Рішення № 81913905, 02.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 травня 2019 року Справа № 280/4114/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС» (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25)

про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС» (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень від 23.08.2018 № ЗП 1556/315/АН/П;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.09.2018 № ЗП 1556/315/АН/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в сумі 446 760,00 грн.

Ухвалою суду з питань забезпечення адміністративного позову від 03.10.2018 за заявою представника позивача зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 20.09.2018 № ЗП 1556/315/АН/ТД-ФС, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНИС» накладено штраф в розмірі 446760,00 грн., до набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/4114/18.

Ухвалою суду від 08.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4114/18 та призначено підготовче засідання на 06.11.2018.

Ухвалою суду від 06.11.2018, за клопотанням представників сторін, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 06.12.2018.

Ухвалою суду від 06.12.2018, за клопотанням представників сторін, зупинено провадження у справі до 12.02.2019 для надання їм часу для примирення.

Ухвалою суду від 12.02.2019 поновлено провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в цей же день; оголошено перерву до 27.02.2019.

Ухвалою суду від 27.02.2019, за клопотанням представників сторін, зупинено провадження у справі до 18.04.2019 для надання їм часу для примирення.

Ухвалою суду від 18.04.2019 поновлено провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ЮНИС» зазначає, що оскаржувані постанова та припис складено відповідачем у зв`язку із встановленням в ході невиїзного інспектування з питань дотримання трудового законодавства порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допущення до роботи без укладання трудового договору (оформленого наказом) працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що фактично вказані особи перебували із підприємством в трудових відносинах, проте обов`язкова звітність по ним помилково надавалась до державних органів як на осіб, які виконують роботу на підставі договорів цивільно-правового характеру. Зазначений помилковий облік призвів також і до не направлення повідомлення центральному органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску про прийняття працівника на роботу, як того вимагає ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, проте не спричинив порушення встановленого порядку сплати єдиного соціального внеску. Також наполягає на тому, що відповідачем порушено порядок винесення оскаржуваних припису та постанови, оскільки підприємством надсилались заперечення на акт невиїзного інспектування, до яких додано копії наказів про прийняття на роботу за сумісництвом даних працівників, проте заперечення та додані до них документи органом Держпраці до уваги не взято, що призвело до необґрунтованого винесення оскаржуваних рішень. За таких обставин, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в наданому відзиві (вх. від 09.11.2018 №36103) заперечує проти позовних вимог. Посилається на те, що трудові угоди з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надані ТОВ «ЮНИС» до перевірки, є по суті угодами цивільно-правового характеру, до яких додано акти прийому-передачі виконаних робіт. Таким чином, трудові угоди (оформлені наказом) із працівниками не укладалися, повідомлення про їх прийняття на роботу до податкового органу не надсилались, що свідчить про порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а також про підміну трудових правовідносин цивільно-правовими. У задоволенні позову просить відмовити.

Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За правилами, встановленими ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи заяви представників сторін (вх. від 18.04.2019 №15452 та №15604), розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі отриманої з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області інформації щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року (лист від 29.03.208 №6203/04), наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 09.08.2018 №1260 «Про проведення невиїзного інспектування» та направлення від 09.08.2018 №622, керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України та п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, відповідачем з 21.08.2018 по 23.08.2018 проведено невиїзне інспектування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС» (код ЄДРПОУ 22136987), за результатами якого складено акт від 23.08.2018 №ЗП 1556/315/АН.

За результатами інспектування встановлено, що позивачем порушено вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України України, а саме: з працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 трудові договори (оформлені наказом) не укладалися і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалися.

На підставі акту невиїзного інспектування від 23.08.2018 №ЗП 1556/315/АН відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 23.08.2018 №ЗП 1556/315/АН/П, яким позивача зобов`язано не допускати порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України під час оформлення трудових відносин, вживати заходів щодо укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у відповідність до вимог чинного законодавства, строк усунення порушень — до 30.09.2018.

З висновками акту ТОВ «Юнис» не погодилось та на підставі п. 21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, направило заперечення (вих. від 05.09.2018 №320).

На підставі акту інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.09.2018 №ЗП1556/315/АН/ТД-ФС, якою на ТОВ «ЮНИС» накладено штраф у розмірі 446 760,00 грн.

Вважаючи прийнятий відповідачем припис про усунення виявлених порушень від 23.08.2018 № ЗП 1556/315/АН/П та постанову про накладення штрафу від 20.09.2018 №ЗП1556/315/АН/ТД-ФС протиправними, ТОВ «ЮНИС» звернулось до суду із позовом про їх скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд встановив наступне.

В акті невиїзного інспектування від 23.08.2018 №ЗП 1556/315/АН (стор. 2 акту) зазначено, що під час невиїзного інспектування ТОВ «ЮНИС» з питання порядку оформлення трудових відносин встановлено, що на протязі жовтня 2013 року - грудня 2017 року чотири особи допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: Покровська Н.В., Кулікова В.Д., Аванесян Л.А., Мариненко Л.І.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі по тексту – КЗпП) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1-3 ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджується, що трудові угоди від 14.10.2013, укладені з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , передбачають постійний, систематичний характер праці (щоденне прибирання всіх приміщень аптечного складу та прилеглої до нього території). Оплата виконується після підписання сторонами актів прийому-передачі робіт.

З працівником Покровською ОСОБА_5 В. трудову угоду укладено 01.08.2016, термін дії угоди до 31.12.2017 (тривалість більше року), тобто дана угода також передбачає постійний, систематичний характер праці. За трудовою угодою, укладеною з ОСОБА_1 ., оплата виконується після підписання актів прийому-передачі робіт.

Виходячи зі змісту цих трудових угод, а також актів прийому-передачі робіт (за 2017 рік), відповідач дійшов висновку, що фактично ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконується трудова функція, яка передбачає виконання робіт за посадами (професіями) “прибиральник службових приміщень”, “прибиральник територій”. Дані професії передбачені Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держпродспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (зі змінами): “прибиральник службових приміщень” - код професії за КП — 19260, “прибиральник території” - код професії за КП — 19262. У штатних розписах підприємства у 2017 році наявна посада “прибиральник службових приміщень”.

Також відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 виконувала роботи з проведення навчальних тренінгів для персоналу компанії та керівництва: складання навчальних програм; написання методичних посібників і пам`яток; проведення атестації співробітників; складання звітності про виконану роботу. Як вбачається із актів прийому-передачі робіт (за 2017 рік) ОСОБА_1 виконується трудова функція, яка передбачає виконання обов`язків за посадою (професією) “менеджер (управитель) з персоналу”. Дана професія передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держпродспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (зі змінами): “менеджер (управитель) з персоналу” - код професії за КП — 1477.1. Зазначені дії є процесом праці та не передбачають роботи з досягненням конкретного результату, трудова угода, укладена з ОСОБА_1 має постійний, систематичний характер праці, оплата виконується на підставі актів прийому-передачі робіт.

Аналізуючи дані трудові угоди, відповідач дійшов висновку, що праця за цими трудовими угодами має постійний характер, не передбачає роботи з досягненням конкретного результату та оплата за ними здійснюється регулярно без залежності від обсягів роботи, з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим часом-місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовим договором, а не для договорів цивільно-правового характеру.

Тобто, на думку відповідача, ТОВ «ЮНИС» замість укладання трудових договорів (оформлених наказом) фактично укладено договори цивільно-правового характеру, оскільки вони є такими за своїм змістом, незважаючи на їх назву «трудові угоди».

Виходячи з цього, відповідач вважає, що в даному випадку позивач порушив частину 3 ст. 24 КЗпП України, оскільки не уклав трудові договори (оформлені наказом) із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та не направив повідомлення до органів фіскальної служби (стор. 2-4 акту).

Разом з цим, до матеріалів справи надано накази «Про особовий склад», відповідно до яких до ТОВ «ЮНИС» за сумісництвом прийнято на роботу ОСОБА_1 . (наказ від 29.07.2016 №01/08-2к), ОСОБА_6 Л.А (наказ від 14.10.2013 №14/10-1к), ОСОБА_2 . (наказ від 14.10.2013 №14/10-2к), ОСОБА_7 Л.І. (наказ від 14.10.2013 №14/10-3к) на підставі їх заяв. До перевірки вказані накази не надавались, оскільки запитом Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 26.07.2018 №08/03.4-06/5802 підприємству не запропоновано їх надати.

Позивач підтверджує укладання трудових угод з працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , не заперечує наявності актів прийому-передачі робіт з цими особами, неправильності ведення обліку їх робочого часу, а також не направлення відповідних повідомлень до органів фіскальної служби.

Водночас, позивач зазначає, що під час розгляду акту невиїзного інспектування, адміністрацією ТОВ «ЮНИС» виявлено, що з моменту встановлення трудових відносин з працівниками-сумісниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , обов`язкова звітність до державних органів по ним помилково надавалась як на осіб, що виконують роботу на підставі договорів цивільно-правового характеру, в той час, як фактично ці працівники перебували з підприємством у трудових відносинах. Саме ця помилкова звітність про наявність на підприємстві осіб, що працюють на умовах цивільно-правових договорів і стала підставою для проведення відповідачем невиїзного інспектування.

Зазначений помилковий облік призвів також і до складання не вірних документів (актів виконаних робіт, табелів обліку робочого часу) та не направлення повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування ЄСВ про прийняття працівника на роботу, як того вимагає ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Позивачем до матеріалів справи надані корегувальний звіт (Таблиця 5. Відомості про трудові відносини осіб; скасовуюча за жовтень 2013 року) згідно з яким, 22.10.2018 ТОВ «ЮНИС» виправлено помилку в податковому обліку (змінено категорію особи) по працівникам Кулікової В ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 І.

Також надано звіт (Таблиця 5. Відомості про трудові відносини осіб; початкова) за серпень 2016 року по працівнику ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що статтею 24 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент укладання трудових угод із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 14.10.2013, взагалі не вимагалося від роботодавця направлення повідомлення до податкових органів про прийняття працівника на роботу. Також, трудовий договір вважався укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Також необхідно зазначити, що наявність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування ЄСВ про прийняття працівника на роботу, є умовою допуску працівника до роботи, а не обов`язковою умовою укладання трудового договору з робітником.

Отже, відсутність такого повідомлення до органів фіскальної служби про прийняття на роботу при фактично укладеному трудовому договорі між працівником і роботодавцем та виданому наказу про прийняття на роботу - не можуть вважатись допуском до роботи робітника без оформлення трудового договору, чи єдиним доказом.

Частиною 2 ст. 265 КзпП України, встановлюється відповідальність виключно за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Отже, відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування ЄСВ про прийняття працівника на роботу вказаною нормою ч. 2 ст. 265 КЗпП не передбачена.

Щодо сплати позивачем єдиного соціального внеску, інших платежів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В трудових угодах (пп. 1.1 п. 1), укладених ТОВ «ЮНИС» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вказано, що вони не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

З приводу цього слід зазначити, що з 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок — це консолідований страховий внесок збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками внеску відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, платники єдиного соціального внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами та винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Виходячи з наведених норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ЄСВ включає в себе консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі, а порядок його сплати не залежить від того чи застрахована особа працює на умовах трудового договору, чи вона надає послуги за договором цивільно-правового характеру.

Таким чином, незважаючи на умови, викладені в пп. 1.1 п. 1 трудових угод, укладених між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , з винагороди останніх повинен сплачуватись єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Факт обліку позивачем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , як застрахованих осіб, підтверджується наданими позивачем копіями звітів до фіскальної служби (Таблиця 5. Відомості про трудові відносини осіб), з яких вбачається, що за зазначених осіб ТОВ «ЮНИС» подавало звітність з початку трудових відносин.

Разом з цим, всупереч вимогам статті 77 КАС України, якими на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доказування правомірності своїх рішень, відповідачем не спростовано факт подання позивачем звітності до податкового органу по вказаним особам та не доведено фактів несплати (неповної сплати) за них сум єдиного соціального; акт невиїзного інспектування таких зауважень також не містить.

Окремо слід зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильність нарахування, обчислення, повнотою і своєчасності сплати єдиного внеску здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову і митну політику.

В той же час, відповідно до Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 27.03.2015 № 340, контроль за сплатою ЄСВ, податків та зборів, не відноситься до компетенції відповідача.

Щодо зауважень позивача про порядок проведення невиїзного інспектування суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі — Порядок № 295), інспекційні відвідування проводяться у роботодавців, працівники яких виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами більше року.

Згідно п. 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування від об`єкта відвідування.

Відповідачем на адресу ТОВ «ЮНИС» направлено запит про надання копій документів від 26.07.2018 № 08/03.4-06/5802 в строк до 02.08.2018, який у встановлений строк виконано позивачем.

03.09.2018 засобами поштового зв`язку позивачем отримано від Головного управління Держпраці у Запорізькій області два примірники оскаржуваних акту та припису для підписання їх підприємством.

Відправлення документів здійснено 27.08.2018, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти та копією конверту.

Слід зазначити, що відповідно до п. 20 Порядку № 295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Пунктом 26 Порядку № 295 передбачається, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису, акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення.

Таким чином, відповідачем керівник або уповноважений представник ТОВ «ЮНИС» для ознайомлення з актом не запрошувались – доказів протилежного суду не надано, через що оскаржувані акт та припис про усунення порушень направлені на адресу позивача в порядку, передбаченому для випадків, коли уповноважені особи об`єкта відвідування відмовляються підписати акт перевірки. Однак, як зазначає позивач, керівник ТОВ «ЮНИС» від підписання акту не відмовлявся.

Такі дії відповідача порушують вимоги пунктів 21 та 24 Порядку № 295, адже припис та акт надані ТОВ «ЮНИС» без урахування заперечень та позиції позивача щодо виявлених порушень.

Крім цього, відповідачем не виконано вимог п. 26 Порядку № 295 в частині направлення примірників акту та припису об`єкту відвідування, а саме: документи направлено рекомендованим листом з повідомленням без опису документів в ньому, що підтверджується копією конверту, який міститься в матеріалах справи.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій під час проведення невиїзного інспектування ТОВ «ЮНИС» посилається на п. 27 Порядку здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі — Порядок № 295), згідно з яким, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження), інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Проте, дану норму Порядку № 295 відповідачем порушено, оскільки оскаржуваний припис про усунення порушень винесено 23.08.2018, в той час як заперечення позивача на акт невиїзного інспектування розглянуто відповідачем лише 12.09.2018, про що свідчить лист № 08/03.4-06/6980 від цієї ж дати.

Отже, припис про усунення виявлених порушень від 23.08.2018 № ЗП 1556/315/АН/П винесено позивачу ще до розгляду заперечень суб`єкта господарювання на акт невиїзного інспектування від 23.08.2018 №ЗП 1556/315/АН.

Зазначене порушення вимог п. 27 Порядку № 295, призвело до того, що на позивача покладено обов`язок усунути порушення чинного законодавства, а саме — порушення вимог ч. 3 ст. 24 КзпП України (допуск до роботи працівників без укладання трудового договору), яке позивач фактично не вчиняв.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЮНИС» підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області про усунення виявлених порушень від 23.08.2018 № ЗП 1556/315/АН/П.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими особами від 20.09.2018 № ЗП 1556/315/АН/ТД-ФС, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНИС» накладено штраф в сумі 446 760,00 грн.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 463 (вісім тисяч чотириста шістдесят три) гривні 40 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС» (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30; код ЄДРПОУ 22136987) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25; код ЄДРПОУ 39833546).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 02.05.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко