Рішення № 81914308, 22.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 р. Справа№200/6082/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.,

за участю:

представника позивача: Яковлевої А.С.

представника відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дій Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання вимог про сплату недоїмки, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

про визнання протиправними дій Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання вимог про сплату недоїмки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року відкрито провадження у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що він спрямував вимоги про сплату недоїмки від 06.12.2008 року № Ф-1245-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу з ЄВ у розмірі 28592,63 грн. та від 06.12.2008 року № Ф-21701-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу з ЄВ у розмірі 22670,66 грн.

01.04.2019 року ним були отримані повідомлення про повернення виконавчих документів від 05.03.2019 року та від 06.03.2019 року, так як на думку відповідача виконавчий документ не відповідає вимогам п.6 ст..4 ЗУ «Про виконавче провадження» тому що стягнену суму належить перерахувати іншої особі яка не є стягувачем за виконавчим документом.

Позивач не погоджується з позицією державного виконавця та просить визнати його дії, пов`язані з неприйняттям виконавчого документа, протиправними

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позов в якому зазначив що на його адресу від позивача надійшли вимоги про сплату недоїмки від 06.12.2008 року № Ф-1245-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу з ЄВ у розмірі 28592,63 грн. та від 06.12.2008 року № Ф-21701-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу з ЄВ у розмірі 22670,66 грн.

05.03.2019 року та 06.03.2019 року державними виконавцями були винесені повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» а саме:

- на момент пред`явлення виконавчого документа № Ф-21701-17 від 06.12.2018 року для примусового виконання до органу ДВС була відсутня дата набрання чинності вимогою (п.6 ч.1 ст.4 Закону);

- у виконавчих документах відсутнє повне найменування (для юридичних осіб) стягувача ( п.3 ч.1 ст.4 Закону);

- у виконавчих документах відсутній ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб стягувача (п.4 ч.1 ст.4 Закону).

Також, відповідач вважає що стягувачем в даному випадку є ГУ ДФС у Донецькій області а примусове стягнення недоїмки зазначено на користь Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Одночасно, відповідач вважає що строк для звернення до суду позивачем був пропущений і тому позовну заяву слід залишити без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених вище.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Щодо строку звернення до суду.

Позивач вказує, що він отримав повідомлення про повернення виконавчих документів 03.04.2019 року та звернувся до суду 09.04.2019 року.

17.04.2019 року ухвалою суду позовна заява була повернута позивачеві та отримана ним 23.04.2019 року.

02.05.2019 року він знову звернувся до суду усунувши недоліки.

Відповідач вказує, що позивач дізнався про ймовірне порушення своїх прав 29.03.2019 року, про що свідчить штамп на супроводом листі про отримання повідомлень про повернення.

Дійсно, відповідно до штампу на супровідному листі позивач отримав повернуті виконавчі документи 29.03.2019 року.

Але, до суду він звернувся 09.04.2019 року, тобто пропустив строк на звернення до суду на 1 день.

Суд вважає пропущений строк для звернення до суду в 1 день не суттєвим та поновлює його.

Щодо позовних вимог позивача.

Судом встановлено, що позивачем у справі є Головне управління ДФС у Донецькій області код ЄДРПОУ 39406028.

Відповідачем є Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області код ЄДРПОУ 34908763.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату недоїмки від 06.12.2008 року № Ф-21701-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу з ЄВ у розмірі 22670,66 грн. (а.с.15).

Головним управлінням ДФС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату недоїмки від 06.12.2008 року № Ф-1245-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу з ЄВ у розмірі 28592,63 грн. (а.с.17).

Дані вимоги були спрямовані до Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Повідомленням від 05.03.2019 року вимогу про сплату недоїмки від 06.12.2008 року № Ф-21701-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу з ЄВ у розмірі 22670,66 грн. було повернуто ГУ ДФС у Донецькій області у зв`язку з тим, шо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст..4 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.2 ст.15 Закону стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Відповідно до ч.5 ст.47 Закону не допускається виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами за виконавчим документом. Згідно з текстом вимоги та заяви про примусове стягнення недоїмки по єдиному внеску стягувачем є ГУ ДФС у Донецькій області, а кошти слід перерахувати на рахунок іншої особи, яка не є стягувачем за виконавчим документом - Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. В виконавчому документі відсутня дата набрання чинності виконавчим документом, що є порушенням п.1, п.6, п.7 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.14-14об.)

Повідомленням від 06.03.2019 року вимогу про сплату недоїмки від 06.12.2008 року № Ф-1245-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу з ЄВ у розмірі 28592,63 грн. було повернуто ГУ ДФС у Донецькій області у зв`язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст..4 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.2 ст.15 Закону стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Відповідно до ч.5 ст.47 Закону не допускається виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами за виконавчим документом. Згідно з текстом вимоги та заяви про примусове стягнення недоїмки по єдиному внеску стягувачем є ГУ ДФС у Донецькій області, а кошти слід перерахувати на рахунок іншої особи, яка не є стягувачем за виконавчим документом - Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (а.с.16).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Статтею 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документу, а саме, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Законом № 1404-VIII визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов`язковими для органу, який його видав, а також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.

Формування вимоги про сплату недоїмки передбачено ст..25 Закону України «Про збір та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з ч .5 ст.25 ЗУ №2464 Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з п.1 ст.4 Закону № 1404 у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.

Тобто, орган який видав (сформував) вимоги про сплату недоїмки в даному випадку є ГУ ДФС у Донецькій області.

П.3 ст.4 Закону № 1404 передбачено, щ у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

В даному випадку стягувачем є Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Таким чином, в даному випадку ГУ ДФС у Донецькій області є органом який видав виконавчий документ, а Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області є стягувачем за виконавчим документом.

Суд приходить до висновку, що відповідач помилково ототожнив орган який видав виконавчий документ зі стягувачем який визначений у виконавчому документі.

Що стосується дати набрання чинності виконавчим документом то в обох вимогах в п.5 вказано дату набрання чинності.

Так, в вимозі від 06.12.2018 року № Ф-21701-17 вказана дата 29.12.2018 року (а.с.15)

В вимозі від 06.12.2018 року № Ф-1245-17 вказана дата 27.12.2018 року (а.с.17).

Ця обставина підтверджується і копіями вимог, які надав суду відповідач.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що позивач довів обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач навпаки не довів, що його дії з повернення виконавчих документів були правомірними.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області до Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дій Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання вимог про сплату недоїмки, задовольнити повністю.

Визнати пртиправними дії Лівобережного відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання вимоги про сплату недоїмки: від 06.12.2008 року № Ф-1245-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу з ЄВ у розмірі 28592,63 грн. та від 06.12.2008 року № Ф-21701-17 видану ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу з ЄВ у розмірі 22670,66 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 23 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Хохленков О.В.