Рішення № 81919788, 08.05.2019, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2585/18

Провадження № 2/444/277/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

08 травня 2019 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г. І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Борис Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання дій такими, що принижують гідність, порушують право власності та відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання дій такими, що принижують гідність, порушують право власності та відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач проживає у своєму приватному будинку за адресою АДРЕСА_1 .Будинок належить позивачці на праві приватної власності разом з прилягаючою до нього земельною ділянкою, яка нею приватизована, що підтверджується витягом з ,Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виданим 01.12.2015 року . До земельної дялянки прилягає дорога загального користування . В 2018 році цивільний чоловік позивачки ОСОБА_3 з її згоди і її ініціативи почав загороджувати земельну ділянку зі сторони дороги загального користування . Він виключно на краю межі її земельної діллянки встановив металеві стовпці вздовж межі і почав натягувати металічну сіту і встановив браму . Стовпці для сіти і брама були встановлені на позивачки земельній ділянці. Однак 14.05.2018 року на територію позивачки землеволодіння прибув сільський голова ОСОБА_4 і з допомогою сокири повністю вибив браму з завісів, пошкодивши їх. На питання ОСОБА_3 по якому праву він вривається на приватну територію і нищить приватне майно голова відповів, що він тут вирішує хто, що має ставити на території його сільської ради. Неодноразові її спроби та ОСОБА_5 знайти порозуміння в голови не увінчались успіхом – його відповідь була одна «я тут господар, а Ви ніщо, і я не дозволяю Вам ставити на Вашому городі загороду». В результаті його незаконних дій позивачка з чоловіком призупинила встановлення огорожі свого городу , що створює для них певні незручності : на город можуть зайти тварини і знищити врожай, також на город можуть безперешкодно проникнути посторонні особи і викрасти спілу городину і по сьогоднішній день роботи по встановленню загородження по «прихоті» голови сільської ради не ведуться.

Доказами, які підтверджують викладені позивачкою обставини є її пояснення, покази свідків, які на її вимогу будуть викликані в суд, фотографії місця події, витяги на реєстрацію права власності, викопіювання з плану, акт встановлення межових знаків.

Як зазначено вище, земельна ділянка, на якій виставлялась огорожа і брама є позивачки приватною власністю. Відповідно до ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю включає право володіння, користування і розпорядження нею. Жодним нормативним актом не заборонено огородження своєї земельної ділянки.

Всі спірні питання, відповідно до норм українського чинного законодавства повинні вирішуватись в судовому порядку. Вчинивши протиправні , неправомірні і самоправні дії щодо позивачки сільський голова принизив її людську гідність , заподіяв їй матеріальну шкоду, яка виразилась у пошкодженні її майна і завдав їй моральних страждань. Його самоуправні і протиправні дії щодо майна позивачка розцінює як прояв зневаги до неї як до людини – а саме , зазначила, що в її відсутність і без її дозволу зайти як той злодій на територію її землеволодіння і сокирою пошкодив металічну браму, що говорить про ненависть і зневагу до неї. На її думку причиною її зневаги було бажання показати, що відповідач тут "цар і бог, а прості люди для нього ніщо". Поведінка сільського голови викликала в неї обурення і моральні страждання , а саме вона є людина, громадянинка України і має конституційне право на повагу до себе, і ніхто не вправі, ким би він не був, зневажати її . Протягом тривалого часу вона в результаті протиправних дій відповідача перебувала в стресовому стані, в неї піднявся артеріальний тиск, пропав нормальний сон. Позивачки моральні страждання посилювались тією обставиною, що відповідач навіть не хотів із мною розмовляти і не вибачився за скоєне.

Сільський голова своїми протиправними діями порушив її право власності на володіння і користування земельною ділянкою , яким презюмується право на захист вирощеної своєю працею городини шляхом зведення на ділянці загороди. Він же порушив позивачки право власності на зведену її чоловіком металеву браму і заподіяв їй моральних переживань, які тривають по даний час . Позивачка по сьогоднішній день по прихоті відповідача і його самоправних дій не може на своєму городі встановити загородження, побоюючись, що відповідач являючись фізично сильним, просто його знищить, як пошкодив браму, що поглиблює її моральні переживання.

Голова Грядівської сільської ради ОСОБА_4 прибув на територію її землеволодіння, пошкодив браму і заборонив їй ставити на городі загороду здійснював свої повноваження посадової особи.

Законодавець не дає визначення щодо конкретного встановлення розміру моральної шкоди і її обгрунтування. Статтею 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з глибини перенесених моральних страждань вимог розумності і справедливості завдану позивачу моральну шкоду в грошовому еквіваленті вона оцінює в розмірі 45000 ( сорок п`ять тисяч) грн.

З приводу скоєння щодо позивача головою сільської ради неправомірних дій вона спочатку звернулась з позовом до Львівського окружного адміністративного суду. Однак, вивчивши подані нею матеріали суд прийшов до висновку, про наявність не адміністративного, а цивільно-правового спору. По вказаній причині вона з ініціативи судді звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про відкликання позовної заяви.

Іншого позову з тим самим предметом та з тими самими підставами до цього самого відповідача позивач не подавала.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Зазначила, що її судові витрати склали - 704 гри. 80 коп. вартість судового збору, 1762 грн. -судовий збір за моральну шкоду. На оплату витрат на правничу допомогу вона оплатила адвокатові згідно укладеного договору 5000 гри., що підтверджується, наданою суду квитанцією.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримав повністю та додатково подав на адресу суду відповідь на відзив відповідача та пояснив , що викладені у відзиві факти і обставини суперечать фактичним обставинам справи і не спростовують доводів відповідача про незаконний характер дій сільського голови, в результаті яких позивачці було завдано моральну шкоду.

Так, в травні 2018 р. позивачка разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_3 на приватизованій позивачкою в с.Гряда Жовківського району земельній ділянці почала зводити загородження. Однак 14.05.2018 р. на територію позивачки земельної ділянки прибув сільський голова ОСОБА_4 , який самовільно пошкодив , а саме вибив з завісів браму загорожі, а в подальшому заборонив позивачці загороджувати свій город, мотивуючи це тим, що він тут господар і вирішує хто може ставити загороду, а хто не може.

У своєму відзиві відповідач не заперечує незаконних дій сільського голови, але стверджує, що вони були викликані неодноразовими скаргами на ОСОБА_1 зі сторони її сусідів. Однак жодної зі скарг, які поступали в сільську раду до 14.05.2018 р. відповідач суду не надав. Також не надав жодного документа, що спірні між ОСОБА_1 і її сусідами відносини з приводу користування земельною ділянкою розглядались земельною комісією Грядівської сільської ради.

Також не виправдовує дій сільського голови доводи у відзиві про невідповідність воріт плану забудови земельної ділянки. Що за план забудови земельної ділянки? Яким чином огорожа на приватизованій території впливала на цей план? Де є цей план і чому він не долучений до матеріалів справи? відповідач замовчує.

У своєму відзиві відповідач посилається на заяву ОСОБА_6 від 21.08.2018 р. на підставі якої позивачці було надано попередження №02-2173 НОМЕР_1 /1 про припинення облаштування воріт. Однак незаконні і брутальні дії сільського голови щодо позивачки мали місце в травні 2018 р. ще до подачі вказаної заяви і саме попередження до матеріалів справи не долучено.

Спір між фізичною особою ОСОБА_7 і сільським головою ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди випливає із земельних правовідносин, в ході яких неправомірними діями відповідача була порушено її право власності на землю і людська гідність.

Слід зазначити, що позовна заява ОСОБА_7 скеровувалась до розгляду в порядку адміністративного судочинства у Львівський адміністративний суд. Однак суддя вказаного суду переконав позивача про наявність в діях сільського голови, який як суб`єкт владних повноважень не виносив жодного рішення, а вчиняв неправомірні дії, які виходили за межі його компетенції у сфері земельних правовідносин, які посягали на гідність позивачки цивільних правовідносин, у зв`язку з чим на підставі заяви позивача від 15.08.2018 р. позовна заява ОСОБА_1 була повернена позивачці.

Не відповідає дійсності твердження відповідача про відсутність доказів щодо завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі га гідності фізичної особи.

Душевні страждання не відносяться до матеріальних категорій і не вимірюється матеріальними доказами. Позивачка зазначила у своїй позовній заяві, що протиправна поведінка сільського голови викликала в неї моральні переживання, вартість яких вона оцінила у розмірі 45000 грн.

Окрім того, представником позивача подано попередній розрахунок витрат на правову допомогу , які просив стягнути з відповідача в користь позивача.

Позивач в судовому засіданні підтримала думку свого представника просила з наведених у позові підстав , задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог позивача заперечив та вважає такі вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають до задоволення про , що суду подав відзив, який мотивував тим , протягом 2018 року до Грядівської сільської ради Жовківського району у Львівської області неодноразово надходили усні та письмові скарги на порушення правил добросусідства, однією із сторін яких виступала позивачка ОСОБА_1 . Зокрема, у травні 2018 року із усним зверненням до сільської ради звернулась власниця земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_6 , у якому заперечувала проти облаштування ОСОБА_1 заїзду/виїзд із території її домогосподарства, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , чим створювались заявниці ОСОБА_6 незручності у користуванні її власною земельною ділянкою.

Сільським головою у попереджені (вихідний № 02-21/326-1) висловлено прохання ОСОБА_1 про припинення облаштування воріт з вулиці Горішня в с.Гряда, як таке, що не відповідає плану забудови земельної ділянки та створює конфлікт з суміжним землекористувачем та висловлено позицію про мирне врегулювання спірного питання із ОСОБА_6 на засадах добросусідства.

Проте, вже 21 серпня 2018 року до Грядівської сільської ради надійшло нове звернення - письмова заява від ОСОБА_6 , щодо продовження облаштування ОСОБА_1 виїзду зі своєї ділянки на АДРЕСА_2 , яке спростовує твердження позивачки, що з 14.05.2018р. нею та її цивільним чоловіком ОСОБА_3 зупинено роботи облаштуванню огорожі земельної ділянки (цитата) «з «прихоті» голови сільської ради .

Зазначає , що сторонами у конфлікті виступали два землекористувачі ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 , суть якого полягала в запереченні проти облаштування непередбаченого будівельним паспортом забудови заїздом/виїздом із земельної ділянки- ОСОБА_1 , питання огородження ділянки не піднімалось.

Наведені у позовній заяві вислови сільського голови не відповідають дійсності розмови, які відбувались між позивачкою чи її цивільним чоловіком ОСОБА_3 сільським головою носили офіційних характер, жодним чином не принижували людську гідність, а самою позивачкою жодного разу не було висловлено претензій до дій чи слів сільського голови при їх безпосередньому спілкуванні. Таким чином, Грядівська сільська рада не визнає факту завдання сільським головою моральної шкоди позивачці, а позовні вимоги щодо визнання дії посадової особи органу місцевого самоврядування- сільського голови Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області Василина ОСОБА_9 незаконними і такими, які принижують гідність позивача порушують її право власності вважає безпідставними, та заявленими з метою обгрунтування надуманої моральної шкоди.

Вказує, що позивач обгрунтувала заподіяну їй моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їй моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 45 000 грн., а тому позивачці необхідно відмовити в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Заслухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків .

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний №48820604 від 01.12.2015 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий НОМЕР_2 площа 0,1922 га.

Із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №48817933 від 01.12.2015 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку , який знаходиться в АДРЕСА_1

Відповідно до пункту г ч.1 ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч.1,2 ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Із копії заяви ОСОБА_6 від 20.08.2018 року вбачається, що остання подавала до Грядівської сільської ради від 20.08.2018 року із зверненням для вирішення конфлікту , щодо користування земельною ділянкою яка розташована на АДРЕСА_2 , з приводу правил добросусідства із сусідкою ОСОБА_1 , а саме : облаштування виїзду із своєї земельної ділянки на частину її подвір`я.

Із копії довідки виданої відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури за вих.№1645 від 01.06.2009 року вбачається, що земельна ділянка площею 0.1922 га. гр. ОСОБА_10 на АДРЕСА_1 , яка передбачена для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд, має обмеження на будівництво в тій частині, яка знаходиться в межах червоних ліній, що зобов`язує забезпечити в тій частині доступ відповідним інженерним службам для ремонту, обслуговування інженерних мереж і не чинити перешкод при будівництві нових .

Із копії протоколу виходу постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин і будівництва VI демократичного скликання від 10.05.2018 року вбачається, що такий складено в присутності членів комісії, розглядали усне звернення жительки с.Гряда ОСОБА_6 щодо самовільного непередбаченого будівельним паспортом забудови заїздом/виїздом із земельної ділянки ОСОБА_1 , адреса якої с.Гряда вул АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , комісією рекомендовано призупинити ОСОБА_1 облаштування заїзду/виїзду (встановлення воріт та хвірток) не передбачених містобудівною документацією (планом забудови території, будівельним паспортом). Представити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , яка виготовлялась під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_10

Окрім того, Грядівською сільською радою Жовківського району Львівської області від 10.05.2018 року №326/1 на адресу ОСОБА_1 надіслано попередження в якому зазначено, що під час виходу комісії на місце виникнення спору, а саме на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 було зафіксовано встановлення на присадибній ділянці , поштова адреса якої АДРЕСА_1 , замість металевої огорожі (сітки) – брами та зміна меж земельної ділянки (встановлення стовпчиків у іншому місці, ніж було в державному акті) . Позивачку проінформовано, що 24.06.2016 року на сесії Грядівської сільської ради затверджено «Правила благоустрою населених пунктів на території Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області». Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населених пунктів Грядівської сільської ради.

Згідно п.5.3.4. «Правила благоустрою населених пунктів на території Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області», облаштування заїзду/виїзду (встановлення воріт та хвірток) не передбачених містобудівною документацією (планом забудови території, будівельним паспортом) на території суміжній із землями комунальної власності дозволяється тільки за попереднього погодження із органом місцевого самоврядування шляхом подачі заяви із відповідним проханням на розгляд виконавчого комітету сільської ради.

Виходячи з вищевказаного Комісія рекомендує призупинити ОСОБА_1 облаштування заїзду/виїзду (встановлення воріт та хвірток) не передбачених містобудівною документацією (планом забудови території, будівельним паспортом). Представити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , яка виготовлялась під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_10

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

На підставі частини 1 статті 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода завдана фізичній особі незаконною дією органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Під моральною шкодою, згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Окрім того, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995року позивачем має бути доведено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені цивільно-процесуальним законодавством, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні.

Разом з тим, позивачкою не надано, а в суді не здобуто жодних доказів, які б підтверджували заподіяння їй моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідності додаткових зусиль для організації позивачкою свого життя. Окрім того, не підлягають до задоволення позовні вимоги позивач про визнання дій посадової особи органу місцевого самоврядування - сільського голови Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області ОСОБА_4 незаконними і такими, які принижують гідність і право власності позивача, так як в суді не здобуто жодних доказів, які б підтверджували такі дії сільського голови. В той час встановлено, що існує конфлікт між власницею земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , яка заперечує проти облаштування ОСОБА_1 заїзду/виїзд із території її домогосподарства, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і яка зверталась в Грядівську сільську раду з відповідними заявами (скаргами). голова Грядівської сільської ради Василина М.Я. виходив на місцевість для роз"яснення ситуації , однак, він особисто заперечив свою участь в будь-якому пошкодженні майна позивачки (зламу брами), чи зверхнього некультурного чи застосування будь-яких образ під час спілкування з позивачкою.

Позивачі в свою чергу крім своїх тверджень ніяким чином не довели суду, що такі факти поведінки сільського голови Грядівської сільської ради мали місце .

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в суду відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту заподіяння та розміру завданої відповідачем моральної шкоди. Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог позивачка слід відмовити.

Крім того, згідно п.2 ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові – на позивача . А відтак, в задоволенні вимоги про відшкодування позивачу судових витрат, а саме : судового збору в розмірі та витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 23, ч. 2 ст. 247, ст. 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання дій посадової особи органу місцевого самоврядування - сільського голови Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області Василини ОСОБА_9 незаконними і такими, які принижують гідність і право власності позивача - відмовити.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем Грядівською сільською радою завданої моральної шкоди в користь позивача в розмірі 45 000 (сорок п"ять тисяч) грн. - відмовити.

В задоволенні позовної вимоги про відшкодування позивачу ОСОБА_1 судових витрат, а саме : судового збору в розмірі 2 466 грн., та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст повного рішення суду виготовлено 17.05.2019 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.