Рішення № 81915476, 11.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 року справа № 2340/5160/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Кучеренко І.О.,

представника позивача Недоступ О.О. – за довіреністю,

представників відповідача Жили А.Л., Татарченка К.В. - за ордерами,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДФС у Черкаській області (далі – позивач) з адміністративним позовом до комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради (далі – відповідач), в якому просить стягнути з КП “Уманьводоканал” (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. М. Залізняка, 16, код ЄДРПОУ 03357174) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, кошти на користь бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) податковий борг в сумі 1 551 480 грн 81 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у вказаній сумі, який виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача, проте вказані дії не призвели до погашення відповідачем суми заборгованості.

Ухвалою суду від 03.01.2019 відкрито провадження у справі № 2340/5160/18 за даним позовом, призначено підготовче засідання з розгляду справи.

Заперечуючи проти позову 28.01.2019 до суду відповідачем надано відзив, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на часткове погашення податкового боргу.

Ухвалою від 02.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях від 02.04.2019, від 18.04.2019 та від 02.05.2019.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на обставини викладені у відзиві та письмових поясненнях по справі від 06.05.2019.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.07.2018 комунальне підприємство “Уманьводоканал” Уманської міської ради зареєстровано як юридичну особу 19.12.1991.

Судом встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість, який виник на підставі:

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9175369463 від 20.08.2018 терміном сплати 30.08.2018 на суму 574 822 грн 00 коп.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9200191087 від 18.09.2018 терміном сплати 30.09.2018 на суму 539 291 грн 00 коп.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9226687622 від 17.10.2018 терміном сплати 30.10.2018 на суму 411 718 грн 00 коп.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9256076946 від 19.11.2018 терміном сплати 30.11.2018 на суму 1 132 грн 00 коп.

Залишок несплаченої пені з податку на додану вартість відповідно ст. 129 Податкового кодексу України складає 24 517 грн 81 коп.

Відтак, загальний розмір узгодженої заборгованості відповідача зі сплати вказаного податку складає 1 551 480 грн 81 коп. (574 822 грн 00 коп. (податкова декларація № 9175369463 від 20.08.2018) + 539 291 грн 00 коп. (податкова декларація № 9200191087 від 18.09.2018) + 411 718 грн 00 коп. (податкова декларація № 9226687622 від 17.10.2018) + 1 132 грн 00 коп. (податкова декларація № 9256076946 від 19.11.2018) + 24 517 грн 81 коп. (пеня).

У зв`язку із несплатою відповідачем у визначений законом строк узгодженої податкової заборгованості, позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано та направлено боржникові податкову вимогу від 19.12.2017 №12601-17.

Вказані дії не призвели до погашення відповідачем суми заборгованості.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.3 ст. 16 Податкового Кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Податкового Кодексу України).

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Пунктом 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що податковий борг в сумі 1 551 480 грн 81 коп. відповідач добровільно не сплатив, а тому вказана заборгованість підлягає до стягнення в судовому порядку.

Щодо посилання відповідача на часткове погашення податкового боргу на суму 1 132 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 985 від 20.12.2018 з призначенням платежу “*;101;03357174;ПДВ за жовтень місяць 2018 року”, суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 у справі № 2340/3239/18 позов Головного управління ДФС у Черкаській області до комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника задоволено повністю, стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих комунальне підприємство “Уманьводоканал” Уманської міської ради на користь бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області кошти на суму податкового боргу у розмірі 2 738 585 (два мільйона сімсот тридцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 23 коп.

Вказане рішення набрало законної сили 22.01.2019.

Відповідно до п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, з огляду на наявність календарної черговості при погашенні податкового боргу на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 у справі № 2340/3239/18 сплачена відповідачем сума податкового зобов`язання відповідно до платіжного доручення № 985 від 20.12.2018, як вбачається з інтегрованих карток платника з податку на додану вартість наявних в матеріалах справи, правомірно зарахована податковим органом в рахунок погашення попередньої заборгованості відповідача.

При цьому, суд зазначає, що сплата відповідачем податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі №810/315/17.

Відтак суд висновує про безпідставність доводів відповідача, щодо заявлення податковим органом позовних вимог в частині суми грошового зобов`язання, яке визначено підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року № 9256076946 від 19.11.2018.

Також при вирішенні даного спору суд відхиляє як безпідставні твердження сторони відповідача щодо невинесення податковим органом податкового повідомлення-рішення про стягнення заявленої у позові суми податкового боргу, оскільки така сума у даній справі обумовлена несплатою добровільно відповідачем самостійно визначених ним у відповідних податкових деклараціях сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а у контролюючого органу у даному випадку відсутні підстави для винесення такого.

При цьому суд зазначає про безпідставність посилання представника відповідача у письмових поясненнях від 06.05.2019 на своєчасність виконання зобов`язання по сплаті єдиного соціального внеску, оскільки предметом судового розгляду у даній справі є стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість.

Щодо посилання відповідача на те, що інтегровані картки платника з податку на додану вартість, наявні в матеріалах справи не є належними доказами наявності податкового боргу в заявленій до стягнення сумі, суд зазначає, що з огляду на підстави та предмет спору інтегрована картка платника податку в межах предмету доказування у даній справ не є єдиним належним і достатнім доказом наявності у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість на заявлену до стягнення податковим органом суму.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що податковий борг на заявлену суму виник зокрема у зв`язку із несплатою відповідачем сум самостійно визначених зобов`язань у податкових деклараціях з податку та додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Щодо посилання представників відповідача у судовому засіданні на самостійне внесення посадовими особами податкового органу до інтегрованої картки платника даних як на підставу безпідставності позовних вимог, суд зазначає про таке.

Інтегрована картка платника податків є формою оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (абзац 6 п. 2 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422).

Відповідно до п. 3 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі — Порядок № 422) оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Згідно з п. 4 Розділу І Порядку № 422 відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Пунктом 5 Розділу І Порядку № 422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Порушення працівниками податкового органу Порядку № 422 в частині неналежного здійснення обліку узгоджених сум грошових зобов`язань, може свідчити про неналежну організацію роботи податкового органу та відсутність контролю за діяльністю органу з боку її керівника, що не є підставою для втручання суду в діяльність таких органів шляхом спонукання до вчинення дій з виправлення (зміни, занесення, перенесення чи включення/виключення) певної інформації, а лише підставою для реагування у вигляді окремої ухвали суду.

При цьому аналіз наведених норм та обставин справи дає підстави для висновку про відсутність в інтегрованих картках платника, наявних в матеріалах справи, недостовірних відомостей. А відтак у суду відсутні правові підстави для постановлення такої окремої ухвали.

Заперечуючи проти позову представники у судовому засіданні зазначили, що додані до позову копії не містять найменування посади особи, якою завірені копії документів та дати такого посвідчення, а тому позов належить залишити без розгляду, оскільки провадження у справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому від відповідача відповідне клопотання про залишення позову без розгляду до суду не надходило.

Також суд висновує про безпідставність тверджень сторони відповідача, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із неподанням позивачем відповідно до п. 11 ч. 5 цієї статті власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, оскільки таке безпосередньо міститься у самій позовній заяві.

Стосовно тверджень відповідача, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на неналежних доказах у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки додатки до позовної заяви завірені неналежним чином, суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 “Деякі питання документування управлінської діяльності” затверджено Типову Інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 70 Інструкції установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, крім випадків створення паперових копій електронних документів, що надійшли до установи через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (далі - система взаємодії), а також у випадках, передбачених цим пунктом.

У разі підготовки документів для надання органам судової влади під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо).

Відмітка “Копія” проставляється у верхньому правому кутку першої сторінки паперового документа.

Порядок створення паперових копій електронних документів визначається Інструкцією з діловодства в електронній формі.

З матеріалів справи судом встановлено, що додані до позовної заяви Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія рекомендованого повідомлення, податкові декларації та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 у справі № 2340/3239/18 не завірені у відповідності до наведених вище норм, оскільки з огляду на приписи п. 70 Інструкції у позивача відсутні повноваження щодо вчинення таких дій так як названі документи видані не Головним управлінням ДФС у Черкаській області.

Відтак суд приходить до висновку, що наведені твердження сторони відповідача спрямовані на уникнення від обов`язку сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань.

Вирішуючи спір, судом взято до уваги, що у зв`язку із несплатою відповідачем у визначений законом строк узгодженої податкової заборгованості, позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача. Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано та направлено боржникові податкову вимогу від 19.12.2017 № 12601-17, що також підтверджується рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 у справі № 2340/3239/18.

У судовому засіданні представники відповідача, заперечуючи проти таких доказів як копії корінця податкової вимоги від 19.12.2017 № 12601-17 та рекомендованого повідомлення повідомлення про вручення поштового відправлення № 2030107134957, наполягали на наданні позивачем оригіналів наведених документів.

При вирішенні спору судом враховано, що такі докази були предметом судового дослідження при вирішенні справи № 2340/3239/18 за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, за результатами якого Черкаським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 02.11.2018.

Вказане рішення набрало законної сили 22.01.2019, а тому з огляду на положення ч. 5 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини є преюдиційними для вирішення даного спору та не потребують доказуванню.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 цього Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України).

Як зазначено вище позивачем виставлено та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 19.12.2017 №12601-17 на суму 54 671 грн 18 коп.

Податковий кодекс України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Отже орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

А тому суд висновує про безпідставність тверджень сторони відповідача щодо невідповідності суми податкового боргу заявленій до стягнення позивачем у позові та сумі податкового боргу вказаній у податковій вимозі від 19.12.2017 №12601-17.

Таким чином на підставі викладеного вище та враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 1 551 480 грн 81 коп. та вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3-95-4 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявність у відповідача рахунків у банках підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Черкаській області № 51162/23-00-17-01-013 від 18.12.2018. При цьому суд звертає увагу, що вказані номер та дата довідки у відповідності до Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі, затвердженій Наказом ДФС від 27.11.2014 № 333 містяться у нижньому лівому кутку над штрихкодом названого документа.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) до комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. М. Залізняка, 16, ідентифікаційний код 03357174) – задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих комунальне підприємство “Уманьводоканал” Уманської міської ради (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. М.Залізняка, 16, код ЄДРПОУ 03357174) на користь бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) кошти на суму податкового боргу у сумі 1 551 480 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн 81 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.05.2019.

Суддя С.О. Кульчицький