Ухвала суду № 81914143, 22.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

22 травня 2019 року м. Київ 826/9711/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про відвід судді у адміністративній справі

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення податкового боргу у сумі 22257344, 97 грн. з розрахункових рахунків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2017 відкрито скорочене провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 07.11.2017 справу № 826/9711/17 було передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 справу прийнято до провадження.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 про заміну неналежної сторони у справі № 826/9711/17 здійснено заміну неналежного позивача у справі - Головного управління ДФС у м. Києві на належного - Головне управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А).

На підставі розпорядження Керівника апарату Київського окружного адміністративного суду № 19 від 15.01.2019, було проведено повторний автоматизований розподіл справи № 826/9711/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 адміністративну справу № 826/9711/17 прийнято до провадження суддею Пановою Г.В.

Крім того вказаною ухвалою вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 на підставі ст. 181 КАС України судом відкладено розгляд справи на 27.03.2019.

У подальшому, 27.03.2019 на підставі ч.2 ст. 181 КАС України суд відклав підготовче судове засідання у справі № 826/9711/17 на 17.04.2019

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 підставі ст. 183 КАС України суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті на 15.05.2019.

У судовому засіданні, призначеному на 15.05.2019 оголошено перерву до 28.05.2019.

21.05.2019 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВ «Діамед» про відвід судді Панової Г.В. від 17.05.2019 б/н (вх. № 12945/19).

На обґрунтування заяви про відвід судді відповідач зазначив, що 15.05.2019 об 11:00 розпочалося перше судове засідання на стадії розгляду справи по суті, яке тривало більше трьох годин з перервами та у зв`язку з чим, були зірвані зустрічі представника відповідача - адвоката Пономаренка В.М.

Також відповідач вказав, що намагання судді Панової Г.В. якнайшвидше розглянути справу та одразу прийняти рішення щодо задоволення або відмови у задоволенні позову по справі № 826/9711/17 ніяк не збігається з тим, що суддя після закінчення підготовчого провадження, у судовому засіданні зобов`язала позивача надати суду пояснення та докази, а саме:

- письмові пояснення щодо податкових зобов`язань, зазначених у позовній заяві з обґрунтуванням різниці, яка була встановлена під час судового засідання з приводу розгляду справи по суті;

- облікові картки платника податків - ТОВ «Діамед» по кожному із податків;

- пояснити правові підстави прийняття податкової вимоги № 9307-17 від 28.11.2018 в якій позивач вказує, що станом на 27.11.2018 загальна сума податкового боргу ТОВ «Діамед» становить 18 939 293,50 грн.;

- надати чіткий розрахунок податкового боргу, який заявлений у адміністративному позові у справі № 826/9711/17.

Також, відповідач послався на ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Враховуючи наведене, відповідач просить розглянути та задовольнити заяву про відвід судді Панової Г.В.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини першою статті 36 КАС України визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений статтею 40 КАС України.

Відповідно до частини другої вказаної статті питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з вимогами частини одинадцятої статті 40 КАС України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

За наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід (ч.1 ст. 39 КАС України).

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Щодо викладених у заяві про відвід тверджень відповідача про судовий розгляд справи у судовому засіданні 15.05.2019 більше трьох годин, слід зазначити, що цього ж дня, у Київському окружному адміністративному суді були призначені збори суддів про що було офіційно розміщено відповідну інформацію на сайті Київського окружного адміністративного суду, у зв`язку із проведенням яких було оголошено перерву у судовому засіданні. У подальшому, у зв`язку з великою кількістю призначених 15.05.2019 судових засідань іншими суддями та відсутністю вільних залів судових засідань, судом було проведено судове засідання у даній справі у такий проміжок часу.

Відносно посилань відповідача про залишення без задоволення клопотання представника відповідача - Пономаренко В.М. про відкладення судового засідання у зв`язку із іншими зустрічами із клІєнтами, слід зазначає, що на пропозицію суду представнику відповідача надати будь-який доказ на підтвердження тих обставин що у представника призначені інші зустрічі, представником відповідача не було надано суду таких доказів.

Щодо тверджень позивача про те, що після закриття підготовчого провадження у судовому засіданні 15.05.2019 судом було зобов`язано позивача надати до суду докази, слід зазначити, що у відзиві на позов від 11.02.2019, який був поданий відповідачем при розгляді справи з початку, відповідач не зазначав відносно того, що заперечує проти розміру визначеної податковим органом суми боргу і наводив зовсім інші підстави за яких на думку відповідача у задоволенні позову слід відмовити. Крім того, представник відповідача не з`являлся у підготовчі судові засідання та пояснень в ході проведення судом підготовчого судового засідання суду не надавав.

Суд звертає увагу, що представник відповідача також в ході судового розгляду справи 15.05.2019 просив позивача надати відповідну актуальну інформацію щодо суми боргу про що зазначено у протоколі судового засідання від 15.05.2019.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому витребування доказів є не правом, а обов`язком суду, що направлений на повний, всебічний розгляд справи задля дотримання закріпленого Кодексом адміністративного судочинства України принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі

Отже, будь-яка упередженість головуючого судді у цій справі за зазначеними вище обставинами матеріалами справи не підтверджується.

Посилання відповідача на намагання суддею якнайшвидше розглянути справу та одразу прийняти рішення щодо задоволення або відмову у задоволенні позову не підтверджуються жодними доказами та є суб`єктивною думкою відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що сама по собі обставина подання до суду заяви про відвід дає підстави сумніватися учаснику процесу в об`єктивності та неупередженості судді.

Крім того, у вказаній заяві відповідачем було виявлено неприкриту недовіру до головуючого судді.

Стаття 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 21.06.1981 «Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

У рішенні від 01.10.1982 у справі «Piersac vs Belgium» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Так, щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» (рішення від 29.04.1989) зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» (рішення від 08.11.2005) суд зазначив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (п. 26 рішення 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Важливим питанням є саме довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (п. 45 рішення 28.10.1998 у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Такі ж висновки містяться у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Отже, з метою уникнення будь-яких спроб посягань учасників процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності, для забезпечення усунення сумнівів в осіб, які беруть участь у розгляді справи, у тому числі у відповідача - ТОВ «Діамед» щодо неупередженості судді Панової Г.В. в розгляді адміністративної справи, з метою відновлення довіри заявника до судочинства, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача про відвід судді в адміністративній справі.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 243, 248, 256, 294, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про відвід судді Панової Г.В.

Передати адміністративну справу № 826/9711/17 для визначення іншого складу суду в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Панова Г. В.