Рішення № 81915858, 23.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року м. Київ справа № 320/577/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (далі - відповідач, МТОТ), в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправними дії щодо відмови в наданні бюджетних коштів відповідно до порядку та умов, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18 квітня 2018 р.;

- зобов`язати відповідача переглянути подані позивачем документи на розгляд комісії та надати бюджетні кошти у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №328 від 18 квітня 2018 р.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову в наданні бюджетних коштів протиправними, що порушують права позивача, та такими, що суперечать нормам діючого законодавства;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в наданні бюджетних коштів;

- зобов`язати відповідача розглянути подані позивачем документи з дотриманням норм права, керуючись Конституцією України, не порушуючи права позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебував у полоні на тимчасово окупованій території, в який потрапив під час надання гуманітарної допомоги в зоні АТО. 22 листопада 2018 р. подав документи на розгляд комісії відповідача щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю вказаних осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей. Проте, відповідачем 28 грудня 2018 р. за результатами розгляду заяви прийнято рішення не надавати бюджетні кошти вказаної допомоги. Позивач вважає це рішення протиправним, яке не відповідає законодавству, порушує його конституційні права та носить дискримінаційний характер.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання по справі.

27 березня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що 28 грудня 2018 р. за результатами розгляду документів позивача, які надійшли до МТОТ 23 листопада 2018 р, Комісією прийнято рішення про відмову в наданні йому бюджетних коштів допомоги. За результатами розгляду заяви позивача члени Комісії проголосували одноголосно проти надання вищезазначених коштів, що зазначено в протоколі Комісії від 28 грудня 2018 р. № 7.

Зазначає, що підставою для відмови в наданні бюджетних коштів став пп. 3 п. 4 Порядку про Комісію, а саме неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою, оскільки позивачем не було подано повний обсяг документів, які б стали підставою для прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів саме для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання, а також не зазначено відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році. Стверджує, що відповідач стосовно позивача дів в межах повноважень, у порядку і в спосіб, передбачений законодавством України.

11 квітня 2019 р. р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що відповідач не спростував твердження, які викладені в позовній заяві, ним не вірно застосовано законодавство та порушено права позивача.

19 квітня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що підтримує наданий раніше відзив на позовну заяву, у задоволені позову просить відмовити. Вказує, що відповідач стосовно позивача діяв в межах і у спосіб, передбачений законодавством України.

19 квітня 2019 р. від позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. У цей же день від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він вирішення питання про перехід у письмове провадження залишає на розсуд суду.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 19 квітня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 18 квітня 2001 р. Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області.

Як убачається з листа Таращанської районної державної адміністрації Київської області від 26 лютого 2014 р. № 03-04/302 Таращанська районна рада та Таращанська районна державна адміністрація доручає позивачу автомобілем МАЗ НОМЕР_5 з причіпом НОМЕР_2 доправити гуманітарну допомогу від Таращанського району учасникам антитерористичної операції на території зони АТО.

Штабом Антитерористичного центру при Службі безпеки України листом від 9 грудня 2014 р. № 33/375/А «Про розгляду звернення» ОСОБА_2 повідомлено, що штабом АТЦ при Службі безпеки України за дорученням керівництва Служби безпеки України в межах компетенції розглянуто колективне звернення щодо визволення з полону ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Так, за даними Міжвідомчого центру допомоги громадянам у питаннях звільнення полонених, заручників та віднайдення зниклих безвісти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходяться в полоні.

Службою безпеки у взаємодії з Міністерством оборони, МВС, Держприкордонслужби України із залученням громадських та волонтерських організацій вживаються всі можливі заходи щодо встановлення місцезнаходження та визволення полонених. У зв`язку з тим, що частина територій в районі проведення антитерористичної операції перебуває під контролем незаконних збройних формувань, розшук зниклих безвісти та звільнення полонених залежить від результатів переговорного процесу.

Згідно з пояснюючою запискою підполковника м/с Гейник Миколи Ярославовича , останній, перебуваючи в полоні в м. Донецьк, надав допомогу волонтеру ОСОБА_1 , який був оглянутий 2-3 грудня 2014 р. з діагнозом: мінно-вибухова травма, осколкові множинні поранення правої скроневої ділянки. Закритий перелом Х-ХІ ребер зліва по підмишечній ділянці. Множинні садна обличчя, тулуба. Крім того, 2-3 грудня 2014 р. виконано ПХО рани, часткове видалення металевих осколків, накладення швів. Асептична пов`язка. Проводилась додаткове консервативне лікування: обезболююча терапія, перев`язки.

Як убачається з висновку судово-медичного експерта за № 14 від 21.01.2015 р., наданого на підставі постанови керівника слідчого підрозділу, експертом Воротинцевим І.М. встановлено, що позивачем ОСОБА_1 отримано тілесні ушкодження, а саме: рубець в правій тім`яно-скроневій області голови з консолідуючими переломами 8-9 ребер зліва, які настали 26 листопада 2014 р. в районі м. Дебальцева Донецької області. Згідно з обставинами справи, викладеними у цьому висновку, позивача було взято в заручники. У передмісті м. Донецьк в будівлі прокуратури позивача побили невідомі, повалили на землю і удари наносили ногами в область тулуба і кінцівок. 28 листопада 2014 р. під час допиту в позивача стріляли з автомата в голову з близької відстані (25-30 см). У подальшому, 1-2 грудня 2014 р. в медичній частині СБУ м. Донецьк було витягнуто один металевий осколок. Після зашиття ця рана почала гноїтися, у зв`язку з чим було проводилася ревізія і консервативне лікування рани. Експерт дійшов висновку, що виявлені тілесні ушкодження могли утворитися у строк та за обставин, наведених у постанові слідчого. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у вигляді рубця відноситься до легких тілесних ушкоджень, а тілесні ушкодження у вигляді консолідуючих переломів 8-9 ребер зліва відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Цей висновок узгоджується з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 210/01232 від 17 квітня 2017 р. та витягом з історії хвороби №400417-340.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 16 вересня 2016 р. встановлено факт того, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 16 березня 2014 р. по 26 грудня 2014 р. був добровільно залучений до забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі проводив волонтерську діяльність), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей в період її проведення.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 16 листопада 2017 р., яке видане УСЗН Таращанської РДА Київської області, позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1032134 від 16 листопада 2017 р. позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 16 листопада 2017 р. Причини інвалідності: поранення, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичної операції, забезпечення її проведення.

23 листопада 2018 р. до відповідача надійшли документи позивача, які були передані на розгляд Комісії для прийняття рішення щодо видачі коштів відповідно до Порядку використання коштів та Положення про Комісію.

28 грудня 2018 р. згідно з протоколом засідання комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю вказаних осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей № 7, рішенням комісії позивачу відмовлено у наданні бюджетних коштів.

Як убачається з витягу протоколу № 7 від 28 грудня 2018 р. комісією вирішено не надавати позивачу бюджетні кошти у розмірі, встановлено законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення його прав та інтересів як особи, позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з його громадською або політичною діяльністю, а також підтримки зазначеної особи та членів її сім`ї, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з його відвідуванням у зв`язку з його громадською та політичною діяльністю відповідно до підпункту 3 пункту 4 розділу IV Положення про комісію з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупованою адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з його громадською або політичною діяльністю, а також підтримки зазначеної особи та членів її сім`ї, затвердженого наказом Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України «Про утворення комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей» від 18 жовтня 2018 р. № 106, затвердженого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2018 р. за № 1230/32682 у зв`язку з відсутністю відомостей або документів, що підтверджують факт позбавлення особистої свободи в поточному році.

У зв`язку з тим, що позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З метою соціальної підтримки осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільнених 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 р., було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 38 «Деякі питання соціальної підтримки осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи» (далі - Постанова № 38).

Відповідно до вимог п. 1 Постанови № 38 установлено, що одноразова грошова допомога особам, яких було позбавлено особистої свободи, виплачується у розмірі 100 тис. гривень.

Постановою № 38 затверджено Порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільненим 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 року (далі - Порядок № 38).

Згідно з вимогами п. 2 Порядку № 38 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 14 березня 2018 р.) допомога виплачується особам, які включені до переліку осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільнених 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 р. (далі - особи, яких було позбавлено особистої свободи), що формується СБУ відповідно до законодавства та передається МТОТ (МТОТ - Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України).

Пунктом 4 Порядку № 38 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 14 березня 2018 р.) визначено, що для виплати допомоги особа, яку включено до переліку осіб, яких було позбавлено особистої свободи, у строк, що не перевищує шість місяців з дня звільнення, звертається до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення відповідного органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) за місцем реєстрації проживання з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити рахунка у банку, на який перераховується допомога.

До заяви додаються: копія документа, що посвідчує особу громадянина України, іноземця або особи без громадянства (з пред`явленням оригіналу); копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті або які не є громадянами України).

Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 38 у разі відсутності реєстрації місця проживання або зареєстроване місце проживання особи розташоване в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, особа, яку було позбавлено особистої свободи, звертається із заявою про виплату допомоги до органу соціального захисту населення за місцем фактичного проживання.

Абзацом 1 пунктом 7 Порядку № 38 встановлено, що орган соціального захисту населення:

приймає рішення про виплату допомоги протягом 10 днів після подання заяви та документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подає протягом п`яти робочих днів після прийняття такого рішення структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій списки осіб, щодо яких прийнято рішення про виплату допомоги за встановленою МТОТ формою, для узагальнення, зіставлення з переліком осіб, яких було позбавлено особистої свободи, і подання зазначеному Міністерству узагальнених списків протягом трьох днів за встановленою ним формою.

У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, рішення щодо виплати допомоги приймається органом соціального захисту населення за умови, якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня подання заяви (абз. 2 п. 7 Порядку № 38).

Згідно з вимогами п. 8 Порядку № 38 МТОТ після надходження списків, зазначених у пункті 7 цього Порядку, перераховує відповідні кошти органам соціального захисту населення.

Частиною 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України визначено, що за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено розпорядження «Про перелік бюджетних програм, порядки використання коштів державного бюджету за якими визначаються у 2018 році Кабінетом Міністрів України ) від 17 січня 2018 p . № 32-р. Додатком 1 до зазначеного розпорядження визначено перелік бюджетних програм, порядки використання коштів державного бюджету якими за якими визначаються у 2018 році Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, а також деокупаційних заходів, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка» (далі - Порядок № 328), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 328.

Згідно з вимогами п. 2 Порядку № 328 встановлено, що цілями використання бюджетних коштів є здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, а також деокупаційних заходів, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка .

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є МТОТ (п. 3 Порядку № 328).

Пунктом 4 Порядку № 328 встановлено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

- структурні підрозділи з питань соціального захисту населення відповідного органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради щодо напряму, зазначеного у підпункті 2 пункту 5 цього Порядку;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації за зареєстрованим місцем проживання особи, яка потребує соціальної реабілітації, або за місцем фактичного проживання такої особи, якщо вона є внутрішньо переміщеною особою, а в разі реєстрації місця проживання та фактичного місця проживання такої особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя - відповідно Донецька, Луганська або Херсонська обласні держадміністрації, щодо напряму, зазначеного у підпункті 4 пункту 5 цього Порядку.

Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 328 бюджетні кошти спрямовуються за такими напрямами:

1) забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням;

2) здійснення виплати одноразової грошової допомоги особам, яких незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та тимчасово окупованій території України, відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільненим 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 р., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 38 "Деякі питання соціальної підтримки осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 13, ст. 447, № 24, ст. 857);

3) здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка, заснованих Указом Президента України від 25 липня 2018 р. № 216 "Про невідкладні заходи щодо захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, незаконно затриманих, утримуваних Російською Федерацією, окупаційною адміністрацією Російської Федерації, звільнених з числа таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей";

4) забезпечення здійснення заходів із соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб;

5) здійснення виплат одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно затримано в результаті акту збройної агресії з боку Російської Федерації, що відбувся 25 листопада 2018 р. в районі Керченської протоки, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

6) здійснення деокупаційних заходів.

Як убачається з абз. 1 п. 6 Порядку № 328 визначено, що рішення про фінансування витрат за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, приймаються комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - комісія).

МТОТ утворює комісію, затверджує положення про неї та її персональний склад (абз. 2 п. 6 Порядку № 328).

Відповідно до вимог абз. 3 п. 6 Порядку № 328 до складу комісії включаються представники Мін`юсту, Мінсоцполітики, МВС, а також СБУ (за згодою).

Згідно з вимогами п. 7 Порядку № 328 використання бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, здійснюється МТОТ на підставі рішення комісії, прийнятого за зверненням особи, яка позбавлена особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи, члена сім`ї, близького родича або законного представника такої особи, шляхом перерахування МТОТ бюджетних коштів на їх особові рахунки, відкриті у банківських установах, у розмірі 100 тис. гривень з моменту встановлення бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою.

У подальшому, відповідно до вимог п. 6 Порядку № 328, Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України прийнято наказ «Про утворення комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей» від 18 жовтня 2018 р. №106 (який затверджено в Міністерстві юстиції України від 30 жовтня 2018 р. № 1230/32682) (далі - наказ № 106).

Наказом № 106 затверджено «Положення про комісію з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - положення № 106).

Це Положення визначає основні завдання, повноваження та склад комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи.

Відповідно до вимог п. 1 розділу 2 Положення № 106 комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та членів Комісії.

Персональний склад Комісії затверджується наказом МТОТ (п. 2 розділу 2 Положення № 106).

Згідно з вимогами п.п. 1-4 розділу 3 положення № 1106 формою роботи Комісії є засідання, що скликаються її головою у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Засідання Комісії вважається правоможним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу Комісії. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загального складу Комісії. Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Як убачається з п. 1 розділу 4 положення № 106 встановлено, що основними завданнями Комісії є:

1) встановлення підстав та прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням;

2) прийняття рішення про фінансування заходів із соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб;

3) підготовка пропозицій щодо призначення державних стипендій імені Левка Лук`яненка за результатами розгляду клопотань, поданих до МТОТ відповідно до законодавства;

4) розгляд інших питань, що стосуються рішень, які можуть бути прийняті відповідно до цього Положення.

Відповідно до вимог п. 2 розділу 4 положення № 106 для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи, член сім`ї, близький родич або законний представник в інтересах такої особи звертаються до МТОТ з письмовим зверненням, в якому зазначаються реквізити їх особових рахунків, відкритих в банківських установах України у порядку, встановленому законодавством. До звернення додаються:

1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України заявника;

2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році;

3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.

Згідно з вимогами п. 4 розділу 4 положення № 106 підставами для відмови в наданні бюджетних коштів є:

1) вчинення особою, яка звернулася або в інтересах якої звернулися, дій, які спрямовані, сприяли та/або сприяють окупації частини території України, втраті контролю органами державної влади над частиною території України, забезпеченню та підтримці діяльності незаконних органів (посадових осіб), утворених на тимчасово окупованій території, незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації чи будь-яких інших органів та формувань на таких територіях, порушенню правового режиму тимчасово окупованої території України, порушенню прав та свобод людини та громадянина, порушенню норм міжнародного гуманітарного права;

2) відсутність громадянства України в особи, позбавленої особистої свободи;

3) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.

Приписами п. 5 розділу 4 положення № 106 передбачено, що Комісія має право:

1) вивчати документи, відомості, інформацію, надіслані до Комісії;

2) приймати рішення про надання або про відмову в наданні бюджетних коштів у випадках, передбачених законодавством, а також цим Положенням;

3) одержувати в установленому порядку безоплатно від міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

4) залучати в разі потреби до роботи Комісії відповідальних працівників міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, провідних вчених і фахівців установ, підприємств та організацій, запрошувати представників інститутів громадянського суспільства;

5) здійснювати взаємодію та обмін інформацією з міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами і організаціями, в тому числі міжнародними організаціями, які провадять діяльність у сфері захисту прав людини;

6) розглядати інші питання та приймати рішення відповідно до компетенції.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне. 28 грудня 2018 р. за результатами розгляду документів позивача, які надійшли до МТОТ 23 листопада 2018 р., Комісією прийнято рішення про відмову в наданні допомоги, про яку просив позивач. Як встановлено судом на підставі витягу з протоколу № 7 від 28 грудня 2018 р. та пояснень відповідача мотивами та підставою для відмови в надані бюджетних коштів став підпункт 3 пункту 4 Положення про Комісію, а саме: неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою. У відзиві представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано повний обсяг документів, які б стали підставою для прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів, а саме для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання), а також не зазначено відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році.

Суд з урахуванням необхідності дотримання приписів ч.2 ст.2 КАС України звертає увагу, що відповідачем не встановлено обставин, передбачених п. 4 розділу 4 положення № 106, які є підставами для відмови в наданні бюджетних коштів. Зокрема, не встановлено вчинення позивачем 1) дій, які спрямовані, сприяли та/або сприяють окупації частини території України, втраті контролю органами державної влади над частиною території України, забезпеченню та підтримці діяльності незаконних органів (посадових осіб), утворених на тимчасово окупованій території, незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації чи будь-яких інших органів та формувань на таких територіях, порушенню правового режиму тимчасово окупованої території України, порушенню прав та свобод людини та громадянина, порушенню норм міжнародного гуманітарного права; 2) відсутність громадянства України у позивача; 3) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.

Оскільки відповідачем у спірному рішення чітко і однозначно не викладено встановлених ним обставин за заявою позивача, підстав та мотивів для відмови позивачу у наданні допомоги, то суд на підставі наявних матеріалів може зробити наступний висновок.

Згідно з наданими документами та поясненнями відповідача, мотивами і підставами для відмови позивачу у виплаті вказаної допомоги стало таке: 1) відсутність документів, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи; 2) відсутність доведеності факту позбавлення особистої свободи позивача саме у поточному році.

Стосовно твердження відповідача щодо відсутності документів, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи, суд з урахуванням необхідності дотримання приписів ч.2 ст.2 КАС України зазначає про наступне.

Позивачем надано відповідачу сукупність документів, які надають змогу комісії встановити факт і обставини позбавлення особистої свободи позивача незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи. Ці обставини підтверджуються документами про направлення позивача у відрядження в зону проведення антитерористичної операції, про перебування його в полоні в зоні АТО, про отримані там тілесні ушкодження, рішенням суду, відомостями про інвалідність та про надання позивачу статусу ветерана війни-інваліда війни. Ці документи містять інформацію про факти, які узгоджуються між собою і підлягали дослідженню комісією при розгляді заяви позивача. Проте, як вбачається з протоколу засідання та спірного рішення, ці документи відповідачем належним чином не досліджувалися і не відображалися.

Відповідачем не було взято до уваги ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 16 вересня 2016 р., якою встановлено той факт, що позивач в період з 16 березня 2014 р. по 26 грудня 2014 р. був добровільно залучений до забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі проводив волонтерську діяльність), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей в період її проведення. У протоколі засідання та у спірному рішенні про вказане судове рішення не зазначено, оцінки йому у взаємному зв`язку з іншими доказами, наданими позивачем, не надано.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта саме в цей період позивачу заподіяно тілесні ушкодження. Проте, висновок експерта відповідачем не досліджувався і в рішенні його не відображено.

З урахуванням дотримання принципу верховенства права, який передбачає, зокрема і принцип правової визначеності, суд звертає увагу, що відповідач при прийнятті спірного рішення повинен був забезпечити викладення його в такий спосіб, який би унеможливлював незрозумілість цього рішення для позивача чи його двозначне тлумачення.

У разі, якщо певних документів не вистачало комісії для прийняття рішення щодо встановлення тих чи інших обставин щодо позивача, то відповідач повинен був відобразити у протоколі засідання та у рішенні яких саме документів не вистачає та які саме обставини додатково надані документи повинні підтвердити. Проте, ні в прийнятому спірному рішенні, ні в протоколі засідання комісії вказані відомості відсутні, що фактично унеможливлює для позивача вжиття заходів для надання додаткових документів, яких, на думку відповідача, не вистачає.

Відповідно, у протоколі та у спірному рішенні підлягали також викладенню чітко і однозначно встановлені комісією підстави і мотиви для відмови у задоволенні заяви позивача. Як вбачається з протоколу засідання та рішення, ці обставини відповідачем не досліджувалися і чітко не зазначалися.

Крім того, з огляду на те, що потрапляння позивача в полон мало місце у 2014 р., а Порядок №38 та Порядок №238 прийнято у 2018 р., то відповідач повинен був встановити, чи поширюється дія цих порядків на позивача, яка саме з передбачених цими порядками допомог може бути виплачена позивачу, чи дотримано передбачену цими порядками процедуру тощо. Проте, як вбачається з протоколу засідання та рішення, ці обставини відповідачем не досліджувалися.

Щодо посилання відповідача у відмові, що позивач був позбавлений особистої свободи не в поточному році, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України закріплено визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до вимог ст. 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з вимогами Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, а саме конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законі або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов`язань порушує принцип соціальної правової держави», а встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як вказано в ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого рішення нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 р. № 794-VII.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 та 4 статті 49 вказаного Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Так, судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 328 від 18 квітня 2018 р., відповідно до якої осіб, позбавлених особистої свободи, наділив додатковим соціальним захистом з боку держави - допомогою. В подальшому МТОТ було прийнято положення № 106, згідно з яким було визначено, що ця допомога надається лише особам, позбавленим особистої свободи в поточному році. У зв`язку з цим суд зазначає наступне.

Право осіб на отримання вказаних у цьому рішенні допомог, категорії таких осіб та процедури отримання допомоги передбачені Порядком №328. Підстави для відмови у виплаті допомоги, передбаченої Порядком №328 визначено у п. 4 розділу 4 положення № 106 і вони не передбачають можливість відмови з тих підстав, що факт позбавлення особистої свободи мав місце не в поточному році. Не передбачає таких підстав і Порядок №328.

Суд наголошує, що МТОТ не наділено правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать постановам Уряду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, відмовляючи у виплаті позивачеві допомоги за відсутності передбачених законодавством України підстав, відповідач порушив право позивача на належний розгляд його звернення про отримання такої допомоги. При цьому право на отримання соціальної виплати є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді соціальної допомоги суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Зважаючи на те, що відповідачем не було вжито відповідних дій по належному розгляду заяви позивача та поданих ним документів, належним та ефективним способом правового захисту позивача є покладення зобов`язання на відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання бюджетних коштів у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18 квітня 2018 р., та прийняти відповідне рішення з урахуванням встановлених судом обставин, викладених у цій справі.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщеним осіб повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання бюджетних коштів у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18 квітня 2018 р., у зв`язку з позбавлення позивача особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей з урахуванням вищезазначених висновків суду та встановлених у цій справі обставин.

Разом з тим, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача надати бюджетні кошти у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №328 від 18 квітня 2018 р., до завершення повторного розгляду заяви позивача є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Окрім цього, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо відмови в наданні бюджетних коштів відповідно до порядку та умов, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18 квітня 2018 р. та про визнання протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову в наданні бюджетних коштів протиправними, що порушують права позивача та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, є аналогічними за своїм змістом та обсягом, а тому розглядаються судом як одна позовна вимога.

Судом також встановлено, що аналогічний зміст містять інші позовні вимоги позивача, а саме: про зобов`язання відповідача переглянути подані позивачем документи на розгляд комісії та про зобов`язання відповідача розглянути подані позивачем документи з дотриманням норм права, керуючись Конституцією України, не порушуючи права позивача, а тому ці позовні вимоги також судом розглядаються як одна позовна вимога.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, яким протиправно було відмовлено позивачу у наданні бюджетних коштів у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18 квітня 2018 р., діяв всупереч норм чинного законодавства України, не вірно застосувавши цей нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, та не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Право позивача на забезпечення належного розгляду його заяви щодо отримання грошової допомоги у передбаченому чинним законодавством розмірі порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, які полягають у відмові в наданні ОСОБА_1 бюджетних коштів відповідно до поряду та вимог, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18 квітня 2019 р.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 28 грудня 2018 року щодо відмови в наданні ОСОБА_1 бюджетних коштів відповідно до поряду та вимог, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18 квітня 2019 р.

Зобов`язати Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщеним осіб повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання бюджетних коштів у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18 квітня 2018 р., з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач - Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, адреса: пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196, код ЄДРПОУ - 40446210.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 23 травня 2019 року.