Рішення № 81914306, 23.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/917/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Національної поліції України в Луганській області про стягнення витрат пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Національної поліції України в Луганській області (далі - третя особа), в якому позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468 , код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 20593,04 грн та судовий збір у сумі 1 921 грн (а.с.3-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_2 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України з 2014 по 2017 рік. Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 29.08.2014 № 187 ос, який було прийнято на виконання наказу МВС України від 07.08.2014 №792 «Про переведення курсантів ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка та ДЮІ МВС України», з 01.09.2014 відповідача було переведено до ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням на 1 курс.

01.09.2014 на виконання вимог ст. 18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 565 - XII) та наказу МВС України від 14.05.2007 № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» між Відповідачем, ДДУВС та ГУМВС України в Луганській області був укладений Договір про навчання Відповідача у ДДУВС № 2689.

01.12.2016 на виконання вимог ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» між відповідачем, Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції України в Луганській області був укладений договір про навчання Відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ №2867.

Відповідно до п.7.6. Договору №2867 сторони дійшли згоди, що умови договору застосовуються з 01.09.2014, а згідно з п. 7.4. після підписання даного договору договір №2689 від 01.09.2014 вважається припиненим.

Згідно з наказом ДДУВС від 24.02.2017 № 42 ос Відповідач, як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження ГУНП в Луганській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом. Згідно з наказом ГУНП України в Луганській області від 09.03.2017 № 168 о/с Відповідач, як випускник ДДУВС, призначений слідчим слідчого відділення Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області. 02.11.2018 відповідач звернувся до керівництва ГУНП в Луганській області із рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції. Наказом ГУ Національної поліції в Луганській області від 16.11.2018 № 580 о/с Відповідача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач зазначив, що відповідно до положень ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Пунктом 2.3.6 Договору №2867 передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 Договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком. Відповідно до п. 3.2 Договору №2867 підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах середнього складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу. Таким чином, Відповідач, звільнившись з Національної поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», тим самим відмовившись від подальшого проходження служби, порушив вимоги Договору №2867, а тому, як вважає позивач, зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язанні з його утриманням в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Оскільки Відповідачем не були виконанні взяті на себе зобов`язання за Договором №2867, згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонного служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, Відповідач повинен відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у ДДУВС за 2014 - 2017 рр. у розмірі 20593,04 грн. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян 17.05.2019 за вхідним реєстраційним номером 27238/2019 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо заявленого позову (а.с.61-62). В обґрунтування відзиву зазначив, що 01.03.2017 після закінчення ДДУВС був призначений на посаду слідчого СВ Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області, а 02.11.2018 він звернувся до керівництва ГУНП в Луганській області з рапортом про звільнення з Національної поліції. 16.11.2018 його звільнено зі служби в Національній поліції.

Як зазначив відповідач, метою звільнення було продовження роботи на посаді слідчого Служби безпеки України. 27.11.2018 відповідача призначено на посаду слідчого 1-го відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією в м. Сєвєродонецьк Луганської області) Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, де працює по теперішній час. Відповідач зазначив, що не міг перейти до Служби безпеки України без звільнення з Національної поліції в Луганській області. Звільняючись з органів внутрішніх справ відповідачем не мав на меті покинути ряди правоохоронних органів, а навпаки продовжує здійснювати заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, збереження територіальної цілісності України. Відповідно до довідки № А-51 від 21.01.2019 в період часу з 01.03.2017 по 30.04.2018 відповідач приймав безпосередню участь в проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей, де забезпечував її проведення, захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Також, відповідно до довідки № 2500 від 17.05.2019 відповідача відповідно до ст. 8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» залучено наказом Генерального штабу ЗС України № 3/ДСК від 14.05.2018 до складу сил і засобів об`єднаних сил. Відповідач також є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 08.10.2018. Крім того, як зазначив відповідач, головною метою, яка покладена в основу відпрацювання трьох років після закінчення навчання за бюджетний кошт, є те, що держава прагне забезпечити себе кваліфікованими працівниками на публічній службі, мінімум на три роки, за рахунок оплати їх навчання у ВНЗ. У разі, не відпрацювання протягом трьох років, держава забезпечує себе тим, що студент (курсант) зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ВНЗ. Відповідач вважає, що працює на публічній службі в правоохоронних органах - на посаді слідчого 1 -го відділення СВ 3 управління (з дислокацією в м. Сєвєродонецьк Луганської області) Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, що відповідає духу, меті та завданням правоохоронних органів України, а тому правових підстав для стягнення витрат пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах з відповідача не вбачається. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач також до відділу діловодства та обліку звернення громадян 23.05.2019 за вхідним реєстраційним номером 28181/2019 надав письмові пояснення (а.с.73-75). В обґрунтування письмових пояснень зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки підстави, що дають суб`єкту владних повноважень в особі позивача право на пред`явлення даного позову виникли саме 16.11.2018, в день звільнення відповідача, тобто крайній строк для звернення до суду з дійсним позовом прийшовся на 16.12.2018.

Ухвалою суду від 12.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.1-2).

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.69), надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за відсутністю представника (а.с.71).

Відповідач у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, 23.05.2019 надав суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший час, оскільки у цей час ним будуть проводитись слідчі (розшукові) дії по кримінальному провадженню у Станично-Луганському районі Луганської області (а.с.59,70).

При цьому жодних достовірних, належних та допустимих доказів, які б підтвердили поважні причини відсутності відповідача у судовому засіданні, та які б могли слугувати правовими підставами для суду щодо відкладення розгляду справи згідно ст.205 КАС України, відповідач суду не надав.

Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.60), письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог не надав.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні. Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав з Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням МВС України в Луганській області договір №2689 від 01.09.2014 про навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, відповідно до п.2.3.5 якого ОСОБА_2 після закінчення навчання повинен прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою в Головному управління МВС України Луганської області, на якій необхідно відпрацювати не менш трьох років (а.с.13).

Також ОСОБА_2 уклав з Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції в Луганській області договір №2867 від 01.12.2016 про навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, та відповідно до п.3.3. якого ОСОБА_2 повідомлений, що звільнення особи середнього складу Національної поліції зі служби протягом перших трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку (а.с.14).

Відповідно до наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №187ос від 29.08.2014 відповідача переведено курсантом з Луганського державного університету внутрішніх справ ім.Е.О.Дідоренка на факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства (а.с.8).

Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №42ос від 24.02.2017 направлено у розпорядження з 01 березня 2017 року ОСОБА_2 до ГУ Національної поліції в Луганській області (а.с.9).

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.03.2017 №168 о/с призначено після закінчення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з 01.03.2017 лейтенанта поліції ОСОБА_2 слідчим слідчого відділення Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (а.с.10).

02.11.2018 відповідач подав начальнику Головного управління Національної поліції в Луганській області рапорт про звільнення з Національної поліції за власним бажанням (а.с.12).

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.11.2018 №580 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_2 (НОМЕР_4), слідчого відділення Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), з 16.11.2018, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 05 років 03 місяці 09 днів, у пільговому обчисленні: 02 роки 03 місяці 28 днів, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки (а.с.11).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України (ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України») .

У статуті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (у редакції, затвердженій наказом МВС України № 1277 від 30.11.2016 р.) зазначено, що Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ, засновником Університету є держава в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерство внутрішніх справ, а тому в спірних правовідносинах позивач виступає саме як структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України (а.с.26).

Підстави, порядок та механізм відшкодування Міністерству внутрішніх справ України витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначено ст.74 Закону України «Про Національну поліцію», нормами Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12.04.2017 р. (надалі - Порядок).

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. (п.3,4 Порядку).

Відповідно до п. 2.3.6 Договору №2867, укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою, у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Договору, особа зобов`язана відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (а.с.14).

Відповідно до п. 3.3 Договору №2867 підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни (а.с.14).

В п. 2 розділу 4 Договору №2867 встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням і медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Пунктом 4.5 розділу 4 Договору №2867 визначено, що у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

У відповідності до п. 7.2 розділу 7 Договору №2867 дострокове припинення дії чи розірвання цього договору з боку будь-якої зі сторін оформлюється окремим договором та відповідно до п.7.3 цього Договору усі спірні питання, які можуть виникати між сторонами, вирішуються відповідно до законодавства України в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2018 відповідач звільнений зі служби в поліції за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.11).

З наданої позивачем довідки-розрахунку фактичних витрат на продовольче забезпечення курсанта ОСОБА_2 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки, вбачається, що за 2014 рік нараховано 947,85 грн, за 2015 рік - 1173,62 грн, за 2016 рік - 678,07 грн, за 2017 рік - 0,00 грн (а.с.16).

З наданої позивачем довідки-розрахунку фактичних витрат за теплоенергію курсанта ОСОБА_2 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки, вбачається, що за 2014 рік нараховано 263,53 грн, за 2015 рік - 860,33 грн, за 2016 рік - 1219,55 грн, за 2017 рік - 575,12 грн (а.с.17).

З наданої позивачем довідки-розрахунку фактичних витрат за водопостачання та водовідведення курсанта ОСОБА_2 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки, вбачається, що за 2014 рік нараховано 121,44 грн, за 2015 рік - 359,08 грн, за 2016 рік - 420,69 грн, за 2017 рік - 74,07 грн (а.с.18).

З наданої позивачем довідки-розрахунку фактичних витрат за електропостачання курсанта ОСОБА_2 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки, вбачається, що за 2014 рік нараховано 262,45 грн, за 2015 рік - 920,62 грн, за 2016 рік - 1125,66 грн, за 2017 рік - 173,06 грн (а.с.19).

З наданої позивачем довідки-розрахунку фактичного отриманого грошового забезпечення курсанта ОСОБА_2 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки, вбачається, що за 2014 рік нараховано 832,00 грн, за 2015 рік - 2670,75 грн, за 2016 рік - 3314,48 грн, за 2017 рік - 691,96 грн (а.с.20).

З наданої позивачем довідки-розрахунку фактичних витрат на медичне забезпечення курсанта ОСОБА_2 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки, вбачається, що за 2014 рік нараховано 4,77 грн, за 2015 рік - 43,83 грн, за 2016 рік - 17,59 грн, за 2017 рік - 0,00 грн (а.с.21).

Також позивачем надано довідку розрахунок №93 від 03.01.2019 всього утримано вартості речового майна на утримання за ОСОБА_2 3842,52 грн (а.с.22).

Крім того, позивачем надано довідку-розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 . у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки, з якої вбачається, що загальна сума фактичних витрат становить 20593,04 грн (а.с.15).

В матеріалах адміністративної справи відсутні докази, щодо відшкодування зазначених витрат на навчання ОСОБА_2 , що є підставою для примусового стягнення такої заборгованості.

Щодо твердження відповідача, що звільняючись з органів внутрішніх справ останній не мав на меті покинути ряди правоохоронних органів, а навпаки продовжує здійснювати заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, збереження територіальної цілісності України, суд зазначає наступне.

З наданої відповідачем довідки від 17.05.2019 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно наразі проходить військову службу на офіцерських посадах в структурному підрозділі (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ОСОБА_2 залучений наказом Генерального штабу ЗС України № 3/ДСК від 14 травня 2018 року до складу сил і засобів об`єднаннях сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з 1 травня 2018 року по теперішній час (а.с.64).

Однак вказані обставини жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку відшкодувати фактичні витрати на його підготовку в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Суд звертає увагу, що договір №2867 від 01.12.2016 про навчання був укладений між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції в Луганській області та ОСОБА_2 Замовником на навчання відповідача було саме Головне управління Національної поліції в Луганській області. Відповідач за цим договором взяв на себе обов`язок після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років (п.п.2.3.5 договору). Крім того, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком у разі звільнення саме з Національної поліції по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі (п.п.2.3.6 договору).

Оскільки вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнався, а відповідач не відпрацював трирічний термін в органах Національної поліції, у зв`язку з цим несе зобов`язання щодо відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

Лише одне віднесення Служби безпеки України та Національної поліції України до правоохоронних органів держави, не звільняє відповідача від зобов`язань за договором №2867 від 01.12.2016 та від обов`язку відшкодувати фактичні витрати на навчання.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Абзацом другим частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що матеріали щодо звільнення ОСОБА_2 надійшли з Головного управління Національної поліції в Луганській області до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 06.12.2018 року, що підтверджується копією супровідного листа від 28.11.2018 року № 450/111/19-2018 (а.с.25).

Оскільки про звільнення ОСОБА_2 відповідач дізнався лише після надходження відповідних матеріалів з ГУНП в Луганській області, строк для подання позову позивач відраховував з моменту надходження матеріалів, а саме з 06.12.2018, а позовну заяву надіслав поштовою кореспонденцією до Луганського окружного адміністративного суду 27.02.2019 (а.с.29) - протягом тримісячного строку, визначеного пунктом два частини другої статті 122 КАС України. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов подано своєчасно та строки звернення позивачем не пропущені.

Щодо посилання відповідача на частину 5 статті 122 КАС України, суд роз`яснює, що вказаною нормою передбачені строки звернення до суду громадян для захисту порушених прав з приводу прийняття на публічну службу, її проходження і звільнення з неї.

В даному випадку предметом розгляду по даній справі є відшкодування витрат на навчання, які заявляє суб`єкт владних повноважень, а тому до цих правовідносин не може бути застосований строк, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 139 при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки суб`єктом владних повноважень понесено судові витрати виключно у вигляді сплати судового збору, то за приписами вказаної норми права вони відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Національної поліції України в Луганській області про стягнення витрат пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468 , код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 20593 (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 04 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова