рахунку-фактури та страхового акту №19636/1 в розмірі 114323,50 грн. Страхове відшкодування було перераховане, згідно заяви страхувальника про перерахунок коштів на рахунок СТО, де ремонтувався автомобіль ПП Стиль-Соло.

Різниця між завданою відповідачем шкодою та шкодою, яка відшкодована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу №АЕ/5587725 (49 000 гривень) становить 65323,50 грн.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частиною 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

За таких обставин відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, в силу вимог статті 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати різницю між завданою шкодою та шкодою, яка відшкодована ТДВ «СК «Альфа-Гарант».

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі про те, що висновок № 130/15 автотоварознавчого дослідження складений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень на Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень наказ МЮУ №53/5 від 08.10.1998 року, є безпідставним та не спростовує висновку суду першої інстанції, оскільки ґрунтується лише на припущеннях. Даний висновок сторонами не оскаржувався.

Що стосується посилань з приводу розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то в даному випадку слід зазначити, що відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи які виникають з трудових відносин. Оскільки дана справа віднесена до категорії малозначних справ то суд першої інстанції розглянув справу відповідно до норм ЦПК України.

ОСОБА_2 не був обмежений у праві надавати суду свої докази та пояснення по справі, оскільки знайомився з матеріалами справи та був обізнаний про перебування справи на розгляді в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах викладених в статті 389 ЦПК України.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

Повний текст постанови складений 22 травня 2019 року.