Рішення № 81932798, 20.05.2019, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/489/19

Провадження № 2/548/336/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2019 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання – Комаренко В.М.,

розглянувши у межах спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», представник позивача: Кіріченко Віталій Михайлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

22.02.2019 року позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач порушив зобов`язання, покладені на нього згідно умов договору про надання банківських послуг № б/н від 06.06.2012 року, внаслідок чого у відповідача утворилась кредитна заборгованість у розмірі 126 600,90 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із сумою судових витрат 1 921,00 грн.

28.03.2019 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду у межах спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник АТ КБ "Приватбанк" не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного ухвалення рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, свідченням чому є наявне у матеріалах справи поштове повідомлення, у визначений судом строк подав суду відзив, в якому заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, клопотав про розгляд справи за відсутності відповідача.

Позивачем у визначений судом строк не було подано відповідь на відзив чи будь-яких інших клопотань.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах спрощеного провадження має бути ухвалене рішення, яким позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з заявою № б/н від 06.06.2012 року про відкриття карткового рахунку, згідно якої також отримав кредит у розмірі 3200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копіями зазначеної заяви та паспортних даних відповідача.

З вищевказаної заяви також вбачається, що відповідач засвідчив своїм підписом згоду з умовами та правилами надання банківських послуг, пам`яткою клієнта, а також тарифами, які разом із заявою про відкриття карткового рахунку є договором про надання банківських послуг, в тому числі встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

За умовами даного договору банк видав позичальнику кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з базовою відсотковою ставкою 3,0 % на місяць, яку з 01.01.2013 року переведено на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з базовою відсотковою ставкою 2,5 % на місяць за тратами, здійсненими з 01.09.2014 року 2,9 %, а з 01.04.2015 року – 3,6 %.

Згідно положень договору щомісячний платіж банку становить 7 % від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості), з 01.04.2014 р. 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості). За несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів передбачена сплата пені (списується у день списання процентів), яка складає: 0,24 % від сум загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; 0,24 % від сум загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше. Та при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань штраф у сумі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

З матеріалів справи вбачається, що за користування кредитними коштами відповідачу, починаючи з 01.09.2014 р. нараховані відсотки за ставкою 34,80% річних (2,9 % місяць), з 01.04.2015 р. 43,20% річних (3,6% місяць).

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Норми права, застосовані судом.

За правилами ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору), зазначено, що у позасудовому порядку або до судового провадження кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Ця правова норма спрямована на те, щоб встановити судовий контроль над вирішенням таких вимог кредитора з метою захисту прав споживача як більш слабкої сторони договору споживчого кредиту.

Мотивована оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Суд вважає доведеним той факт, що кредитодавець взяті на себе зобов`язання за спірним кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачу у вигляді кредитного ліміту на кредитну картку. Тобто виконав зі своєї сторони умови договору, у відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України.

Щодо виконання зобов`язань за кредитним договором зі сторони відповідача, то останній ухиляється від їх виконання.

Умови договору відповідачем порушені, про що свідчить розрахунок заборгованості від 31.01.2019 року, наданий позивачем, згідно якого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 174 736 грн. 54 коп., яка складається з: тіла кредиту – 3 192,00 грн., відсотків за користування кредитом – 166 423,28 грн., нарахованої пені та комісії – 5 121,26 грн.

Разом з тим, на думку суду наявні підстави для застосування строку позовної даності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача частини боргу в розмірі 126 600,00 грн, виходячи з наступного.

Суд не бере до уваги дію п. 1.1.7.31 Умов договору, викладених на сайті Банку від 06.03.2010, згідно якого строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років, зважаючи на те, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили ознайомлення та наявність підпису відповідача у договорі про продовження строку позовної давності, зазначений пункт умов договору не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору від 06.06.2012 року.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 р. (справа № 6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а стосовно повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем № б/н від 06.06.2012 року без номеру не містить положень про збільшення позовної давності, а тому на правовідносини у цьому спорі поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

У розрахунку заборгованості за вказаним вище кредитним договором, доданому позивачем до позовної заяви вказано, що останній платіж на виконання зобов`язань за кредитом позичальником ОСОБА_1 був внесений 06.11.2015 року в сумі 28,74 грн, тому відповідно крайній термін чергового платежу (який не був зроблений відповідачем) був 31.12.2015 року. Тобто, перебіг позовної давності почався з 01.01.2016 року в порядку ст. 253 ЦК України.

Протягом наступних трьох років перебіг позовної давності не переривався, відтак строк звернення до суду закінчився 01.01.2019 року, при цьому АТ КБ «Приватбанк» у своїй позовній заяві не вказував причини пропущення позовної давності та не зазначав їх поважність, а також не прохав суд поновити строк позовної давності.

Зважаючи на зазначене, в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» потрібно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 209 – 241, 259, 263 – 265, 268, 280 – 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

(код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, МФО 305299, номер рахунку 29092829003111, р/р НОМЕР_1 ),

до ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН: НОМЕР_3 )

про стягнення заборгованості

відмовити.

Позивач має право оскаржити рішення протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту судового рішення: 20.05.2019

Головуючий