Рішення № 81934786, 14.05.2019, Харківський районний суд Харківської області

14.05.19

Справа № 635/9563/18

Провадження по справі № 2/635/1292/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Шинкарчука Я. А.,

при секретарі судового засідання – Желізовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить суд:

зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Куп`янського міськрайонного суду № 2023/5639/2012 від 21.12.2012, на утримання дитини – доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 / 4 до 1 / 6 частини всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області № 635/7553/18 від 16.10.2018, на утримання дитини – доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1 / 4 до 1 / 6 частини всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивуючи тим, що 29 червня 2008 між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від вказаного шлюбу у них народилась дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 11 жовтня 2010 шлюбу між ними розірвано. Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2012 з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стягнуто аліменти у розмірі 1 / 4 частини зі всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, починаючи з 04 грудня 2012.

10 червня 2011 позивач, уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_3 який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 109. Від вказаного шлюбу у них народилась дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнуто аліменти у розмірі 1 / 4 частини від заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. Ухвалюючи вищевказане рішення судом не було враховано наявність у позивача інших дітей.

Отже, враховуючи народженням другої дитини у новому шлюбі, яка також потребує належного матеріального забезпечення позивач вважає, що подальша сплата аліментів у повному розмірі є неможливим.

З огляду на зазначене, на підставі статті 192 СК України позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2019 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились, про день, час та місце якого повідомлялись належним чином та у встановлений законом строк.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в межах строку встановленого судом надала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог щодо зменшенням розміру аліментів що стягуються з відповідача на її користь на утримання дитини заперечує, у задоволені позовних вимог просить відмовити, розгляд справи проводити без її участі. Відзив обґрунтувала тим, що основним її доходом є заробітна плата, якої не вистачає для забезпечення основних потреб дитини. Між тим, незважаючи на задовільний стан здоров`я та працездатний вік позивач навмисно офіційно не працевлаштовується, мав заборгованість по сплаті аліментів на утримання їх дитини. Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янськ від 09.10.2018 р ВП 37684066 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами було встановлено позивачу тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. На вказану постанову позивачем було подано скаргу, в якій зазначав , що працює водієм в приватній компанії і цей вид діяльності є його основним доходом. Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 25 січня 2019 року у задоволені скарги відмовлено, а тому з метою поновлення свого права керування транспортним засобом позивачем було погашено заборгованість зі сплати аліментів. Зазначені обставини підтверджують небажання позивача виконувати свої батьківські обов`язки відносно їх спільної дитини, маючи при цьому можливість повністю та своєчасно виконувати рішення суду про стягнення аліментів. З позовної заяви про зменшення розміру аліментів вбачається, що позивач та відповідач ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, а тому мають сукупний дохід і обидва зацікавлені у зменшенні розміру аліментів на її користь на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 надала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, проти позову не заперечує.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалі справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

11 жовтня 2010 року шлюбу між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стягнуто аліменти у розмірі 1 / 4 частини зі всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, починаючи з 04 грудня 2012.

10 червня 2011 року позивач ОСОБА_1 , уклав шлюб з ОСОБА_3 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 109, що підтверджується копіє свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Від вказаного шлюбу у позивача та відповідача ОСОБА_3 народилась дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 року з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнуто аліменти у розмірі 1 / 4 частини від заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статі 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сттатею 182 СК України визначено , що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частити 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно роз`яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що на даний час його друга дитина також потребує матеріальної допомоги, а тому він не має можливості щодо подальшої сплати аліментів у повному розмірі.

За правилами частини 1 статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження зміни свого майнового стану позивачем надано два рішення суду щодо стягнення з нього аліментів на дітей по 1/4 частині усіх видів заробітку. Однак, обставини на які посилається позивач при ухваленні рішення про стягнення аліментів від 16 листопада 2018 вже існували, а тому не можуть свідчити про зміну його майнового стану.

Отже, позивачем в порушення вимог припису статті 192 СК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення майнового стану чи стану здоров`я які б стали правовою підставою для зменшення розміру аліментів.

Крім того, з рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 року по справі № 635/7553/18 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини вбачається, що позовні вимоги щодо розміру аліментів ОСОБА_1 визнав та не заперечував проти позову, про стягнення з нього аліментів на утримання першої дитини суду не повідомив.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що доводи позивача фактично зводяться до його незгоди із судовими рішеннями про стягнення з нього аліментів. Між тим, він не позбавлений був можливості оскаржити дані судові рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Матеріали справи свідчать, що позивач є працездатною особою молодого віку, не позбавлений можливості працювати, доказів про поганий стан здоров`я, тощо, суду не надано, а тому суд приходить до висновку що позивач може сплачувати аліменти на утримання дітей.

Згідно статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Кожна людина вільна в виборі способу життя і тому, відповідач повинен обрати корисний спосіб життя як для себе особисто, так і для своєї дитини і для суспільства в цілому.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати, у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У такому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Згідно частин 2, 3 КЗпП України при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цьому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень закону, при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей допускається загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника до 70 відсотків. Обмеження, встановлені статтею 128 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені при відрахуванні із заробітної плати при виконанні судових рішень, визначають межі стягнення державним виконавцем аліментного платежу під час кожної виплати заробітної плати платнику аліментів і не є обставиною, що зумовлює зменшення розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, у зв`язку з їх недоведеністю, в зв`язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідачів відсутні.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 ,

відповідач 1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 ,

відповідач 2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_6 ,

Повне рішення складено 23 травня 2019 року.

Суддя – Я.А. Шинкарчук