Рішення № 81928725, 21.05.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5654/17

Категорія 26

2/295/561/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

за участю секретаря Давиденко Я.В.,

представника позивача Ковальчука А.В., представника відповідача Сірача В.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.10.2010 року у розмірі 12490,01 грн. та судові витрати в розмірі 1600,00 грн. В обґрунтування позову вказано, що відповідач кредит не повернула, на даний час ухиляється від виконання зобов`язань згідно умов договору, не погашає заборгованість. У зв`язку з чим, позивач змушений звернутись до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 29.10.2010 року відповідачем отримано кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами становить собою укладений договір про надання банківських послуг. З Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку позичальник ознайомлений (а.с. 6).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.10.2010 року, наданого позивачем, станом на 30.04.2017 року заборгованість ОСОБА_1 становить 12490,01 грн., з яких: загальний залишок заборгованості – 1838,52 грн., заборгованість за відсотками – 9580,54 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна ставка) – 570,95 грн. (а.с. 4-5).

Дослідивши розрахунок заборгованості по відсотках, суд приходить до висновку, що нарахування відсотків, які підлягають стягненню, проведено з порушенням умов договору, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що при підписанні договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості, що встановлено згідно «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Із розрахунку заборгованості по кредитному договору вбачається, що починаючи з 01.04.2015 року та у подальшому банк збільшував розмір відсотків за користування кредитом, який станом на день нарахування заборгованості становив вже 43,20 % річних.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує і не пом`якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

Якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

Така Правова позиція Верховного суду України викладена у рішеннях від 19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсотках суперечить вимогам законодавства з огляду на нарахування відсотків на тіло кредиту й відсотки та підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, з урахуванням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі сплати відсотків в сумі 1358,96 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за порушення умов договору як пені так і штрафу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно п. 2.1.1.12.6.1. Умов та Правил надання банківських послуг при непогашенні простроченого кредиту на суму від 100,00 грн. клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується на день нарахування відсотків за кредитом.

Разом з тим, пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежу по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

З наведеного вбачається, що позивачем неправомірно заявлено вимоги про стягнення штрафу одночасно фіксованої частини та процентної складової, суд вважає за можливе стягнути з відповідача штраф у розмірі 500,00 грн.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе з зобов`язань, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 3697,48 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 1838,52 грн., заборгованості за процентами 1358,96 грн., штраф – 500,00 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилами статей 253-254, 260 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Поряд з викладеним, стаття 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частини 1, 3).

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.10.2010 року, 30.03.2015 року ОСОБА_1 було внесено кошти у розмірі 98,00 грн. на погашення заборгованості за кредитом.

Із позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду 25.05.2017 року.

З чого вбачається, що у розумінні ст. 264 ЦК України, відповідачем було перервано строк позовної давності та позивач в межах трирічного строку звернувся до суду за захистом свої прав. Тобто, строк позовної давності не пропущено та клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до задоволення не підлягає.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 480 грн.

Керуючись ст.ст.12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 527, 551, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності – відмовити.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 19.10.2010 року, у розмірі 3697,48 грн., а саме: - заборгованість за кредитом 1838,52 грн., заборгованість за процентами 1358,96 грн., штраф – 500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" суму сплаченого судового збору у розмірі 480 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сила після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Н.Ф. Слюсарчук