Рішення № 81914429, 15.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 р. Справа№200/899/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу та рішення про застосування штрафної санкції

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу та рішення про застосування штрафної санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 03 вересня 2018 року по 07 вересня 2018 року співробітниками ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2018, за результатами чого складено акт від 14.09.2018р. №1021/05-9913- 02/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 року №0014101302, №0014121302, №0014131302, №0014091302, №0014111302, рішення про застосування штрафних санкцій від 04.10.2018 року №0014081302 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 року № Ф- 0014071302.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою, рішенням про застосування штрафних санкцій позивачем було подано скаргу до ДФС України про їх скасування від 18.10.2018 № 2.

24 листопада 2018 року позивачем було отримано рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 21.11.2018 р. №18160/с/99-99-11-02-02-25 відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 р. №Ф-0014071302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2018 р. № 0014081302 ГУ ДФС у Донецькій області скасовано, а скаргу від 18.10.2018 р. №2 - задоволене частково та зобов`язано ГУ ДФС у Донецькій області винести та направити нові вимогу та рішення з урахуванням вищевикладеного відповідно до вимог чинного законодавства.

27 листопада 2018 року позивачем було отримано лист ГУ ДФС у Донецькій області від 23.11.2018 № 53390/10/05-99-13-02-26 відповідно до якого ГУ ДФС у Донецькій області станом на 23.11.2018 сформовані нові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-0018231302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2018 № 0018241302.

29 грудня 2018 року позивачем по пошті отримано рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19.12.2018 р. №20104/с/99-99-11-05-01-14 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 р. №0014101302, №0014121302, №0014131302, №0014091302, №0014111302, а скаргу - без задоволення.

29 грудня 2018 року позивачем по пошті також було отримано лист від Марїнського управління ГУ ДФС у Донецькій області з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 р. № Ф-44081-49 в сумі 46404,38 гривень з яких недоїмка 31482,16 грн. та штраф 14922,22 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2008 № Ф-44081-49 в сумі 818,65 грн.

Позивач вважає, висновки акту перевірки необ`єктивними, хибними, надуманими та упередженими та такими що не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на приписах діючого законодавства, а отже і прийняті на підставі такого акту перевірки податкові рішення є незаконними, протиправними.

Просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №0014101302, №0014121302, №0014131302, №0014091302, №0014111302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 р. №Ф- 0018231302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного від 23.11.2018 р. № 0018241302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 р. № Ф-44081-49, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 р. № Ф- 44081-49 в повному обсязі.

Ухвалою від 16 січня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 11 лютого 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 04 березня 2019 року за правилами загального позовного провадження.

01 березня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд, відмовити у задоволені позовних вимог.

04 березня 2019 року розгляд справи відкладено на 18 березня 2019 року.

18 березня 2019 року розгляд справи відкладено на 08 квітня 2019 року.

08 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 12 квітня 2019 року.

11 квітня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 12 квітня 2019 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

12 квітня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі.

16 квітня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі.

16 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 07 травня 2019 року.

06 травня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі.

07 травня 2019 року судом оголошено перерву до 14 травня 2019 року.

14 травня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду пояснення по справі.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєстрований виконавчим комітетом Вугледарської міської ради Донецької області в якості фізичної особи-підприємця за основним видом діяльності:47.25 «Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах».

Головним управлінням ДФС у Донецькій області було проведена документальна позапланова невиїзна перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства з 01.01.2015 по 30.06.2018, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018 за результатами якої складено акт перевірки від 14.09.2018 №1021/05-99-13-02/НОМЕР_1.

Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.п 177.5.3 п. 177.5, п.177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, у результаті чого, платником у декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік було занижено суму чистого оподатковуваного доходу на суму 135656,60 грн., що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2017 рік на 24418,18 грн.;

- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, п.п 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України, у частині заниження оподаткованого доходу на суму 135656,60 грн. за 2017 рік, у результаті чого занижено базу оподаткування військовим збором на 2034,84 грн.;

- ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 11.03.2018р. по 30.06.2018р. в сумі 58405,84 грн.;

- пп.49.18.1,п.49.18,ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), ненадання до контролюючого органу податкових декларації з податку на додану вартість з березня 2018р. по червень 2018 р.;

- п.2 ст. 6, п.2 ст.7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження нарахування єдиного внеску фізичною особою-підприємцем у сумі 29844,45 грн. за 2017 р.;

- п.11 Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», не оприбуткування в касі виручки у день його одержання в сумі 142104,76 грн. (31.07.2017р.)

На підставі акту перевірки головним управленням ДФС у Донецькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 року №0014101302, № 0014121302, № 0014131302, № 0014091302, № 0014111302, рішення про застосування штрафних санкцій від 04.10.2018 року № 0014081302 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 року № Ф- 0014071302.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій позивач звернувся до Державної фіскальної служби України було зі скаргою про їх скасування від 18.10.2018 за № 2.

10 листопада 2018 року позивачем було отримано рішення ДФС України про продовження строку розгляду скарги від 07.11.2018 №17298/с/99-99-11-02-01-14 відповідно до якого ДФС України було продовжено строк розгляду скарги по 21 грудня 2018 року включно.

24 листопада 2018 року позивачем було отримано рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 21.11.2018 р. №18160/с/99-99-11-02-02-25 відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 р. №Ф-0014071302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2018 р. № 0014081302 ГУ ДФС у Донецькій області - скасовано, а скаргу від 18.10.2018 р. №2 в частині оскарження вищезазначених виконавчих документів - задоволене частково та зобов`язано ГУ ДФС у Донецькій області винести та направити нові вимогу та рішення з урахуванням до вимог чинного законодавства.

29 грудня 2018 року позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги від 19.12.2018 р. № 20104/с/99-99-11-05-01-14 відповідно до якого ДФС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 р. № 0014101302, № 0014121302, № 0014131302, № 0014091302, № 0014111302, а скаргу позивача - без задоволення.

29 грудня 2018 року позивачем було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 р. № Ф-44081-49 в сумі 46404, 38 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 р. № Ф-44081-49 в сумі 818,65 грн.

Позивач вказує на неправомірність прийнятих Головним управлінням ДФС у Донецькій області податкових повідомлень-рішень від 04.10.2018 року №0014101302, №0014121302, №0014131302, №0014091302, №0014111302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 р. №Ф-0018231302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2018 р. № 0018241302, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 р. № Ф-44081-49 та від 06.12.2018 р. № Ф-44081-49, оскільки вони прийняті внаслідок помилкових висновків під час перевірки, оскільки на момент її здійснення ним було надано всі необхідні первинні документи, які чітко вказували на відсутність порушень діючого законодавства.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем на підставі Наказу відповідача від 27.08.2018 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 » здійснена перевірка позивача з 03.09.2018 року тривалістю 5 робочих днів. Був визначений період, за який повинна бути здійснена перевірки позивача з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року.

Відповідачем складений Акт перевірки від 14.09.2018 №1021/05-99-13-02/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2018 р.» (надалі в тексті Рішення - Акт перевірки).

У відповідності до п.1.4 Акту перевірки зазначено, що позивач не зареєстрований як платник ПДВ.

Зазначено, що позивач здійснює свою діяльність у магазині « Злагода » та павільйоні «Калинка», які він орендує.

Згідно до п.1.13 Акту перевірки зазначений перелік документів позивача, які були використані під час проведення перевірки.

Так, відповідачем вибірковим методом охоплення перевірки перевірені: книга доходів та витрат (форма 10) з 01.07.2015 - 31.10.2017 роки, контрольні касові стрічки 01.01.2016- 30.06.2018 роки, первинні документи - банківські виписки,платіжні доручення, квитанції, видаткові та прибуткові накладні на продаж та придбання товару (робіт, послуг), ТТН - 01.07.2015- 31.05.2018 роки.

Суцільним методом охоплення перевірки перевірені: Реєстраційні документи з 01.01.2015- 30.06.2018, Угоди з господарської діяльності, паспорта, договір банку на розрахункове - касове обслуговування з 01.01.2015- 30.06.2018, Декларації про майновий стан та доходи за 2015-2017 роки з 01.01.2015-31.12.2017, Розрахунки по формі 1 ДФ з 01.01.2015- 30.06.2018, Звіти з ЄСВ, квитанції про сплату ЄСВ з 01.01.2015- 30.06.2018, Відомості по нарахуванню та сплаті заробітної плати, табеля обліку робочого часу, заяви на отримання соціальної пільги з 01.01.2015- 30.06.2018, Виписки банку з 01.01.2015- 30.06.2018.

У відповідності до п. 1.18 Акту перевірки зазначено, що проведеним аналізом наявності залишків товарно- матеріальних залишків підприємця станом на початок та кінець періоду, що перевірявся, порушень не встановлено. Згідно даних обліку фізичної особи підприємця залишки товарно- матеріальних цінностей станом на 01.01.2015 року становлять 203145 грн., на 31.06.2018 року становлять - 527281 грн. Облік залишків ТМЦ відповідає обліку доходів та витрат платника податку.

Щодо податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 №0014121302.

Позивач здійснював роздрібну торгівлю напоями та тютюновими виробами, застосовуючи загальну систему оподаткування.

Так, відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення, в тому числі вимог п. 11 Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», не оприбуткування в касі виручки у день його одержання в сумі 142104,76 грн. (31.07.2017р.)

Детальний опис порушення в описовій частині Акту відсутній, а Акт перевірки містить тільки у собі вищезазначений висновок щодо не оприбуткування в касі виручки у день її одержання в сумі 142104,76 грн. (31.07.2017р.).

Пунктом 11 Постанови на яку відповідач посилався в висновках Акту перевірки було передбачено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств / відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги / застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів / фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

За результатами акта перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0014121302, згідно з яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 710523,8 грн.

У відповідності до п. 58.1 ст. 58 Податкового Кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідачем не дотримані приписи зазначеної норми.

У податковому повідомленні - рішенні № 0014120302 від 04.10.2018 року правовими підставами визначені - порушення п.11 Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а застосовані штрафні санкції на підставі п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п.2.6 Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Відповідачем не було враховано, що Постанова правління Національного Банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» на час вчинення порушення позивачем 31.07.2017 року не діяла, а вступила в законну силу лише 05.01.2018 року.

Пункт 2.6 Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» взагалі відсутній у цьому нормативно - правовому акті.

На час спірних правовідносин діяло Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637(із змінами та доповненнями, надалі Постанова № 637).

Відповідно до п. 1.2 Положення №637 в редакції чинній на момент перевірки, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.6 Положення №637 в редакції чинній на момент перевірки що підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п.4.2 Положення в редакції чинній на момент перевірки усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Однак, посилання на Положення № 637 взагалі відсутнє в акті перевірки, як норма що діяла на час вчинення порушення.

Підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено , що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Однак, вищезазначена норма не може бути застосована у сфері оприбуткування готівки. Спірне податкове повідомлення - рішення взагалі не містить у собі норми, відповідно до якої застосована санкція у розмірі 500%.

Як встановлено судом під час розгляду справи продавцем позивача ОСОБА_2 , як була допитана судом в якості свідка, по торговій одиниці - павільйону «Калинка», який розташований за адресою - 85670, Донецька АДРЕСА_1 , 28 31.07.2017 року об 19 год.25 хв. проведена розрахункова операція через РРО позивача з реалізації пива «Тетерів» у кількості 6421 пляшка на загальну суму 140783 грн. Об 19 год.52 хв. 31.07.2018 року вищезазначеним продавцем здійснена операція «службова видача» нефіскальний чек на суму -140783 грн.

31.07.2017 року касиром-продавцем ОСОБА_2 на господарчій одиниці павільйон «Калінка», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було помилково пробито на РРО суму продаж за даний день в розмірі 142 104, 76 грн., тоді як реальна сума продажу товару за 31.07.2017 року відповідно до Z-звіту та відповідно до X- звіту, звіту по товарам за 31.07.2017 року становить 1321,76 грн. та 100 гривень внесення в касу, що разом складає 1421,76 грн.

Відповідно до Х-звіту від 31.07.2017 р. складеному о 21:58:02 годині, вказано, що в сейфі готівка в розмірі 1421,76 грн. та помилково вказано службова видача в розмірі 140 783,00 грн. Помітивши допущену помилку касиром-продавцем дану помилку було виправлено оформленням нового звіту від 31.07.2017 р. о 21:58:24 годині що службова видача в розмірі 1421,76 грн.

Відповідно до X- звіту, звіту по товарам за 31.07.2017 року сума продажу становить 1321,76 грн. та 100 гривень внесено в касу що дорівнює 1421,76 грн.

Продавцем складена пояснювальна на ім`я позивача у якій було зазначено, що 31.07.2017 року помилково пробита службова видача на суму 140783 грн., яку вона просить зняти з доходу за липень 2017 року.

Також позивачем та Мініною складений Акт з якого вбачається, що 31.07.2017 року через касовий апарат в магазині « Калинка », м. Вугледар, вул.Трифонова, 28 об 19 год. 25 хв. чек № 11985 помилково пробита сума 140783 грн. Товар - пиво «Тетерів» на суму 140783 грн. не продався. Помилка усунена за допомогою операції «Службова видача» (19 год.52 хв. не фіскальний чек).

Відповідно до книги обліку розрахункових операцій № 3000119295р/5 за 31.07.2017 року вказано, сума готівки, яка надійшла до каси 31.07.2017 року, що відповідає фіскальним чекам і була оприбуткована в день отримання готівки про що і було зроблено аналогічний запис в касовій книзі на підставі фіскальних звітних чеків.

Відповідно до Z-звіту за 31.07.2018 року з господарської одиниці - магазин «Злагода», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , прибуток з продажу товару отримано в розмірі 1069,54 гри.

Таким чином, в Книзі обліку доходів і витрат за 31.07.2017 р. правильно вказано отриманий прибуток за даний день в розмірі 2391,30 гри., а саме прибуток господарської одиниці - павільйон «Калінка» в розмірі 1421,76 грн. з яких 100,00 гри. службове внесення та прибуток господарської одиниці - магазин «Злагода» в розмірі 1069,54 грн.

У своїх запереченнях № 1 від 24.09.2018 року на адресу відповідача та Скарзі № 2 на адресу ДФС України від 18.10.2018 року позивач виклав вищенаведену ситуацію, яка не була взагалі врахована та їй не надана будь яка правова оцінка.

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами і доповненнями (далі - Закон) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно з п. 7 глави III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 (далі - Порядок), реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми.

Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам`яті від`ємних сум розрахунків:

- дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача»;

- забороняється реєструвати через РРО від`ємні суми з використанням операції «сторно».

Пунктом 8 глави III Порядку передбачено, що якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку. В акті вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб`єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Позивачем використовувався електронно-касовий апарат MINI -T400ME, який не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам`яті від`ємних сум розрахунків.

Тобто позивачем дотримані вимоги Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547.

Відповідач зазначав у своїх додаткових поясненнях від 11.04.2019 року, які надійшли засобами до суду засобами електронного зв`язку, щодо не дотримання позивачем Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, однак суд не приймає до уваги зазначені заперечення, оскільки по-перше у Акті перевірки про зазначені обставини відсутня, будь-яка інформація, по друге вимоги дотримання п.6,7 вищезазначеного порядку зазначались позивачем у заперечення до відповідача та скарзі на адресу ДФС України.

У відповідності до п. 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N 727 (надалі Наказ 727) визначено поняття терміну акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ( п.3 Розділу II. Основні вимоги до оформлення документальних перевірок Наказу № 727).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. ( п.4 Розділу II. Основні вимоги до оформлення документальних перевірок Наказу № 727).

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів ( п.4 Розділу II. Основні вимоги до оформлення документальних перевірок Наказу № 727).

Відповідачем не дотримані приписи вищезазначеного Наказу.

Так, відповідачем під час проведення перевірки вибірковим методом перевірені: видаткові та прибуткові накладні на продаж та придбання товару, книга обліку доходів та витрат, контрольно касові стрічки та встановлено, що облік залишків ТМЦ відповідає обліку доходів та витрат платника податків.

Тобто відповідачем не встановлений факт придбання 6421 пляшок пива «Тетерів» позивачем, його збереження у магазинах та його наступна реалізація.

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідачем не доведено, що позивачем отримана виручка у сумі 142104,76 грн., яка підлягала оприбуткуванню як дохід позивача. У Акті перевірки взагалі відсутній факт реалізації пива на суму 140 783,00 грн., як і факт службової видачі 140 783,00 грн.

Відповідачем взагалі не обґрунтовано звідки взялась виручка у сумі 142104,76 грн., яка була не оприбуткована у касі позивача та якими документами підтверджено зазначене порушення.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2018 року № 0014121302, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 710523,80 грн. підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 №0014091302.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В акті перевірки зазначено, що платником подано декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік від 28.01.2018 №9297319854, в якій задекларовано отриманий загальний оподатковуваний дохід у сумі 853 114 грн. У ході перевірки обґрунтованості задекларованих платником сум загального оподаткованого доходу проведено порівняння даних декларацій про отримані доходи з даними виписок по розрахунковим рахункам, книгою ф.10, книгою КОРО, контрольними касовими стрічками, даними інших первинних документів, даними центральної бази даних та встановлено, що у 2017 році отримано дохід від реалізації товарів за готівковий розрахунок в сумі 988 770,60 грн. Тому, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги ст. 177 Податкового кодексу України, за рахунок заниження загального оподаткованого доходу на 135 656,60 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб у сумі 24 418,08 гривень (аркуш Акту перевірки 12-13).

