Ухвала суду № 81935869, 08.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/139/19 Справа № 712/1153/16-к Категорія: ч.2 ст.396-2 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Бащенко С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Поєдинка І. А. Новікова О. М., Биби Ю. В. Наконечній М. М.з участю прокурораКочерги О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Солонька М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2016 року, яким:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселиця Катеринопільського району Черкаської області, українця, гр. України, працюючого заступником директора Черкаської регіональної філії Центру Держаного земельного кадастру, одруженого, утриманців не має, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого

виправдано за ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Визнано ОСОБА_1 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України та призначено покарання за ч.2 ст. 369-2 КК України у вигляді штрафу в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 12 750 грн..

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він діючи умисно, з початку лютого 2015 року по 27.10.2015 року, під час особистих зустрічей з ОСОБА_2 , який представляє за довіреністю інтереси ТОВ «Орадівка», що відбувалися поблизу приміщення ГУ Держгеокадастру в Черкаській області за адресою м.Черкаси, вул.Смілянська, 131, підбурював останнього шляхом схиляння до надання неправомірної вигоди в сумі 54 000 доларів США службовій особі, яка займає відповідальне становище – виконувачу обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області за внесення змін до договору оренди земельних ділянок, які орендуються ТОВ «Орадівка» загальною площею 271,7275 га і знаходяться в адміністративних межах Орадівської сільської ради Христинівського району Черкаської області, в частині продовження терміну дії договору до 10 років, запевняючи, що лише таким способом можливо отримати вказані документи.

Схиливши ОСОБА_2 до необхідності надання неправомірної вигоди виконувачу обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області за внесення змін до договору оренди земельних ділянок, які орендуються ТОВ «Орадівка» загальною площею 271,7275 га і знаходяться в адміністративних межах Орадівської сільської ради Христинівського району Черкаської області, в частині продовження терміну дії договору до 10 років, 27.10.2015 року ОСОБА_1 отримав від нього згоду на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище – виконувачу обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області в сумі 54 000 доларів США, що станом на 27.10.2015 р., згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 236 918 грн.38 коп.

Окрім того, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи на посаді заступника директора Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру – начальника управління Державного земельного кадастру та, відповідно до вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. № 3613-УІ і Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р., являючись особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, маючи доступ до Державного земельного кадастру, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 27.10.2015 року, приблизно об 11 годині, під час особистої зустрічі з ОСОБА_2 , який представляє за довіреністю інтереси ТОВ «Орадівка», поблизу приміщення ГУ Держгеокадастру в Черкаській області за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, прийняв обіцянку від останнього одержання неправомірної вигоди для себе в сумі 1500 доларів США, що станом на 27.10.2015 року, згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 34 358 грн.84 коп. за виготовлення витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки, які орендує ТОВ «Орадівка» в адміністративних межах Орадівської сільської ради Христинівського району Черкаської області, які в подальшому будуть необхідні ОСОБА_2 для звернення до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із заявою щодо продовження терміну дії вказаного вище договору оренди на строк до 10 років.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 27 ч.3 ст. 369 КК України як підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, та за ч.3 ст. 368-4 КК України як прийняття обіцянки особою, що провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто обіцяє таку вигоду, чи в інтересах третьої особи.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 за ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, оскільки судом не встановлено і не доведено дії ОСОБА_1 у підбурюванні до надання неправомірної вигоди.

Крім того, судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 368-4 КК України перекваліфіковано на ч.2 ст. 369-2 КК України, як прийняття обіцянки неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Таким чином, судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він перебуваючи на посаді заступника директора Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру – начальника управління Державного земельного кадастру, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 27.10.2015 року, приблизно об 11 годині, під час особистої зустрічі з ОСОБА_2 , який представляє за довіреністю інтереси ТОВ «Орадівка», поблизу приміщення ГУ Держгеокадастру в Черкаській області за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, прийняв обіцянку від останнього одержання неправомірної вигоди для себе в сумі 1500 доларів США, що станом на 27.10.2015 року, згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 34358 грн.84 коп., за вплив на прийняття рішення службовими особами Христинівського районного відділу ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру про виготовлення витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки загальною площею 271,7275 га, які орендує ТОВ «Орадівка» в адміністративних межах Орадівської сільської ради Христинівського району Черкаської області, які в подальшому будуть необхідні ОСОБА_2 для звернення до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із заявою щодо продовження терміну дії договору оренди на строк до 10 років.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор, подав апеляційну скаргу в якій вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним і підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 27 ч.3 ст. 369, ч.3 ст. 368-4 КК України. За вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна. За вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 368-4 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна. В решті вирок залишити без змін.

