Рішення № 81915320, 21.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №442/7251/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сибірякової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Дрогобицько-Бориславського об`єднаного військового комісаріату, Львівського обласного військового комісаріату, в якому просить

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Львівського обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника бойових дій від 18.08.2017 (протокол №15) щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Комісію Львівського обласного військовий комісаріату з розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу учасника бойових дій, надати йому статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.09.2018 адміністративну справу передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду справи за підсудністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2018 залишено без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі № 442/7251/17 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицько-Бориславського об`єднаного військового комісаріату, Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - без змін.

18.03.2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицько-Бориславського об`єднаного військового комісаріату, Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії прийнято до провадження та призначено судове засідання.

У судовому засіданні 04.04.2019 розглянувши клопотання Дрогобицько-Бориславського об`єднаного військового комісаріату Львівської області про заміну неналежного відповідача, суд, протокольною ухвалою визначив єдиним належним відповідачем у справі Львівський обласний військовий комісаріат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що коли він звернувся до Львівського обласного військового комісаріату про встановлення йому статусу учасника бойових дій у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», йому було відмовлено тому, що у наданих документах відсутні відомості, щодо включення його у склад групи розмінування, вибуття або прибуття на розмінування та безпосередньої участі заявника у розмінуванні.

Аргументуючи протиправність відмови відповідача у встановленні статусу учасника бойових дій позивач зазначає, що проходив службу в 416 окремому саперному батальйоні у ВЧ 40887 - шофером, у ВЧ 40887 - радіотелеграфістом, у ВЧ 01350 - сапером, у ВЧ 01350 - радіотелеграфістом. Також позивач покликається на п.11 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час. Отже, позивач вважає, що саме сукупність цих двох умов є визначальною при наданні йому статусу учасника бойових дій. Факт безпосередньої участі позивача у розмінуванні, зокрема, підтверджується архівною довідкою, анкетою-запитом на підтвердження проходження військової служби, військовим квитком та долученою фотографією.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідно до п. 9 Наказу Міністра оборони України від 08.04.09 №158 «Про затвердження положення про Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України» надав достатньо доказів для встановлення йому статусу учасника бойових дій. А, отже, порушені його права які визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також фактично його позбавлено можливості реалізації конституційного права на пільги та соціальний захист. У своїх поясненнях позивач повторно посилаючись на вищезгадане Положення, звертає увагу на порушення його безумовного права та вважає, що докази які є в матеріалах справи є належними, допустимими, достовірними та достатніми для обґрунтування позову.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, де в заперечення позовних вимог покликається на наступне. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наказом Міністерства оборони України від 07.05.15 № 200 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій. Пунктом 12 наказу Міністерства оборони України від 07.05.15 № 200 передбачений перелік документів на підставі яких комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій приймає рішення щодо визнання громадянина учасником бойових дій. Вважає, що твердження позивача, що доказами, які він надав підтверджено його безпосередню участь у розмінуванні не відповідають дійсності.

Відповідач стверджує, що оскільки Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Львівського обласного військового комісаріату діяла в межах та у спосіб визначений нормативними актами, підстав для визнання протоколу №15 від 18.08.17 протиправним немає. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів від 08.04.09 №158 є безпідставними, оскільки постанова регулює питання роботи комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни, які утворюються в органах соціального захисту населення, а наказ втратив чинність 22.05.15.

У відповіді на відзив позивач на спростування заперечень відповідача, стверджує, що документи на які він посилається аргументуючи свої позовні вимоги є чинними, і позов підлягає задоволенню.

У свою чергу, відповідач, у запереченні на відповідь на відзив, посилаючись на підстави викладені у письмових доказах долучених до матеріалів справи просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у поданому відзиві та запереченнях на відповідь позивача, вважає вимоги необґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, як встановлено судом з наявних у матеріалах справи письмових доказів, 18.08.17 Комісія Львівського обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника бойових дій, розглянувши представлені позивачем документи, а саме архівну довідку ЦАМО РФ №228067 від НОМЕР_1 , копію архівної довідки ЦАМО РФ №228067 від 08.06.17, копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 29.12.1963 р., копію фото з розмінування - прийняла рішення, оформлене витягом з протоколу №15. Даним рішенням відмовлено у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки у поданих документах відсутні відомості , щодо включення його у склад групи розмінування, вибуття або прибуття на розмінування та безпосередньої участі заявника у розмінуванні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії.

Статтями 5 та 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час, а також визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій. Відповідно до п.11 ст.6 даного Закону переліком визначено, що до учасників бойових дій належать особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наказом Міністерства оборони України від 07.05.15 № 200 затверджено Положення про Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості . Відповідно до п.9 якого на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.

Відповідно до п.12 вказаного Положення, Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів: заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака "За розмінування"; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім`я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Крім того, підставою для надання статусу учасника бойових дій є такі документи: 1) для військовослужбовців, які були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки: витяг із наказу (по особовому складу) Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача виду Збройних Сил України відповідно про призначення на посаду в частину, яка перебуває в складі національного контингенту; витяг із відповідного розділу особової справи військовослужбовця про проходження військової служби в складі національного контингенту чи персоналу; довідка про проходження військової служби в складі національного контингенту чи персоналу; 2) для військовослужбовців, які перебували у відрядженні в державах, де в той час велися бойові дії: рішення Міністра оборони України або начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України про відрядження; витяг із наказу (по стройовій частині) відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження; копії посвідчень про відрядження з відповідними відмітками про вибуття та прибуття.

Згідно з п. 13 Положення за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.

На виконання рішення комісії, позивачу на виконання вимог п.13 Наказу Міністерства оборони України від 07.05.15 № 200 про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, позивачу необхідно представити покази свідків (не менше двох), які в період що потребує підтвердження, проходили військову службу разом із заявником та приймали участь у розмінуванні.

Суд, зважаючи на доводи позивача, про те, що він є людиною похилого віку, 1937 року народження і має проблеми із здоров`ям, враховуючи, що давність проходження служби 60 років, погоджується з тим, що знайти двох свідків йому не вдалося, оскільки військовослужбовці з якими він проходив службу були призовниками з терен всієї території колишнього Радянського Союзу.

На підтвердження своїх заперечень відповідач спирається на те, що посилання позивача на стан здоров`я не є підставою для задоволення позову, а також позивачем не надано ні на розгляд комісії, ні до суду документів, які б підтверджували його участь у розмінуванні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Дослідивши докази наявні у матеріалах справи суд звертає увагу на таке. Згідно воєнного квитка серії НОМЕР_3 , виданого Дрогобицьким об`єднаним міським воєнним комісаріатом Львівської області позивач проходив службу в 416 окремому саперному батальйоні у ВЧ 40887 - шофером ( у період з жовтня 1956 по лютий 1957), радіотелеграфістом (у період з лютого 1957 по грудень 1958); у ВЧ 01350 - сапером (у період з грудня 1957 по грудень 1958), радіотелеграфістом (у період з грудня 1958 по грудень 1959). На підтвердження даного факту позивач надав суду викопіювання фотокартки.

Також, відповідно до копії довідки центрального архіву Міністерства Оборони Російської Федерації від 08.06.17 виданої у відповідь на Анкету-запит на підтвердження проходження військової служби на рядовий і сержантський склад, наявної у матеріалах справи, позивач з 26.11.1956 до 07.10.1959 входив до особового складу 416 окремого саперного батальйону ВЧ 01350 міста Яворів, Львівської області. Даний батальйон проводив розмінування територій Львівської області. Накази про вибуття особового складу частини на розмінування містяться в історичному формулярі 416 окремого саперного батальйону.

На переконання суду, докази, які розглядалися відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в повній мірі підтверджують той факт, що позивач безпосередньо брав участь у розмінуванні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у визнанні його учасником бойових дій, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.

Враховуючи зазначені обставини, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити повністю.

Судові витрати згідно ст. 139 КАС України з сторін не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівського обласного військового комісаріату (79005, м. Львів, вул. І. Франка, 25, код ЄДРПОУ 08412340) від 18 серпня 2017 року, оформлене Витягом з протоколу №15, про відмову у встановленні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Комісію Львівського обласного військового комісаріату з розгляду питань пов`язаних з встановленням статусу учасника бойових дій надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 23.05.2019.

Суддя В.М. Сакалош