Однак, тут же у Акті перевірки на аркуші 14 зазначено, що у результаті перевірки встановлено, що до складу валових витрат платника за період з 01.01.17 по 31.12.17 віднесені: вартість придбаних ТМЦ , що реалізовані або використані у виробництві продукції, задекларовані платником у сумі 607660,00грн. фактично підтверджені документально первинними та платіжними документами(чеки про сплату за придбаний товар),накладними на придбання товару та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця у сумі 607660,00 грн.

- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, задекларовані платником у сумі 186254,00грн. фактично підтверджені трудовими угодами, відомостями нарахування та виплати заробітної плати, табелями обліку робочого часу, платіжними документами на суму 186254,00 грн.

- інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг задекларовані платником у сумі 19600,00грн. у т.ч.: витрати по оренді приміщення у сумі 19600,00грн., які підтверджені угодами на оренду приміщень, платіжними документами про сплату .

За результатами перевірки сума витрат за 2017 рік складає 813514,00грн., порушень вимог ст. 177 Кодексу не встановлено.

Тобто при визначені об`єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, відповідачем встановлено заниження суми податкового зобов`язання, при цьому відповідачем не встановлено порушень щодо ведення обліку залишків товарно- матеріальних цінностей, які відповідають обліку доходів та витрат платника податків.

За результатами акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0014091302, згідно до якого позивачу визначена сума грошового зобов`язання у розмірі 24418,18 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6104,54 грн.

Правовими підставами відповідачем визначені порушення: пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16, пп.177.5.3. п.177.5, п177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фінансові санкції застосовані на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України і тому збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пп.54.3.5 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України.

Відповідачем вважає, що позивачем занижено загальний оподаткований дохід на 135 656,60 грн.

Як було встановлено під час проведення підготовчого та судових засідань підставою для збільшення доходу позивача стало не оприбуткування в касі і як слід не включення до сукупного доходу у 2017 році виручки у сумі 140783 грн. від реалізації пива «Тетерів», яка була оформлена як помилкова записом службова видача.

Зазначене обставина у Акті перевірки жодним чином не описана та не вказана, що підтверджує порушення відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N 727.

Порушень з боку позивача щодо формування валових витрат у сумі 813514 грн. у 2017 році не встановлено, що лише підтверджує відсутність факту придбання пива «Тетерів», яке потім буцім то було реалізоване у кількості 6421 пляшки.

Відповідачем не обґрунтована наявність різниці між сумою виручки 140783 грн. та сумою заниження оподаткованого доходу у сумі 135 656,60 грн.

З огляду на те, що судом не підтверджено у цьому рішенні порушень з боку позивача щодо оприбуткування виручки і як слід, заниження загального оподаткованого доходу, тому суд вважає, що не підтверджуються висновки відповідача щодо заниження позивачем загального оподаткованого доходу на 135 656,60 грн., то позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2018 №0014091302, згідно до якого позивачу визначена сума грошового зобов`язання у розмірі 24418,18 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6104,54 грн. підлягають задоволенню.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п.п 16.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у частині заниження оподаткованого доходу на суму 135656,60 грн. за 2017 рік, у результаті чого занижено базу оподаткування військовим збором на 2034,84 грн.

За результатами акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0014101302, згідно до якого позивачу визначена сума грошового зобов`язання у розмірі 2034,84 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 508,71 грн.

У відповідності до пп. 16.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.1.6 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.7 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом

IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як зазначалось судом вище судом не підтверджений висновок відповідача про заниження позивачем загального оподаткованого доходу на 135 656,60 грн., тому обчислення військового збору у сумі 2034,84 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 508,71 грн. є необґрунтованим та протиправним.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2018 №0014101302, згідно до якого позивачу визначена сума грошового зобов`язання у розмірі 2034,84 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 508,71 грн. підлягають задоволенню.

Відносно податкового повідомлення - рішення від 04.10.2018 №0014111302 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі основного платежу - 58405,84 грн., штрафної санкції - 14601,46 грн. суд встановив наступне.

У ході перевірки обґрунтованості задекларованих платником сум одержаного доходу за період, що перевіряється, відповідачем проведене порівняння даних декларацій про отримані доходи (суцільний метод охоплення перевірки) з даними виписок по розрахунковим рахункам (вибірковий метод охоплення перевірки, суцільний метод охоплення перевірки), книгою ф.10 (вибірковий метод охоплення перевірки), виторгів по РРО, контрольними касовими стрічками (вибірковий метод охоплення перевірки), даними інших первинних документів даними центральної бази даних, встановлено, що у періоді з березня 2017 по лютий 2018 р. отриманий дохід від реалізації товарів за готівковий розрахунок у сумі 1006795,76 грн., період в якому виникло перевищення виторгу -лютий 2018 р, а саме 26.02.2018 р. згідно контрольно касовой стрічки № 0975 .

Відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 Розділу V ПКУ, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг,що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість ), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання ) з дотримання вимог, передбачених статтею 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої групи.

Відповідач вважає,оскільки відбулось мінімального порогу та є перевищення у сумі 1006795,76 грн., що сталося у лютому місяці 2018 року, то відповідно до вимог п.181.1 ст.181 Податкового Кодексу України, така особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, відповідно до вимог п.183.2 ст.183 Податкового Кодексу України повинен був надати реєстраційну заяву до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій(1006795,76грн). Відповідно до пп.183.10 ст.183 будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно до позиції відповідача позивач, як платник податків не зареєструвався платником податку на додану вартість та не надавав до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за чотири податкові періоди, чим порушено вимог пп.49.18.1п.49.18 ст.49 та пункту 203.1 ст203 Податкового Кодексу.

Відповідно до вимог п.187.1ст.187 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010р. № 2755-УІ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата

товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі , що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідач вважає, що за період з 11.03.2018р. по 30.06.2018р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно даних контрольно касових стрічок мав дохід в сумі 292029,23грн., та відповідно сума ПДВ складала 58405,84 грн.

В ході перевірки було встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 58405,84грн., чим за позицією відповідача порушено вимоги ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Матеріалами справи не підтверджується ані заниження позивачем сукупного загального доходу у сумі 135656,60 грн., ані отримання доходу у сумі 140783 грн. від помилково проведеної розрахункової операції з продажу пива «Тетерів», тому суд вважає, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, позивачем, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців, сукупно не перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Тому у позивача відсутні правові підстави для реєстрації платником податку на додану вартість, сплаті зазначеного податку, так і подання податкових декларацій з ПДВ.

Вищевикладене дає підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2018 №0014111302 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі основного платежу - 58405,84 грн., штрафної санкції - 14601,46 грн.

Крім того, до позивача податковим повідомленням - рішенням від 04.10.2018 №0014131302 застосуванні штрафні санкції у сумі 680 гривень за не подання податкових декларацій з ПДВ.

З огляду на те, що позивач не зареєстрований платником ПДВ, ним не перевищена загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців - 1000000 гривень, то у нього відсутні правові підстави для подання податкових декларацій з ПДВ.

Тому податкове повідомленням - рішенням від 04.10.2018 №0014131302, яким застосуванні штрафні санкції у сумі 680 гривень за не подання податкових декларацій з ПДВ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-0018231302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2018 № 0018241302, вимоги про сплату боргу від 06.11.2018р., №Ф-44081-49, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №№Ф-44081-49 ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною першою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1. ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 (у редакції, що діє з 01.01.2016 року) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За даними відповідача перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності на загальній системі оподаткування за період з 01.01.17р. по 31.12.17р., на який нараховується єдиний внесок, встановлено: відповідно до даних звіту ФОП ОСОБА_1 від №9297320581 від 28.01.2018 за 2017р. сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, складає 39600,00 грн. Згідно даних ГУ ДФС у Донецькій області, сума доходу за 2017р., на який нараховується єдиний внесок, складає 175256,60 грн. Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, визначений самостійно фізичною особою-підприємцем за період з 01.01.17р. по 31.12.17р встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з заниженням бази нарахування єдиного внеску за період з 01.01.17р. по 31.12.17р. на 135656,60 грн. не нарахований єдиний внесок у розмірі 22% з доходу 135656,60 грн., який був отриманий платником у періоді з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. та не задекларований у декларації про доходи за 2017 рік № 9297319854 від 28.01.18р. (опис порушення - п. 2.1.2). Перевіркою встановлено порушення п.2 ст. 6, п.2 ст.7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження нарахування єдиного внеску п.2 ст. 6, п.2 ст.7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження нарахування єдиного внеску у сумі 29844,45 грн. за період з 01.01.17р. по 31.12.17р.

На підставі вищезазначеного акта ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 № Ф-0014071302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2018 № 0014081302.

Не погоджуючись з вимогою та рішенням, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просив скасувати вищезазначені вимогу та рішення, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.

При розгляді скарги до уваги взяті копії документів: акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 14.09.2018 № 1021/05-99-13-02/НОМЕР_1, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 № Ф-0014071302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2018 № 0014081302 за підписом заступника начальника ГУ ДФС у Донецькій обласлі Троханенка О . В., розрахунку штрафної санкції та інших документів.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 21.11.2018 № 18160/С/99-99-11-02-02-25, встановлено що вищезазначена вимога винесена не за встановленою формою, що є порушенням п. 4. розділу VІI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Крім того, в оскаржуваному рішенні не вірно зазначено суму донарахованого єдиного внеску.

За таких обставин, ДФС України вирішив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 № Ф-0014071302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2018 № 0014081302 ГУ ДФС у Донецькій області - скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 18.10.2018 № 2 в частині оскарження вищезазначених виконавчих документів - задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДФС у Донецькій області сформувати та направити нову вимогу та винести рішення з урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог чинного законодавства.

За результатами розгляду скарги ГУ ДФС у Донецькій області сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-0018231302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2018 № 0018241302, вимоги про сплату боргу від 06.11.2018р., №Ф-44081-49, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №№Ф-44081-49 ГУ ДФС у Донецькій області.

Так, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-0018231302 недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 29844,45 грн.

Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2018 № 0018241302 до позивача застосовані санкції у розмірі 50% від суми недоїмки (29844,45 грн.), що складає 14922,22 грн.

Так, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018р., №Ф-44081-49 недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 31482,16 грн., сума штрафу склала 14922,22 грн. Всього за вимогою сума боргу склала 46404,38 грн.

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 № Ф-44081-49 недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 818,65 грн.

Судом було встановлено, що доказів того, що позивачем занижена сума загального сукупного доходу у розмірі 135656,60 грн. відповідачем суду не надано.

Тому вищезазначена сума не повинна була врахована до бази нарахування єдиного внеску за період з 01.01.17р. по 31.12.17р. і позивачем не повинен був нараховуватись єдиний внесок у розмірі 22% з доходу 135656,60 грн.

Крім того, відповідачем не враховано наступне.

Особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2017-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції (Головне управління ДФС у Донецькій області (м.Маріуполь), Вугледарське відділення Мар`їнської ОДПІ ГУ ДФС (Вугледар, Мар`їнка ) , а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Вугледар, місто Мар`їнка, місто Маріуполь.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності заяви позивача про звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки, як вже вище вказано, антитерористична операція триває, то граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час. Відповідно, відсутність такої зави на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність винесення спірних вимог та рішення.

Оскільки судом встановлено, що Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2018 №, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-0018231302, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018р., №Ф-44081-49 ,вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 № Ф-44081-49 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таке рішення та вимоги.

З огляду на вищевикладені обставини позовні вимоги позивача про визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню: Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2018 № 0018241302,яким до позивача застосовані санкції у розмірі 50% від суми недоїмки (29844,45 грн.), що складає 14922,22 грн., вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-0018231302 (недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 29844,45 грн.), вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018р. №Ф-44081-49(недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 31482,16 грн., сума штрафу склала 14922,22 грн. всього на сума 46404,38 грн.), вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 № Ф-44081-49 (недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 818,65 грн) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено що він діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений законами України та що його рішення є обґрунтованими, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому на відповідача покладаються всі судові витрати понесені позивачем.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №0014101302, №0014121302, №0014131302, №0014091302, №0014111302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 р. №Ф- 0018231302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного від 23.11.2018 р. № 0018241302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 р. № Ф-44081-49, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 р. № Ф- 44081-49 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №0014101302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №0014121302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №0014131302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №0014091302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №0014111302.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного від 23.11.2018 р. № 0018241302.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 р. №Ф- 0018231302.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 р. № Ф-44081-49.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 р. № Ф- 44081-49.

Вступна та резолютивна частиина рішення складені та підписані в нарадчій кімнаті 15 травня 2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.