Рішення № 81926710, 16.04.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9422/18

(2/199/1474/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

16.04.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права користування квартирами, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Експрес»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також в родині ОСОБА_6 був брат позивача ОСОБА_7 . До грудня 1988 року всі члени сієї проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 квартира належала до відомчого житлового фонду державного підприємства «Придніпровська залізниця», де на той час працював батько позивача – ОСОБА_4 .

Вказану квартиру 2 по АДРЕСА_2 за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства було надана сім`ї позивача для заселення. У грудні 1988 року за письмовою заявою батька позивача, уповноваженою особою наймодавця - начальником Дніпропетровського відділення Придніпровської залізниці ОСОБА_8 була надана письмова вказівка у вигляді резолюції начальнику дистанції цивільних споруд ОСОБА_9 про передачу в користування батькові позивача для покращення житлових умов квартири №1, що АДРЕСА_3 та приєднання квартири №1 до особового рахунку квартири АДРЕСА_4 за вказаною адресою. Батьки позивача отримали квартиру АДРЕСА_5 , в якості покращення житлових умов працівників Придніпровської залізниці, в родині яких було 4 особи, які мешкали разом у квартирі АДРЕСА_1 житловою площею 18,43 кв.м. Отримання вказаної квартири №1 документально було підтверджено тільки тим, що батькові позивача дозволили її зайняти і приєднати квартиру № АДРЕСА_6 до особового рахунку квартири НОМЕР_1 за вказаною адресою АДРЕСА_7 на квартиру не видавався.

Нині квартира АДРЕСА_5 є ізольованим помешканням у житловому будинку, призначеним для постійного проживання у ньому, тобто повноцінною житловою квартирою.

Але у відповідних органів відсутні правові підстави провести реєстрацію квартири АДРЕСА_5 на ім`я позивача, оскільки у нього відсутній ордер на вселення в спірне приміщення та договір найму житла.

Позивач просив суд визнати за позивачем права користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , та квартирою АДРЕСА_5 .

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у наданому суду відзиву на позов просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в розумінні вимог ст.ст. 39, 52 Житлового кодексу Української PCP заява про приєднання особового рахунку від 12.12.1988 року та довідка начальника Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці від 23.10.2007 року не є законними підставами для вселення, оскільки не є ордером.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки у судове засідання не повідомив.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом встановлено, що

батьку відповідача ОСОБА_10 , який працював на Державному підприємстві «Придніпровська залізниця», що підтверджується даними трудової книжки на склад сім`ї : дружина ОСОБА_5 , син - ОСОБА_7 та син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була виділена в користування квартира АДРЕСА_4 загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 18,43 кв.м., що підтверджується, виданою начальником Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці Ю.В.Тищенко довідкою 23.10.2007 року №ДН-30/11. У даній квартирі були відсутні відповідні житлові зручності у вигляді наявності водопостачання, каналізації, опалення. У зв`язку із цим сім`я ОСОБА_4 була вимушена перебувати на обліку, як сім`я, що потребує поліпшення житлових умов.

Пізніше у грудні 1988 році, з метою покращити умови проживання, за заявою батька відповідача - ОСОБА_4 про приєднання до квартири АДРЕСА_8 , резолюцією начальника Дніпропетровського відділення Придніпровської залізниці ОСОБА_11 . ОСОБА_12 .. було надано розпорядження начальнику дистанції цивільних споруд ОСОБА_13 , про передачу в користування заявнику ОСОБА_4 квартири №1 житловою площею 24 кв.м., що знаходилась у сусідньому житловому будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № ДН-30/11 від 23.10.2007 року. Окрім цього, згідно з даною довідкою №ДН-30/11 від 23.10.2007 року, виданою начальником Дніпровської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці Ю.Р. Тищенком, зазначено про відношення квартири АДРЕСА_6 до відомчого житлового фонду Придніпровської залізниці, у зв`язку із чим право на користування зазначеною житловою площею не було надано у вигляді ордеру на склад сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 , про що 26 листопада 1997 року складено відповідний актовий запис № 2093.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , про що 09 квітня 2008 року складено відповідний актовий запис № 645.

Після смерті брата відповідача ОСОБА_7 та батьків відповідача ОСОБА_10 і матері ОСОБА_5 , у квартирі АДРЕСА_4 залишився зареєстрованим відповідач ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_14 , що підтверджується даними довідки про склад сім`ї №350 від 19.09.2016 року, виданою директором КП «Експрес» ДГС ОСОБА_15 .Н.Майдан.

Відповідно до наданих квитанцій про сплату комунальних послуг, судом встановлено наявність оплати комунальних послуг за період, починаючи з 2013 року по 2018 рік, що надавались для обслуговування квартири АДРЕСА_4 , до якої було приєднано квартиру АДРЕСА_6 , на відповідний особовий рахунок № НОМЕР_2 , які здійснювались ще матір`ю відповідача ОСОБА_5 , а потім у подальшому самим відповідачем ОСОБА_1

Дані факти досліджені судом та знайшли підтвердження на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2018 року (ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст.398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст.58 Житлового кодексу, єдиною підставою на вселення в житлове приміщення державного або громадського житлового фонду є ордер.

Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до п.10 роз`яснень Верховного Суду України від 26.05.2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)», у члена сім`ї наймача, включеного до ордера на заселення жилого приміщення, право користування останнім виникає у зв`язку із включенням до ордера, а не у зв`язку із вселенням у це приміщення.

Крім того, згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Статтею 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України гарантовано право громадянина на житло. Ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Відповідно до ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного права з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщення, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Оцінивши надані докази сторонами, суд вважає, що відповідачем не надано допустимих та належних доказів, які б підтвердили неправомірне вселення позивача у квартиру АДРЕСА_6 .

Також судом встановлено, що відповідач не оспорює правомірність вселення та користування сім`єю ОСОБА_10 разом із дружиною ОСОБА_5 , сином ОСОБА_7 та сином ОСОБА_1 , починаючи з 12.12.1988 року квартирою № АДРЕСА_4 загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 18,43 кв.м., до якої було приєднано спірну квартиру АДРЕСА_6 , житловою площею 24 кв.м., шляхом виділення її у користування сім`ї позивача ОСОБА_1

Суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині права користування квартирою АДРЕСА_5 , доведеними та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки право користування позивача квартирою АДРЕСА_1 підтверджено реєстрацією позивача у вказаній квартирі.

Витрати по справі відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.58,64,65 ЖК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права користування квартирами, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Експрес»- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 РНОКПП НОМЕР_3 ), право користування квартирою АДРЕСА_5 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня виготовлення повного рішення.

Суддя