В своїх запереченнях захисник Дішля С.Я. просить в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скарг, думку ОСОБА_1 та його захисника Солонька М.Ф., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Виходячи із змісту положень ст.62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 1950) та ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється при умові, коли в ході судового розгляду винність особи у вчиненні злочину доведена об`єктивними доказами, одержаними законним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться не на її користь.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Вказані вимоги закону районним судом при постановлені вироку щодо ОСОБА_1 виконані в повному об`ємі.

Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини по справі на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів по справі прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність, що в діях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України.

При цьому суд у своєму вироку проаналізував кожен доказ, на який орган обвинувачення посилався у обвинувальному акті і дав їм належну оцінку з точки зору відносності, допустимості та достатності.

Провівши часткове дослідження доказів по вказаному кримінальному провадження, за клопотанням прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, а вина ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого злочину за ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України не знайшла свого підтвердження та дії ОСОБА_1 вірно перекваліфіковані судом першої інстанції з ч.3 ст.368-4 КК України на ч.2 ст.369-2 КК України.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про достатність доказів вчинення ОСОБА_3 підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, є безпідставними.

Висновок суду першої інстанції про те, що органами досудового розслідування в обвинувальному акті не зазначено способу підбурювання (умовляння, підкуп, примус, погроза чи інше схилення), як того вимагає ст.27 КК України, є обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч.4 ст.27 КК України, підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, що саме ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_1 і в ході розмови пояснив, що в адміністративних межах Орадівської сільської ради ціна за продовження договору оренди становить 300 дол. США за 1 га, однак власник підприємства погоджується заплатити лише 200 доларів США за 1 га і готовий на співпрацю. Тобто, фактично ОСОБА_2 запропонував дати гроші за вирішення земельних питань, а від ОСОБА_1 він лише хотів отримати згоду на вчинення ним вказаних дій та узгодити розмір необхідної для цього суми грошових коштів.

Разом з тим, в суді апеляційної інстанції за клопотанням прокурора в порядку ч.3 ст.404 КПК України були повторно досліджені відео та аудіофайли розмов та зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з яких убачається, що саме ОСОБА_2 неодноразово наголошував про необхідність дати комусь грошей, при цьому сам озвучував розмір сум за продовження договору оренди. Жодних розмов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про неправомірну вигоду чи натяків, під час прослуховування аудіофайлов не вбачається.

Тобто, як встановив суд першої інстанції з чим погоджується і колегія суддів, що органом досудового розслідування не доведено та не надано достатньо належних та допустимих доказів які б в своїй сукупності беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що в 2015 році до нього зателефонував знайомий з проханням надати консультацію ОСОБА_2 щодо оренди землі. При особистій зустрічі ОСОБА_2 відрекомендувався комерційним директором ГОВ «Орадівка», попросив посприяти в продовженні договору оренди земельних ділянок і повідомив, що на вирішення цього питання керівництвом названого господарського товариства виділені грошові кошти з розрахунку 200 доларів США за гектар. Мазуренко підтвердив, що чутки про такі суми ходять, але серйозно слів ОСОБА_2 не сприйняв і не говорив йому про необхідність сплати будь-яких коштів. Натомість погодився прийняти винагороду для себе в розмірі 1500 доларів США за допомогу в підготовці документів - технічної документації, витягів з Державного земельного кадастру тощо. На виконання взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_1 , користуючись авторитетом посади, і особистими приятельськими стосунками, відвідував різні інстанції, їздив до Христинівського відділення Держгеокадастру, археологічної інспекції тощо, де вивчав і замовляв потрібні документи. Підготувавши обіцяні папери, ОСОБА_1 передав їх до земкадастру. В серпні 2015 року ОСОБА_2 знову зателефонував йому і наполегливо просив довести справу до кінця. Усвідомивши, що більше нічим ОСОБА_2 він допомогти не може, а сам ОСОБА_2 провокує неправомірну вигоду, ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до органів прокуратури.

