Рішення № 81931927, 23.05.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1999/18

2/530/318/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

23.05.2019 року м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем`янченка С.М., за участю секретаря Тараненко Т.І., представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кулика В.О., розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та збільшення розміру аліментів,-

в с т а н о в и в

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.06.2009 року з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 400 грн. Позивачка 26 грудня 2018 року звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення та збільшення розміру аліментів, посилаючись на те, що на даний час значно зросли потреби дитини аліменти в розмірі 400 грн. є недостатніми для нормального розвитку дитини і її матеріального забезпечення, відповідач ОСОБА_2 фізично здоровий, добровільно допомоги в достатній мірі не надає, працює і може сплачувати аліменти у більшому розмірі. При вищезазначених обставинах справи позивач ОСОБА_1 звернулася до суду і просила суд ухвалити рішення, яким змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.06.2009 року та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення повноліття дитини, виконавчий лист відкликати, стягнути витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою суду від 11.01.2019 року відкрито провадження по справі .

Ухвалою суду від 27.02.2019 року виклик відповідача ОСОБА_2 здійснено в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року призначено по справі судовий розгляд виклик відповідача ОСОБА_2 здійснено в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України.

В судове засідання учасники справи не з`явились, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кулик В.О. надіслали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали в повному обсязі, відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`явився належним чином повідомлений через публікацію на веб-сайті Судової влади України, відповідно до ч.11,12 ст.128 ЦПК України.

Суд, вирішив за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та збільшення розміру аліментів підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 191 Сімейного Кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що на утриманні позивачки ОСОБА_1 знаходиться неповнолітня донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11). Відповідно до виконавчого листа № 2-226/2009 року виданого на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.06.2009 року з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 400 грн. (а.с.15). Позивачка ніде не працює. Відповідач ОСОБА_2 працює в ТОВ ‘ДІ-СТАР’ та отримує заробітну плату, яка станом на 2018 року становила 11788 грн. 57 коп., тобто має стійкий і регулярний заробіток, інших утриманців, крім неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не має, та має можливість сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку), щомісячно.

Згідно ч.1 ст.192 СК України “ розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них ”.

Зі змісту наведених законодавчих приписів слід дійти висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року, винесеній за результатами розгляду справи № 6-143цс13 за заявою про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Частиною 1 ст. 182 СК України, в редакції закону чинній з 8 липня 2017 року передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів ; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. В частині 2 цієї статті вказано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Згідно частина 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішення питання про збільшення розміру аліментів суд враховує, суть позовних вимог ОСОБА_1 матеріальний стан сторін по справі та дитини, яка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, майновий стан відповідача ОСОБА_2 , який працює та отримує заробітну плату, та розмір відрахувань на аліменти із заробітної плати, який є незначним, він є здоровою працездатною особою, не має на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб і має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж стягнуто судом та приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 400 грн. Враховуючи, що предметом цього спору є збільшення розміру аліментів, попередній розмір аліментів було встановлено судовим рішенням, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню від дня набрання даним рішенням законної сили.

Позивачка відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України „Про судовий збір звільнена від сплати судового збору, а тому згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягти судові витрати по справі.

Що стосується стягнення витрат на користь позивача за професійну правничу допомогу то суд виходить з наступного: Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» п. 47, 48 також роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також, відповідно до абз. 5 п. 3.1 та п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року (Справа N 1-23/2009) конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Так, аналізуючи норми чинного законодавства та встановленні по справі обставини, враховуючи, що ОСОБА_1 скориставсь своїм правом, на правову допомогу, та уклала договір з адвокатом (Ордер серія ПТ № 082038) від 18 грудня 2018 року, в якому зазначено обсяг та форми надання правничої допомоги, розмір витрат на оплату такої допомоги з яким погодилася позивач, обставини щодо сплати клієнтом адвокату коштів в розмірі 3000 гривень за професійну правничу допомогу які підтверджуються квитанцією від 17 грудня 2018 року. За таких підстав оскільки позов задоволено в повному обсязі , виходячи з цього витрати за надання професійної правничої допомоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.179, 180-184,191,192 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.4, 12, 18, 76-77, 81, 141, 210-246, 247, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та збільшення розміру аліментів - задовольнити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.06.2009 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання неповнолітньоїдочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішення чинності і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист виданий на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.06.2009 року про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 400 грн. вважати таким, що втратив чинність та відкликати з Київського ВДВС Полтавського МУЮ.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - НОМЕР_3 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору на користь:Рахунок: 31211256026001, одержувач : ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ : 37993783, банк одержувача Казначейство України ( ЕАП), код банку отримувача( МФО) : 899998, код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 3000 ( три тисячі) грн 00 коп судових витрат за професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Суддя