Ухвала суду № 81935850, 22.05.2019, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1822/18

2/707/143/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

Головуючого судді Тептюка Є.П.,

за участі секретаря Федорової Л.С.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Черкаська державна нотаріальна контора про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, визння договорів дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться вищезазначена цивільна справа.

Позивачем було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для з`ясування певних обставин, які мають значення для вирішення цього спору.

Судом поставлені на обговорення клопотання про призначення експертизи.

Представник позивача підтримала клопотання, зазначила, що висновок експертизи є одним із засобів доказування у справі і виключно експерт зможе відповісти на питання, зазначені у клопотанні, що є необхідним при вирішенні цієї справи.

Представник відповідача заперечив проти призначення експертизи, оскільки питання, які пропонуються для вирішення експерту не стосуються предмету позову та не впливають на прийняття рішення в цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із статті 103 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.

Відповідно до п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 року N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" звернута увага судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З матеріалів справи, зокрема, із позовної заяви, вбачається що предметом спору є визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю сторін та, як наслідок, визнання за позивачем частки цього майна без виділу в натурі. Тобто, предметом доказування у справі має бути саме право позивача на частку у спільному сумісному майні.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується наданими доказами (технічним паспортом на домоволодіння) та не заперечується сторонами, що будівлі, на які вказує позивач як на поліпшення ним спадкового майна відповідача, а саме: літня кухня-сарай під літ. З, гараж під літ. К., сарай під літ. М, сарай під літ. Н, - є самочинно побудованими спорудами, а літняї кухня під літ. Д-1 з прибудовою літ. д - є самочинно перебудованою.

Питання, які визначені позивачем для вирішення судовим експертом, стосуються визначення вартості домоволодіння з врахуванням самочинно збудованих споруд та без таких, відповідності самочинно реконструйованої літньої кухні вимогам Державних будівельних норм, не стосуються позовних вимог позивача, та не є предметом спору, так як позивач не ставить питання про визнання права власності на самочинне збудоване майно чи будівельні матеріали використані при його будівництві. Посилання представника позивача на те, що вказані будівлі є об`єктом незавершеного будівництва та мають бути включені до об`єкта спільної сумісної власності подружжя, але відповідач перешкоджає їх введенню в експлуатацію, суд вважає помилковими, оскільки жодних доказів того, що будівництво вищевказаних споруд розпочиналось відповідно до вимог чинного на той час законодавства суду не надано, як не надано доказів того, що відповідач якимось чином перешкоджала їх введенню в експлуатацію.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Що стосується, переобладнаної літньої кухні під літ. Д-1 з прибудовою літ. д, суд зазначає наступне.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295 (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, тощо).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Дана позиція суду повністю відповідає позиції Верховного Суду викладеного в постанові від 04.04.2019 року у справі №750/4445/17.

Виходячи з наведеного, дослідивши позовну заяву, клопотання про призначення експертизи, суд дійшов висновку про відсутність достатніх обґрунтованих підстав для призначення експертизи у справі, оскільки це дійсно значно затягне розгляд цієї справи, питання не стосуються предмету спору, та будь-яких перешкод у розгляді цієї справи без висновків експерта не має.

Керуючись статтями 103, 105 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про призначення судової б удівельно-технічної експертизи - відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Є. П. Тептюк