Свідок ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду пояснив, що через свого знайомого він познайомився з Мазуренком для допомоги останнім у вирішенні питання для продовження договорів оренди земельних ділянок ТОВ «Орадівка». Зустрівшись із ОСОБА_4 і сподіваючись, що останній в чомусь йому допоможе за винагороду, ОСОБА_2 спитав Мазуренка ціну продовження договору оренди земельних ділянок. Мазуренко відповів, що 200 доларів за гектар, які він буде комусь передавати, як зрозумів ОСОБА_5 , після чого звернувся до правоохоронних органів.

Колегія суддів критично відноситься до показів свідка ОСОБА_6 , які суперечать аудіофайлам розмов та зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з яких убачається, що саме ОСОБА_2 неодноразово наголошував про необхідність дати комусь грошей, при цьому сам озвучував суму 200 доларів США, тобто сам пропонував дати гроші за вирішення земельних питань.

Дані протоколу заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення на який, як на доказ вини посилається орган досудового розслідування є безпідставними, оскільки дії Мазуренка не загрожували його законним інтересам, оскільки сам Балаш намагався захистити їх у незаконний спосіб.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази про той факт, що ОСОБА_7 підбурював до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Враховуючи те, що органом досудового розслідування не доведено достатніми доказами в чому ж саме полягали дії Мазуренка та яким способом (умовляння, підкуп, примус, погроза чи інше схилення), як того вимагає ст.27 КК України обвинувачений підбурював до надання неправомірної вигоди службовій особі, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_1 за ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Що стосується перекваліфікації дій Мазуренка з ч.3 ст.368-4 КК України на ч.2 ст.369-2 КК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 відповідно до наказу Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» №31 від 20.08.2015 року, як заступник директора філії був наділений повноваженнями щодо спрямування та координації діяльності: відділу землевпорядних, землеоціночних, топографо-геодезичних робіт, відділу технічного супроводу, телекомунікаційного та програмного забезпечення, сектору технічного адміністрування, Городищенського, Драбівського, Жашківського, Звенигородського, Камянського, Катеринопільського, Корсунь-Шевченківського, Лисянського, Маньківського, Монастирищенського, Тальнівського, Христинівського, Чорнобаївського, Чигиринського, Шполянського районних виборчих відділів філії та Золотоніського, Канівського, Смілянського, Уманського, Черкаського міськрайонних виробничих відділів філії.

Отже, до посадових обов`язків ОСОБА_1 , як заступника директора Черкаської регіональної філії Центру ДЗК не входило виготовлення витягів з Державного земельного кадастру. Виготовлення витягів з Державного земельного кадастру на орендовані ТОВ «Орадівка» земельні ділянки здійснює Христинівський районний відділ ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, ОСОБА_1 не міг використати свої можливості пов`язані з посадою, оскільки не мав таких службових обов`язків, а погодився допомогти прискорити отримання витягів, використовуючи при цьому свої особисті дружні стосунки з начальником районного відділу ДСУ.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368-4 КК України прийняття обіцянки особою, що провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто обіцяє таку вигоду, чи в інтересах третьої особи.

Крім того матеріали провадження не містять витягів з Державного земельного кадастру, які нібито виготовлені обвинуваченим.

З показів ОСОБА_1 вбачається, що останній використовуючи особисті приятельські стосунки з компетентними особами, прийняв винагороду для себе в розмірі 1500 доларів США за допомогу в підготовці документів - технічної документації, витягів з Державного земельного кадастру.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч.2 ст.369-2 КК України - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди, при цьому мотивував своє рішення і послався як на доказ на його посадові обов`язки.

Стороною обвинувачення не доведено можливості впливу Мазуренка на працівників відділу ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру з використанням службового становища.

Під час дослідження доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України та на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Колегія суддів вважає, шо суд першої інстанції використав усі можливі правові механізми для встановлення істини по справі, зробив грунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, дослідив показання обвинуваченого, свідка та дійшов до обгрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення не довела, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27 ст.369 та ч.3 ст.368-4 КК України.

При призначенні покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст.65, 66 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який за місцем роботи характеризується позитивно, вчинив один епізод злочинної діяльності, щиро розкаявся у скоєному, раніше не судимий та відсутність обставин, що обтяжують покарання прийшов до обґрунтованого висновку про призначення покарання в межах санкції ч.2 ст.369-2 КК України, а саме штрафу в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 12750 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Крім того, колегія суддів враховує роз`яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 412 КПК були б підставами для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

Керуючись, статтями 405, 407,415,419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 19 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора – залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :