Рішення № 81913265, 23.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р. Справа№200/5481/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2019 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком;

- скасувати рішення відповідача від 20 листопада 2018 року №203 про відмову у призначенні пенсії позивачу;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 06 листопада 2018 року за №1145 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідки від 04 жовтня 2018 року №01-01-03-5416-1.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач неправомірно не зарахував до стажу позивача період роботи з 28 червня 1982 року по 21 вересня 1992 року га птахофабриці «Раздольна», а тому прийняв протиправне рішення щодо відмови в призначенні пенсії.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилався на відсутність необхідного стажу у позивача для призначення пенсії. Зазначив, що період роботи з 28 червня 1982 року по 21 вересня 1992 року на птахофабриці «Раздольна» неможливо зарахувати до страхового стажу у зв`язку з тим, що між датою звільнення та датою наказу про звільнення минуло більше ніж три місяці.

23 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24 квітня 2019 року від відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з паспорта громадянина України НОМЕР_1 .

У трудовій книжці позивача НОМЕР_2 (а.с.11-13) за спірний період містяться наступні відомості щодо роботи на птахофабриці «Раздольна»:

- 28 червня 1982 року прийнята робітницею цеха забою та переробки птиці (наказ №92-к від 28 червня 1982 року);

- 21 вересня 1992 року звільнена за власним бажанням (наказ №130-к від 21 вересня 1991 року).

06 листопада 2018 року позивачем до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області подана заява №1145 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивачем були надані наступні документи:

- копія паспорта та ІПН;

- копія трудової книжки НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про укладення шлюбу ( НОМЕР_3 );

- свідоцтво про народження ( НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ).

20 листопада 2018 року Ясинуватським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було прийнято рішення №203 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 4 місяці 17 днів, що не відповідає умовам статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До страхового стажу не зарахований період роботи позивача на птахофабриці «Раздольна» з 28 червня 1982 року по 21 вересня 1992 року, оскільки порушено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29 липня 1993 року, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301, а саме між датою звільнення та датою наказу про звільнення минуло більше трьох місяців.

За таких обставин, Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області дійшло висновку про відмову в призначенні пенсії, так як на момент звернення позивач не мав необхідного страхового стажу.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо не включення в страховий стаж для призначення пенсії періоду роботи, який мав місце до впровадження системи персоніфікованого обліку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закону №1058-V).

Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року – в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-V.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 04 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №1854 та від 12 березня 2003 року №303.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-V починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народилися з 01 жовтня 1959 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 58 років 6 місяців за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Судом встановлено, що на час подання заяви про призначення пенсії позивач досяг віку 58 років 6 місяців, але при обчисленні страхового стажу відповідач не врахував період роботи позивача, який мав місце до впровадження системи персоніфікованого обліку (01 січня 2004 року).

При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-V, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не зарахований до страхового стажу позивача період роботи з 28 червня 1982 року по 21 вересня 1992 року на птахофабриці «Раздольна», оскільки порушено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29 липня 1993 року, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301, а саме між датою звільнення та датою наказу про звільнення минуло більше трьох місяців.

Згідно постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно з пунктом 2.3. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Державного комітету СРСР по труду і соціальним питанням від 20 червня 1974 року №162 (далі – Інструкція №162), яка діяла на час заповнення трудової книжки позивача, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 21 вересня 1992 року її звільнено за власним бажанням з птахофабрики «Раздольна» на підставі наказу №130-к від 21 вересня 1991 року.

При прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, а також у відзиві, відповідачем лише констатується факт, що між датою звільнення та датою наказу про звільнення минуло більше ніж три місяці, при цьому не зазначено причини не зарахування спірного періоду до страхового стажу з посиланням на конкретні порушення Інструкцій №58 або №162.

З огляду на викладене та, з урахуванням обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, який покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України), суд дійшов висновку про безпідставне не зарахування періоду з 28 червня 1982 року по 21 вересня 1992 року до страхового стажу позивача.

Враховуючи встановлене судом безпідставне не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи, а відповідно і порушення законодавства при винесенні спірного рішення відповідача, суд вважає, що позовна вимога про скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позовна вимога про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії позивачу охоплюється визнанням протиправності та скасуванням зазначеного рішення.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Разом з тим, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення (перерахунок) пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

Позивач просить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням довідки від 04 жовтня 2018 року №01-01-03-5416-1, виданої так званою «Адміністрацією міста Ясинувата» та засвідченої печаткою так званою «Донецької народної республіки».

Суд не приймає зазначені докази на підставі частини 3 статті 2 Закону України від 18 січня 2018 року №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у якій зазначено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним засобом правого захисту у цій справі буде зобов`язання відповідача потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 листопада 2018 року №1145 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12; код ЄДРПОУ 37544393) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 листопада 2018 року №203 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області потворно розглянути заяву №1145 про призначення пенсії за віком, подану ОСОБА_1 06 листопада 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Повне рішення складено 23 травня 2019 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.