Рішення № 81915929, 22.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 травня 2019 р. № 520/773/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест НП" (вул. Гагаріна, буд. 6, к. 20,м. Первомайський,Харківська область,64100, код ЄДРПОУ40547504) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ39779919) про визнання протиправними та скасування припису і постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест НП» звернулося з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому, просить:

- визнати протиправним та скасувати припис № ХК 3025/297 2НД/АВ/П від 03.12.2018р. Управління Держпраці у Харківській області;

-визнати протиправною та скасувати постанову Заступника начальника Головного управління Держпраці в Харківській області Петренко О.М від 02.01.2019 року № ХК 3025/297/2НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест НП» у розмірі 111 690.00 грн (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Харківській області (код СДРПОУ 39779919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест НП» (код ЄДРПОУ 40547504) суму сплаченого судового збору;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці в Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест НП» (код СДРПОУ 40547504) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000.00 (десять тисяч )грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що між ТОВ «Еверест НП» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір підряду, за умовами якого виконавець фізична особа зобов`язуються виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги. Згідно пункту 1.1 зазначеного договору виконавець самостійно організовує виконання робіт, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти доводів адміністративного позову заперечував, посилаючись на законність винесеного припису та прийнятої постанови, просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування законності винесеного припису та прийнятої постанови про накладення штрафу відповідач посилався на те, що в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що ТОВ «Еверест НП» уклало цивільно-правовий договір, що має ознаки трудового договору. Аналізом наданого договору підряду встановлено, що зазначені у договорах послуги можуть виконувати лише штатні працівники, які пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці. Неприпустимо оформляти договори цивільно-правового характеру на виконання небезпечних робіт. Тобто йдеться про підміну трудових договорів цивільно-правовими. Таким чином, директором ТОВ «Еверест НП» фактично було допущено працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином тому суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Еверест НП» (замовник) та фізичною особою - підрядником ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір (договір підряду), копія якого містяться в матеріалах справи.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що за дорученням замовника підрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес виконання робіт і зобов`язаний виконати усі роботи. Факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчується актами приймання-передачі наданих робіт. Факт оплати за виконану роботу - відомістю на виплату готівки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі Наказу № 01.01-07/1729 від 07 листопада 2018 року та направлення № 01.01-94/02.03/3225 від 07.11.2018 року на проведення інспекційного відвідування інспекторам Головного управління Держпраці у Харківській області було здійснено інспекційне відвідування ТОВ «Еверест НП» на об`єкті будівництва за адресою АДРЕСА_1 та проведено інспекційне відвідування щодо питань додержання законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що ТОВ «Еверест НП» як роботодавцем було допущено працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

За результатами відвідування складено акт № ХК3025/297/2НД/АВ від 03.12.2018 року та виписано припис про усунення виявлених порушень №ХК3025/297/2НД/АВ/П від 03.12.2018 року.

21 грудня 2018 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області повідомило про розгляд справи про накладення на ТОВ «Еверест НП» штрафу.

ТОВ «Еверест НП» направило на адресу Головного управління Держпраці в Харківській області відповідь на припис про усунення виявлених порушень №ХК3025/297/2НД/АВ/П від 03.12.2018 року. В якому зазначалося, що ТОВ «Еверест НП» не має можливості виконати вимоги припису оскільки фізична особа ОСОБА_1 на даний час не працює на підприємстві та не бажає укладати трудовий договір, оскільки це суперечить його інтересам.

02 січня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 3025/297/2НД/АВ/П/ТД-ФС.

Вказаною постановою відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. № 96 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на Позивача розмірі у розмірі 111 690 гривень 00 копійок.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головного управління Держпраці в Харківській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 07.11.2018 року № 01.01-94/02.03/3225 інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області було здійснено вихід на об`єкт будівництва ТОВ «Еверест НП» за адресою АДРЕСА_1 та проведено виїзне інспекційне відвідування щодо питань оформлення трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що фактично ТОВ «Еверест НП», як роботодавцем, було допущено фізичну особу ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

За результатами відвідування складено акт № ХК3025/297/2НД/АВ від 03.12.2018 року та виписано припис про усунення виявлених порушень №ХК3025/297/2НД/АВ/П від 03.12.2018 року.

Суд, дослідивши зміст цивільно-правового договору про надання послуг, який містяться в матеріалах справи, а також наданих суду доказів, не може погодитися з вищевикладеними висновками відповідача, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Еверест НП» (замовник) та фізичною - особою ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір (договір підряду) на виконання робіт, копія якого містяться в матеріалах справи.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що за дорученням замовника підрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес виконання робіт і зобов`язаний виконати усі роботи. Факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчується актами приймання-передачі наданих робіт. Факт оплати за виконані роботи - відомістю на виплату грошей.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який виконує роботи згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який працює відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. За трудовим договором після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є праця працівника в процесі будівництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. У випадку, коли фізична особа не надавала замовнику трудової книжки, ця особа не входить до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, то вказані відносини відповідають ознакам договору підряду. Пунктом 2.1 та 2.2 угоди сторони погодили, що вартість робіт по цивільно-правовому договору встановлюється сторонами у розмірі 5000 грн. та фіксується в актах приймання-передачі робіт. Також вказав, що перевірка була проведена поверхнево, висновки, які були зроблені за її результатом хибні, а прийнята постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами - підрядником договору підряду порушення чинного законодавства України.

Згідно даного договору факт надання послуг з боку Виконавця засвідчується актами здачі-прийняття робіт ( надання послуг), які підписуються сторонами після надання.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник та підрядник встановлюють вартість виконання робіт по даному договору та фіксують у актах передачі-приймання робіт. Ціна роботи узгоджена у договорі включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану роботу.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договір підряду, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

На підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду акти здачі прийняття робіт, відомістю на виплату грошей.

Судом досліджені: договір підряду, акт виконаних робіт, відомість на виплату грошей, звіт про суми нарахованої заробітної плати, правила внутрішнього трудового розпорядку.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів підряду ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Крім того, позивачем надано суду копії платіжних доручень № 673, 674, 675, сум сплачених податків, що збігаються із відомостями про нарахування заробітної плати № з/п 23,25,26 за звітний місяць серпень 2018 року.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті № ХК3025/297/2НД/АВ від 03.12.2018 року твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ТОВ «Еверест НП» та фізичною особою згідно цивільно-правового договору не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 1, ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Судом встановлено, що 02 січня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 3025/297/2НД/АВ/П/ТД-ФС

Вказаною постановою відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. № 96 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на Позивача розмірі у розмірі 111 680 гривень 00 копійок.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановивши в судовому засіданні факт відсутності в діях позивача порушень ч.1, ч. 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем позивача штрафу у розмірі 111690,00 грн. не може вважатись правомірним.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичної особи з укладенням цивільно-правового договору в акті інспекційного відвідування не було зазначено, пояснення від фізичної особи не відбиралися. На підставі чого суд робить висновок, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізична особа залучалась ТОВ «Еверест НП» до виконання робіт на підставі цивільно-правового, а не трудового договору чи контракту, особа відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці» не вважалась працівником, а тому на нього не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис і постанова є необґрунтованими, прийняті не у відповідності до норм чинного законодавства, а отже протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо розміру судових витрат на оплату послуг адвоката суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132. КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до підпункту 1,2 частини 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно до частини 5 статті 134 КАС України Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У зв`язку із ненаданням до суду доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, суд відмовляє у задоволені вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест НП" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис № ХК 3025/297/2НД/АВ/П від 03.12.2018р. Управління Держпраці у Харківській області.

Визнати протиправною та скасувати постанову Заступника начальника Головного управління Держпраці в Харківській області Петренко О.М від 02.01.2019 року № ХК 3025/297/2НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест НП» у розмірі 111 690.00 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто гривень).

Стягнути з Головного управління Держпраці в Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ: 39779919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест НП» (вул. Гагаріна, буд. 6, к. 20, м. Первомайський, Харківська область,64100, код ЄДРПОУ 40547504) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у загальному розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.).

В задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат на правову допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 23.05.2019 року.

Суддя Кухар М.Д.