Ухвала суду № 81928221, 22.05.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8438/18

2/214/28/19

У Х В А Л А

22 травня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання – Печарник З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження клопотання відповідача за І позовом – позивача за ІІ ОСОБА_1 про вжиття окремих процесуальних заходів в інтересах дітей по об`єднаній цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, встановлення порядку спілкування матері з дітьми, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом 17.12.2018 року, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

05.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд: визначити місце проживання малолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним як їх батьком; встановити порядок подальшого спілкування з дітьми матері ОСОБА_2 – за попередньою згодою з ним; стягувати з відповідача на його користь аліменти на утримання дітей в розмірі 50% частки від усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до повноліття дітей.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року цивільні справи за вказаними позовами об`єднано в одне провадження із призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження.

10.05.2019 року через канцелярію суду відповідач за І позовом – позивач за ІІ ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просить суд на час розгляду цивільної справи та до остаточного її вирішення по справі визначити місце проживання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить його батькам – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вимоги клопотання обґрунтовує тим, що після розірвання між ним та ОСОБА_2 шлюбу, їх спільні діти більшу частину часу проживали з ним, а протягом останніх трьох місяців – постійно. В останній час ОСОБА_2 своєю поведінкою та діями призводить до виникнення подій, що викликають об`єктивне занепокоєння станом здоров`я та життям дітей, коли вони перебувають з нею. ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, виражається нецензурною лайкою в присутності дітей, застосовує до них психічне та фізичне насильство, висловлює погрози. Через таку поведінку матері діти залякані та перебувають в постійному стресі, коли вони проживають з ОСОБА_2 , остання не прибирає в квартирі, не годує їх. Умови проживання в квартирі, де вона мешкає по АДРЕСА_2 , не забезпечені для проживання дітей, в той час як в будинку АДРЕСА_1 такі умови є. Таким чином, коли діти перебувають з ОСОБА_2 , своїми діями та поведінкою вона ставить їх життя та здоров`я під загрозу. Окрім того, під час виникнення суперечок між ними, які мають постійних характер, ОСОБА_2 здатна до вчинення неадекватних дій, у тому числі подання заяв до поліції з приводу викрадення ним у неї дітей, після чого він вимушений працівникам поліції пояснювати, що він батько та діти знаходяться поряд з ним.

Відповідач за І позовом – позивач за ІІ – ОСОБА_1 вимоги клопотання уточнив, зазначивши, що просить визначити місце проживання дітей в конкретному житловому приміщенні, яке є придатним та облаштованим для їх проживання а саме по АДРЕСА_1 , яке належить його батькам, без обмеження доступу до дітей ОСОБА_2 Питання про визначення місця проживання дітей конкретно з ним в межах цього клопотання просить не вирішувати аби забезпечити об`єктивне вирішення судом спору. Зауважив, що на даний час він фактично мешкає там з дітьми та своїми батьками. Розгляд клопотання просить провести в письмовому порядку без фіксації судового засідання технічними засобами.

Позивач за І позовом – відповідач за ІІ – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, будучи повідомленою належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи від неї та її представника до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Біла А.В. не заперечувала проти задоволення клопотання ОСОБА_1 та просила його розглянути без представника.

Відповідно до ст.43, ст.44 ЦПК України, позивач та його представник як учасники справи у справах позовного провадження, зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є обов`язковою для застосування, у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав. Тобто, реалізація права на суд однією із сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони. Така позиція Європейського суду з прав людини викладена в п.59 рішення у справі «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», п.28 рішення у справі «Станєв проти Болгарії та ін.».

З огляду на зазначене неявку позивача за І позовом – відповідача за ІІ ОСОБА_2 без поважних причин суд розцінює як зловживання процесуальними правами та свідчення легковажного й байдужого ставлення до своєчасного вирішення спору, який стосується захисту інтересів трьох малолітніх дітей, а тому клопотання відповідача за І позовом – позивача за ІІ ОСОБА_1 суд вважає за доцільне розглянути без участі ОСОБА_2 з урахуванням заяв, поданих іншими учасниками справи.

Суд, дослідивши зміст та вимоги клопотання, письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч.ч.4, 5 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо, зокрема, участі одного з батьків у вихованні дитини, визначенні місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Судом встановлено, що спір у справі стосується трьох малолітніх дітей, а саме визначення їх місця проживання з одним із батьків, визначення способу участі іншого в їх вихованні, вирішення питання їх матеріального утримання.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, у всій діяльності, що стосується дітей, першочергову увагу слід приділяти найкращому забезпеченню інтересів дитини. При вирішенні спорів, що стосуються дітей у ст.45 ЦПК України законодавець визначив правові форми захисту інтересів малолітніх дітей, надаючи їм особливий статус.

Суд зауважує , що відповідач за І позовом – позивач за ІІ ОСОБА_1 фактично звернувся із клопотанням про забезпечення позову, види якого визначені ст. 150 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При цьому згідно частини другої цієї статті суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Такий вид забезпечення позову як про вжиття окремих процесуальних заходів в інтересах дітей не передбачений Законом, тому в задоволенні клопотання належить відмовити.

Крім того згідно з вимог ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються визначення місця проживання малолітніх дітей, визначення ухвалою суду місця проживання малолітніх дітей сторін конкретно з кимось з батьків на даній стадії розгляду справи не відповідатиме завданням та принципам цивільного судочинства та суперечиме вимогам Закону.

Керуючись ст.ст.45, 260, 261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні відповідача за І позовом – позивача за ІІ ОСОБА_1 про вжиття окремих процесуальних заходів в інтересах дітей – відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Гринь Н.Г.