Рішення № 81932418, 14.05.2019, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/131/18

н/п 2/174/110/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2019 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Борцової А.А.,

за участю секретаря – Заіки А.В.,

представника позивача – Титенко І.С.,

представника відповідача - Григор`єва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.03.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис в заяві. Відповідно до п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, та штрафи при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, а відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. В зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 21.01.2018 року має заборгованість у розмірі 22941,28 грн., яка складається з наступного: 2681,21 грн. – тіло кредиту; 9462,32 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 9229,12 грн. – нараховано пені; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1068,63 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитним договором та понесені ними судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки. (а.с. 39-40)

Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24.04.2018 року позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 21372,65 грн. та судові витрати у справі в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 року вказане заочне рішення скасовано (а.с. 103-104), та відповідно до ухвали суду від 21.01.2019 року справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 107-108)

Також ухвалою Вільногірського міського суду Дніпротровської області від 26.02.2019 року (а.с. 142), справа за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 , розглядалась в режимі відеоконференції.

24.01.2019 року на адресу суду найшов відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 04.03.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 6000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, тобто підписанням заяви позичальник приєдналася до запропонованих банком Умов та Тарифів, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах, тож сторонами укладено кредитний договір у письмовій формі та який не суперечить чинному законодавству України. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідачем не надано належних доказів про не укладення кредитного договору. Крім того, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті Банку. (а.с. 112-117)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов та вказані в ньому обґрунтування підтримала, пояснила, що відповідачка отримала кредит у розмірі 6000,00 грн., картки видавались їй в 2011 р., до 2015 року вона користувалась кредитними коштами та повертала їх, а з 2015 року почала прострочувати платежі. Кредитний ліміт в розмірі 6000,00 грн. їй було встановлено не одразу, це був максимальний розмір встановленого їй ліміту, який вона використала. Факт отримання відповідачкою кредитної картки видно з виписки по картці та підтверджується довідкою. Строк дії картки до останнього дня вересня 2018 року, повернення коштів повинно здійснюватись до 25 числа. Останній платіж відповідачкою здійснено 03.07.2017 року, це видно в розрахунку заборгованості і з виписки. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що будь-які підписи відповідача на Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах з обслуговування кредитних карт відсутні. В анкеті-заяві не вказано ким саме Умови, Правила та Тарифи розроблені та коли, крім цього в анкеті-заяві відсутні відомості про те, що відповідачка не лише ознайомилася зі змістом, а й отримала ці умови та правила, з якими погодилася, про що має бути її підпис в цьому документі. Тому за відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід`ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в заяві-анкеті не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладанні договору та дотримуватися його умов. За цих обставин відсутні докази укладання кредитного договору, саме на тих умовах, які заявлені позивачем Крім того посилання на внутрішні документи банку (правила, положення та інше), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які не містять умов надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Крім цього в наданій позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, взагалі не зазначено, який тип кредитної картки вона вибрала, не має будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, немає дати вручення відповідачу картки, строку дії картки, розміру кредитного ліміту. В свою чергу це є суттєвими умовами кредитного договору. Факт отримання кредитних карток відповідачка заперечує та заперечує факт укладення кредитного договору. Надана позивачем виписка по рахунку не містить необхідних атрибутів, тобто в ній не зазначено посаду особи, яка її склала, печатки банку, вона не відображає фактичне надання банком кредитних коштів відповідачу, фотозображення також не може бути прийняте судом в якості доказу по справі, так як не містить будь-якої доказової інформації. Просить у позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав. Так, відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору позивачем надано до суду завірену анкету-заяву відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 04.03.2011 року підписану відповідачем та представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої слідує, що відповідач погодилася з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами и Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг (а.с. 10) Відомостей про те, що відповідач бажає отримати від позивача кредит, його розмір та відомості про отримання кредитної картки чи кредитних коштів, встановлення кредитного ліміту анкета-заява не містить.

На підтвердження досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору позивач надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 11), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які підписані головою Правління ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 (а.с. 12-26), копію сторінок паспорту ОСОБА_1 (а.с.27), довідку про отримання нею згідно кредитного договору б/н від 04.03.2011року 4-х кредитних карток, остання з яких з терміном дії до 09.2018 року (а.с. 91), фото відповідача з карткою в руках (а.с.92).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 . позивачем надано розрахунок станом на 31.05.2015 (а.с. 5-7) та розрахунок станом на 21.01.2018 року (а.с. 8-9), згідно якого остання станом на 21.01.2018 року має заборгованість у розмірі 22941,28 грн. із них: 2681,21 грн. – тіло кредиту, 9462,32 грн. – нараховані відсотки, 9229,12 грн. - нарахована пеня, 1568,63 грн. - заборгованість по судовим штрафам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі кредитного договору, оскільки у анкеті-заяві від 04.03.2011 року не зазначено яку саме послугу відповідач погодилася отримати від банку, до того ж, позивачем не надано доказів того, що відповідач отримувала кредитну картку та кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн. та користувалася на умовах вказаних позивачем, що до того ж стороною відповідача заперечується, а надані позивачем Умови та Правила отримання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідача, тому позивачем не доведено, що під час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами.

Крім того, позивачем не доведено, що відповідач має заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі, зазначеному у позовній заяві, що становить 22941,28 грн., оскільки сам по собі розрахунок заборгованості, здійснений банком, не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором, не визнається відповідачкою, крім того позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок, який є незрозумілим (а.с. 8-9), так як зазначення складових заборгованості у відповідних графах не співпадають з сумами та назвами складових заборгованості, вказаних в підсумковій частині розрахунку після таблиці, що унеможливлює визначення як складових цієї заборгованості, так і її загальної суми.

До того ж, вказані розрахунки не містять достатніх даних про особу, яка їх здійснила, оскільки крім підпису цієї особи інші ідентифікуючі дані відсутні (посада, прізвище, печатка банку).

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 року у справі № 315/353/17.

Також, суд не приймає у якості допустимого доказу по справі довідку про отримання ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н кредитних карток - 5577212705198623; 5168755360601021; 5168755504823945; НОМЕР_1 , зі строком дії останньої картки до останнього дня 09.2018 року (а.с. 91), оскільки вона не містять відомостей про те, за яким договором отримано ці картки, строк їх дії, дати старту кредитного рахунку, а відповідачем факт отримання вказаних карток заперечується.

До того ж, довідка складена одноособово представником банку і зазначені в ній відомості будь-якими іншими об`єктивними даними не підтверджуються.

Фотозображення відповідача з карткою, суд також не приймає у якості допустимого доказу по справі, оскільки з наданого знімку не зрозуміло, яку картку та коли отримувала відповідачка, за умовами якого договору, тому дане фотозображення не має будь-якого доказового значення по справі.

Крім того, суд не приймає у якості допустимого доказу виписку по основній карті НОМЕР_2 НОМЕР_3 відповідача за період з 01.03.2011 по 20.12.2018 року (а.с. 83-88, 119-124), оскільки позивачем не надано доказів, що саме цей рахунок є кредитним та його було відкрито саме відповідно до укладеного між ним та відповідачем кредитного договору і відповідач отримувала цю кредитну карту, а відомості, зазначені у даній виписці, не місять даних про отримання відповідачкою кредиту у розмірі 6000,00 грн. на час укладення договору – 04.03.2011 р., дані по картці НОМЕР_4 , яка була видана в 2011 р. та за твердженнями представника позивача є кредитною, містять лише інформацію про фінансові операції з 17.03.2011 р. (а.с. 120 зворот), час утворення та розмір заборгованості по кредитним коштам та її складових, дана виписка не містить, тому не має доказового значення по справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем поза розумним сумнівом, не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, тому підстави для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 22941,28 грн., про що просить позивач, відсутні, а у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.

На підставі ст.ст. 256, 257, 267, 525, 526, 554, 610, 611, 612, 615, 625, 651, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 20 травня 2019 року.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова