Вирок № 81926919, 22.05.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3852/18

Провадження № 1-кп/175/240/18

Вирок

Іменем України

22 травня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Ігнатенка О.В.,

захисника Усенка С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440001217 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 1) 24.04.2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою цього ж суду від 20.08.2013 року іспитовий строк скасовано;

- 2) 19.09.2013 року тим же судом за ст.ст.185 ч.2, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04.06.2014 року на підставі ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» невідбуту частину покарання скорочено наполовину. Звільненого з кримінально-виправної установи 09.06.2015 року за ухвалою того ж суду від 02.06.2015 року умовно-достроково на 3 місяці 18 днів на підставі ст.81 КК України;

- 3) 20.10.2015 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.2, 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 27.10.2017 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за умисні корисні злочини,

належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і в період строку погашення судимостей вчинив аналогічний злочин при наступних обставинах.

Так, 27 серпня 2018 року приблизно о 13.30 годині він знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вживав алкогольні напої.

У вказаний день і місці близько 14.00 години обвинувачений під столом побачив приналежний ОСОБА_2 мобільний телефон «Meizu М5s» моделі М612Н сірого кольору вартістю 3079,57 грн. і в цей момент у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. З цією метою він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, упевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, таємно викрав зазначений мобільний телефон, який поклав до власних речей і з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподів потерпілому матеріальну у вказаному розмірі.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину визнав повністю і пояснив, що за обставин, зазначених у обвинувальному акті, він викрав приналежний ОСОБА_7 мобільний телефон «Meizu», який у подальшому продав. У скоєному щиросердно кається, обіцяє виправитися і просить призначити умовне покарання, надавши можливість відшкодувати матеріальні збитки потерпілому, цивільний позов якого визнає.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні повідомив, що 27.08.2018 року він разом із ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_8 зайшов поговорити щодо роботи до ОСОБА_6 , яка проживає по АДРЕСА_2 , де сіли у бесідці випивати горілку. Приблизно через годину прийшов напідпитку ОСОБА_3 , який приніс із собою коньяк і присів поряд із ними. Допивши горілку, він і ОСОБА_4 з дружиною пішли по власних домівках. Вдома виявив, що свій телефон забув у гостях. Вечері цього ж дня він пішов до ОСОБА_6 і попросив повернути телефон, однак йому відповіли, що телефону не бачили. У подальшому він звернувся до поліції та дізнався про причетність ОСОБА_3 до крадіжки. Оскільки заподіяна злочином матеріальна шкода йому не відшкодована, просить стягнути на його користь 3079,57 грн. із обвинуваченого, який заслуговує на реальне покарання у виді позбавляти волі.

Крім того, вина ОСОБА_9 підтверджується доказами, дослідженими за згодою сторін і потерпілого у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння та добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 28 вересня 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його умисні дії кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу ОСОБА_9 , - тричі притягався до кримінальної відповідальності, має три незнятих і непогашених судимостей за умисні злочини проти власності, за місцем реєстрації характеризується задовільно, зі слів - фактично працював, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння щодо особи з інвалідністю.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу обвинуваченого, який протягом року після звільнення з установи виконання покарань вчинив умисний злочин, віднесений ч.3 ст.12 КК України до категорії середньої тяжкості, а також з урахуванням думки прокурора та потерпілого щодо виду і міри покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_10 реальне покарання у виді позбавлення волі на строк у межах санкції ч.2 ст.185 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для призначення покарання з випробуванням, про що у судових дебатах і останньому слові просили захисник і обвинувачений.

Під час досудового розслідування ОСОБА_10 запобіжний захід на обирався. Однак, на підставі ухвали суду про розшук і дозвіл на затримання від 20 лютого 2019 року, його затримано 12 березня 2019 року о 19.00 годині згідно до протоколу затримання, складеному в порядку ст.208 КПК України. 13 березня 2019 року під час проведення підготовчого судового засідання обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого у подальшому продовжена судом до 22 червня 2019 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення 3079,57 грн., визнаний обвинуваченим, підлягає задоволенню у відповідності до ст.ст.1166, 1177 ЦК України, оскільки на момент ухвалення вироку матеріальна шкода не відшкодована.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати з державного бюджету на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 300 грн., що підтверджується звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 2593/18 від 20.09.2018 року (а.к.п.48).

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

Строк покарання обчислювати з моменту затримання по протоколу затримання, складеному згідно зі ст.208 КПК України, тобто з 12 березня 2019 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

У рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 3079 (три тисячі сімдесят дев`ять) гривень 57 копійок на користь потерпілого ОСОБА_2 (ІПН невідомий).

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 300 грн. на користь держави (розрахунковий рахунок – 31113115004079 за ККД 24060300, код за ЄДРПОУ – 37976087, код банку (МФО) – 899998, отримувач – УК у Дніпровському районі /24060300/, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2593/18 від 20 вересня 2018 року).

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим – у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко