Рішення № 81935557, 06.05.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2046/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.

за участю представника

позивача адвоката Корнійченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за втрату частини заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за втрату частини заробітної плати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в період часу з 01.12.1989 року по 08.09.2017 року вона працювала на посаді апаратника гранулювання в Публічному акціонерному товаристві «Азот». 08 вересня 2017 року - звільнилася з ПАТ «Азот» згідно з наказом №760-ВК від 06.09.2017 року за власним бажанням (в зв`язку з виходом на пенсію), що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій 04 жовтня 1975 року.

Під час її знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 15028 гривень 20 копійок, згідно довідки № 309 від 15.02.2019 року.

Однак, в день звільнення 08.09.2017 року відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні їй при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Тож вважає, що заборгованість по заробітній платі в розмірі 15028 грн. 20 коп. підлягає до стягнення з відповідача в судовому порядку.

Крім того, просить стягнути з відповідача розмір компенсації за втрату частини заробітної плати, яка за її підрахунками становить 2729 грн. 87 коп.

Одночасно вказує, що згідно довідки ПАТ «Азот» № 310 від 15.02.2019 року її середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 6290 грн. 90 коп., а середньоденна заробітна плата складає 331 грн. 10 коп.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 375 робочих днів, з ПАТ «Азот» вважає, що до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на день звернення до суду складає 124162 грн. 50 коп.

Таким чином, просить суд, - стягнути з ПАТ «АЗОТ» на свою користь з Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 15028грн. 20 коп., компенсацію за втрату частини заробітної плати в розмірі 2729 грн. 87коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на день звернення до суду в розмірі 124162 грн.50 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звернення до суду по день ухвалення судового рішення. Також просить стягнути судові витрати з відповідача.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували.

25.04.2019 року, на виконання вимог ст. 278 ЦПК України, представником відповідача адвокатом Чижовим К.Л. надано до суду письмовий відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки невиплата належних сум при звільненні позивачу сталась не з вини ПАТ «АЗОТ», а через відсутність об`єктивної можливості здійснити таку виплату, оскільки, 07 березня 2017 року відбулася повна зупинка виробництва, що призвело до поглиблення скрутного фінансового становища і лише з червня 2017 року підприємство почало відновлювати свою роботу, проте з-за простою – існує гостра нестача оборотних коштів. Крім того, зазначає, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.08.2017 року накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках в банківських установах та належать боржнику та всіх інших рахунках, що будуть відкриті після винесення постанов, у межах суми стягнення 611 872 475 грн. 30 коп. А також винесено ще ряд постанов про накладення арешту на грошові кошти ПАТ «Азот». При цьому, жодному з рахунків ПАТ «АЗОТ» ані чинним законодавством, ані постановою державного виконавця не було надано статусу «захищеного», що унеможливило виплату заробітної плати з цих рахунків. Таким чином, оскільки вина ПАТ «АЗОТ» щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 при звільненні відсутня, то і її позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними і не підлягають задоволенню. До того ж, висловив свою позицію щодо правових підстав для стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, вказавши, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх вплати, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тож сума компенсації и завчасно та безпідставно, та підлягає відмові позивачу у заявленій позовній вимозі. Крім цього, зазначено, що в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає істотному зменшенню з огляду на принцип співмірності, а також на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «АЗОТ» повинен буде сплатити до бюджету.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача – адвокат Корнійченко О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на його задоволенні, оскільки до цього часу заробітна плата ОСОБА_1 не виплачена. Крім того, зазначив, що станом на 06.05.2019р. кількість прострочених робочих днів становить 412 (за період з 09.09.2017 року по 06.05.2019 року), а тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 136413грн. 20коп. Що стосується розміру компенсації, то його слід нараховувати за період з вересня 2017 по лютий 2019 включно.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

В судове засідання представник відповідача ПАТ «АЗОТ» не з`явився, про причину неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. 25.04.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому ПАТ «АЗОТ» позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Відповідь на відзив позивачем подано не було.

Заслухавши думку представника позивача, враховуючи думку позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 працювала у ПАТ «Азот» на посаді апаратника випарювання цеху (М-3) аміачної селітри першої черги з 01.12.1989 року по 08.09.2017, що підтверджується записами в її трудовій книжці НОМЕР_1 .

08.09.2017 року її звільнено з ПАТ «АЗОТ», відповідно до наказу № 760-вк від 06.09.2017 року за власним бажанням (в зв`язку з виходом на пенсію), на підставі ст. 38 КЗпП України.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, відповідач ПАТ «АЗОТ» в день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Як вказав позивач у своїй позовній заяві, на момент звернення до суду із вказаним позовом, заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена. Крім того, на час розгляду справи, відповідачем не спростована інформація позивача щодо не здійснення з ним розрахунку по заробітній платі.

Відповідно до довідки № 309 від 15.02.2019 року, станом на 14.02.2019 року, загальна сума заборгованості по заробітній платі ПАТ «АЗОТ» перед ОСОБА_1 становить 15028грн. 20 коп., а саме: за лютий 2017 – 2011 грн. 47 коп., березень 2017 – 5053 грн. 74 коп., квітень 2017 року - 5860 грн. 34 коп., травень 2017 - 2102 грн. 65 коп.

В судовому засіданні також встановлено, що станом на час розгляду справи ПАТ «АЗОТ» (код ЄДРПОУ: 00203826) не ліквідоване.

За таких обставин, на думку суду, між сторонами має місце спір, що виникає із трудових правовідносин, який регулюється Кодексом законів про працю України (глава VІІ).

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даного спору визначені КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України «Про оплату праці» та інш.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України (позовна заява надійшла до суду 07.03.2019) з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі №4-рп/2012 та тієї обставини, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 не виплачена й на час розгляду справи.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як визначено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Між тим, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що розрахунок з позивачем при звільненні не був проведений не з вини підприємства, а через накладений державним виконавцем арешт на кошти та майно підприємства, що унеможливило проведення будь-яких банківських операцій; з-за того, що відповідач був поставлений у залежність від ціни на природній газ, який є основною сировиною для виробництва продукції ПАТ «Азот», а також вартості імпортних мінеральних добрив та значними змінами в кон`юнктурі ринку, зупинення виробництва.

Однак, суд звертає увагу на те, що хоча ОСОБА_1 була звільнена з ПАТ «АЗОТ» 08.09.2017 року, згідно із наказом № 760-вк від 06.09.2017 року, постанова про арешт майна боржника ПАТ «АЗОТ» державним виконавцем винесена 31.08.2017 року, але заборгованість із заробітної плати рахується з лютого 2017 року, що свідчить про об`єктивну можливість відповідача вчасно виплатити заробітну плату до накладення арештів на майно та кошти. А тому, доводи представника відповідача про неможливість здійснення повного розрахунку із ОСОБА_1 в день її звільнення, суд не приймає.

При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві чи блокування (арешт) рахунків/коштів/майна не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При розгляді справи судом не встановлено вини ОСОБА_1 , як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки з нею у розрахунку по заробітній платі.

Під час судового розгляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо заборгованості по нарахованій, але не виплаченій їй заробітній платі в сумі 15028 грн. 20 коп.

За таких обставин, до стягнення з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у вказаному розмірі.

Як зазначалося вище, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин, до стягнення з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9.09.2017 року (наступний день за звільненням) по 06.05.2019 року (день винесення рішення).

Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п`ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.09.2017 року по 06.05.2019 року, суд виходить з такого:

згідно із даними довідки про доходи № 310 від 15.02.2019 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 331 грн. 10 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 09 вересня 2017 року (наступний день після звільнення) по 06 травня 2019 року (день винесення рішення) - становить 412 робочих днів.

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» та листі Мінсоцполітики України від 19 жовтня 2017 року №224/0/103-17/214.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 вересня 2017 року по 06 травня 2019 року становить 136413 грн. 20 коп. (із розрахунку 331 грн. 10 коп. (середньоденний заробіток позивача) х 412 робочих днів), який і підлягає до стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 На думку суду, підстави для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, про що вказує відповідач у відзиві, відсутні.

Згідно з підпунктом 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, яка є чинною і на час розгляду справи, не належать до фонду оплати праці суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, як на думку суду, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. В даному випадку, посилання представника відповідача, викладені у відзиві про необхідність застосування такого відрахування, суперечать нормам законодавства.

На думку суду, вирішення даного спору узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 липня 2013 року справа №6-60-цс13, від 16 січня 2012 року справа №6-54цс11, від 25 квітня 2012 року справа №6-23цс12, від 29 січня 2014 року справа №6-144цс13, від 27 квітня 2016 року №6-113цс16.

Що стосується вимог компенсації за втрату частини заробітної плати, то суд звертає увагу, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, зарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Як передбачено ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Крім того, дані питання регулюються Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений КМУ від 21.02.2001р. №159. Так, за п.4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як зазначено у постанові ВСУ від 11.07.2017 року (справа №21-2003а16), використане у ст. 3 згаданого вище Закону та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого або не виплаченого грошового доходу» – невиплачений грошовий дохід, який може бути нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, при вирішенні спору, суд дійшов до висновку про те, що розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 15028 грн. 20 коп., яка підлягає до стягнення з відповідача за даним рішенням, буде виплачена в примусовому порядку відповідачем з порушенням строків такої виплати, а тому до даних правовідносин підлягає застосування Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений КМУ від 21.02.2001р. №159.

Між тим, на думку суду, позивачем невірно нарахована компенсаційна виплата, яку він просить стягнути у розмірі 2729 грн. 87 коп.

Враховуючи положення Порядку №159, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 2509 грн. 70 коп. Так, розмір заборгованості по заробітній платі становить 15028 грн. 20 коп. Індекси інфляції: вересень 2017 року – 102%, жовтень 2017 – 101,2%, листопад 2017- 100,9%, грудень 2017-101%, січень 2018 – 101,5%, лютий 2018 – 100,9%, березень 2018 – 101, 1 %, квітень 2018 – 100,8%, травень 2018 – 100,0%, червень 2018 – 100,0%, липень 2018 – 99,3%, серпень 2018 – 100%, вересень 2018 -101,9%, жовтень 2018-101,7 %, листопад 2018- 101,4%, грудень 2018 - 100,8%, січень -2019 року -101%, лютий 2019 – 100,5 %.

Таким чином, 15028 грн. 20 коп. (розмір боргу) х 102 % (індекс інфляції у вересні 2017 року: 100 – 15028 грн. 20 коп. (розмір боргу) = 300 грн. 56 коп. - інфляційні втрати за вересень місяць. За такою ж методикою здійснено розрахунок за наступні місяці до лютого 2019 року включно і становить відповідно за жовтень 2017 року – 180,34 грн., листопад 2017 року - 135,25 грн., грудень 2017 року -150,28 грн., січень 2018 – 225,42 грн., лютий 2018 – 135,25 грн., березень 2018 – 165,31 грн., квітень 2018 – 120,23 грн., травень 2018 – 0, червень 2018 – 0, липень 2018 – мінус 105,19 серпень 2018 – 0, вересень 2018 - 285,54 грн., жовтень 2018- 255,48 грн., листопад 2018- 210,39 грн., грудень 2018 – 120,23 грн., січень 2019 року -150, 28 грн., лютий 2019 – 75,14 грн. а всього інфляційні втрати за період з вересня 2017 по лютий 2019 року включно складають 2509 грн. 70 коп.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме, - слід стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену зарплату в розмірі 15028 грн. 20 коп, з відрахуванням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 09.09.2017 року по 06.05.2019 року включно в сумі 136413 грн. 20 коп., а також інфляційні втрати за період з вересня 2017 року по лютий 2019 року включно в розмірі 2509грн. 70коп.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, виходячи з суми задоволених позовних вимог з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 153951 грн.10 коп. (1 відсоток від загальної суми, що підлягає до стягнення (15028,20 + 136413,20 + 2509,70 = 3050,78 грн.) пропорційно задоволених позовних вимог, з яких на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1241 грн. 63 коп., сплачений нею відповідно до квитанції від 05.03.2019 року, а решту судового збору в сумі 297 грн. 88 коп. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 47, 94, 115-117, 232, 233, 238 КЗпП України, правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ від 15 жовтня 2013 року № 9- рп/2013, ст.ст.4, 5, 19, 76-82, 89, 95, 137, 141, 258, 259, 263-265, 267, 274, 275, 279, 353, 354, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (м. Черкаси, вул.(Першотравнева) Героїв Холодного Яру, 72, код 00203826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання, зазначене в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 15028 грн. 20 коп. з відрахуванням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (м. Черкаси, вул.(Першотравнева) Героїв Холодного Яру, 72, код 00203826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання, зазначене в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 09.09.2017 року по 06.05.2019 року в сумі 136413грн. 20 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (м. Черкаси, вул.(Першотравнева) Героїв Холодного Яру, 72, код 00203826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання, зазначене в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) компенсацію за втрату частини заробітної плати за період з вересня 2017 року по лютий 2019 року включно в розмірі 2509грн. 70коп.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (м. Черкаси, вул.(Першотравнева) Героїв Холодного Яру, 72, код 00203826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання, зазначене в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1241 грн. 63коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (м. Черкаси, вул.(Першотравнева) Героїв Холодного Яру, 72, код 00203826) в дохід держави судовий збір в розмірі 297грн. 88коп.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 14 травня 2019 року.

Головуючий: С. М. Позарецька