Рішення № 81912633, 24.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Справа № 804/1416/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об`єднаної державної інспекції м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної об`єднаної державної інспекції м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) від 08.06.2015р. за №5460-15 та №5461-15 та від 29.08.2016р. за №13655-13;

- стягнення з Лівобережної ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , суму сплаченого транспортного податку у розмірі 45' 833грн.00коп. та суму сплаченого транспортного податку у розмірі 25' 000грн.00коп.

- стягнення з Лівобережної ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , суму сплаченого транспортного податку у розмірі 45' 833грн.00коп. та суму сплаченого транспортного податку у розмірі 25' 000грн.00коп.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що податковий орган протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення стосовно нарахування грошового зобов`язання з транспортного податку, оскільки для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення повинно прийнято до 15.07.2014р., а оскільки рішення №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010р. №5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» Дніпропетровської міської ради прийнято 28.01.2015р., тобто після 15.07.2014р., тому застосування його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, а саме: не раніше 2016 року.

Ухвалою суду від 24.04.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відповідно приписів ст.12 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши, що п.п.267.6.2 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції Закону, що діяв у 2015 році, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України є об`єктами оподаткування. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Porsche Cayenne S, об`єм двигуна 4806куб. см., 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (а.с.14).

Лівобережною ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:

- про визначення сум податкового зобов`язання транспортного податку з фізичних осіб 18011001 від 08.06.2015р. №5460-15 у розмірі 25' 000грн.00коп. та №5461-15 у розмірі 25' 000грн.00коп.

- про визначення сум податкового зобов`язання транспортного податку з фізичних осіб 18011001 від 29.08.2016р. за №13655-13 у розмірі 25' 000грн.00коп.

Позивачем зазначені у податкових повідомлення-рішеннях суми зобов`язань сплачено, що підтверджується копіями квитанцій від 31.08.2015р. №0.0.428231863.1, 0.0.428232746.1 та від 12.09.2016р. №5247823 (а.с.19-20).

Зі змісту позову встановлено, що ОСОБА_1 була власником легкового транспортного засобу Audi A8L W12 Quattro, об`єм двигуна 6299 куб. см., 2012 року випуску до 19.10.2015р., що підтверджується довідкою Міністерства внутрішніх справ України №31/4-1241-Л-54 від 08.09.2017р. (а.с.15). Оскільки транспортний засіб Audi A8L W12 Quattro було продано та знято з обліку 19.10.2015р., відповідач відповідно до п.п.267.6.5 п.267.6 ст.267 ПК України перерахував грошове зобов`язання за 2015 рік та повернув позивачу грошові кошти за три місяці в розмірі 4167грн.00коп.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернулась з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

01.01.2015р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII, яким, згідно зі ст.267 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), введено новий транспортний податок.

Зокрема, відповідно до пп.267.1.1 п.267.1, пп.267.2.1 п.267.2, пп.267.3.1 п.267.3, п.267.4, пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп.267.6.1, пп.267.6.2 п.267.1 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Отже, починаючи із 01.01.2015р. у фізичних осіб, які мають власні, зареєстровані у встановленому порядку, легкові автомобілі, які використовувалися до 5-ти років та мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов`язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25' 000грн.00коп. за кожен легковий автомобіль.

Відповідно до п.8.1 ст.8, пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих податків належить податок на майно.

Згідно зі ст.265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Тобто, транспортний податок є місцевим податком.

При цьому, особливість місцевих податків полягає у тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків та дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою України критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до п.8.3 ст.8, п.п.4.4 ст.4 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Поряд з цим, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено нормами ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад регулюється також п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.143 Конституції України.

Тобто, Верховна Рада України не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Згідно з п.10.3 ст.10, п.12.3 ст.12 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до п.12.5 ст.12, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок та вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і у яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). У іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто, 2015 рік є плановим періодом, в той час як 2016 рік - бюджетним.

Отже, виходячи із вище викладених норм, нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати у 2015 році, адже місцеві ради не приймали, не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15.07.2014р. рішення про встановлення таких податків і зборів, оскільки зміни до ПК України у частині встановлення транспортного податку, як уже зазначено вище, набрали законної сили тільки 01.01.2015р.

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість вище викладених норм нормативно-правових актів, суд прийшов до висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків платників податків у спірному випадку.

Згідно зі ст.4 ПК України, одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Принцип стабільності регулюється пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу, згідно з яким, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи вище викладені норми, суд вважає, що застосування контролюючим органом норм ст.267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Вище наведена позиція також узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною у його постанові від 30.08.2016р. у справі №К/800/8077/16.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 08.06.2015р. за №5460-15 та №5461-15 підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016р. за №13655-13, суд виходить з наступного.

24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році, який набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у ПК України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016р. платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016р. мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1' 378грн.00коп. (стаття 8 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1' 033' 500грн.00коп.

Таким чином, об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1' 033' 500грн.00коп. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно пункту 6 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри:тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об`єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки переключення передач; габаритні розміри; комплектація.

Відповідно до п.7 зазначеної Методики за наявності кількох аналогів аналогічним автомобілем є автомобіль одного виробника (країни-виробника).

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З огляду на викладене, при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинна використовуватися інформація про автомобілі, яка отримана від Мінекономрозвитку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду.

Рішенням Дніпропетровської міської ради VII скликання від 13.07.2016р. №7/11 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010р. №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста було, зокрема, встановлено об`єкт оподаткування, платників податків податку, податковий період, особливості оподаткування, інші обов`язкові елементи транспортного податку та плати за землю згідно зі ст.ст.46-49, 267 ПК України.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розмішується на його офіційному веб-сайті.

Таким чином, об`єкт оподаткування транспортним податком приведено у відповідність до положень Податкового кодексу в редакції Закону №909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016р.

Транспортний засіб Porsche Cayenne S, об`єм двигуна 4806куб. см., 2012 року випуску, власником якого є позивач, відповідає критеріям ст.267 ПК України та є об`єктом оподаткування транспортним податком.

Суд звертає увагу на те, що Законом №909, який набрав чинності з 01.01.2016р., п.4 розділу II. Прикінцеві положення встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Нормою п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, законодавець на 2016 рік виключив норму (п.12.3.4), що прямо передбачала залежність дії рішення про встановлення місцевих податків від завчасності його прийняття.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що прийняття Рішення Дніпропетровською міською радою VII скликання від 13.07.2016р. №7/11 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010р. №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста та яке регламентує порядок сплати транспортного податку на 2016 рік відповідно до нових вимог, в залежності від середньоринкової вартості автомобіля, а не в залежності від об`єму двигуна, не є перешкодою в 2016 році (на відмінність від 2015 року), для обрахування податкового зобов`язання.

Таким чином, позивачем не доведено протиправності та необґрунтованості податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.08.2016р. за №13655-13 винесеного Лівобережною ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Лівобережної ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , сум сплаченого транспортного, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань врегульовані ст.43 ПК України.

Аналіз положень зазначеної норми свідчить про те, що для повернення грошових зобов`язань має бути встановлений факт помилковості та/або надміру їх сплати.

Так, ст.43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Так, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою до контролюючого органу у порядку, визначеному ст.43 ПК України, що свідчить про безпідставність та передчасність вимог позивача про зобов`язання відповідача підготувати відповідний висновок та подати його до відповідного органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався із заявою до контролюючого органу щодо підготовки висновку про повернення помилково сплаченого транспортного податку та надання такого висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, повернення помилково та/або надмірно сплачених податкових платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями податкових органів та органів Державного казначейства, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Крім того, правомірність податкового повідомлення-рішення, яким визначено сплачене позивачем зобов`язання, є предметом судового розгляду у даній справі, і відповідач на стадії виниклих правовідносин не реалізував надані йому дискреційні повноваження.

При цьому, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Наведене в сукупності свідчить про безпідставність та передчасність вимог позивача про стягнення на користь позивача сплачений нею транспортний податок за 2015 рік.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про доведеність позивачем своїх вимог та необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч.3 ст.139 КАС України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягненню з Лівобережної об`єднаної державної інспекції м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати у розмірі 704грн.80коп., сплата яких підтверджується квитанцією від 22.02.2018р. №0.0.971537679.1.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережної об`єднаної державної інспекції м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об`єднаної державної інспекції м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 08.06.2015р. за №5460-15 та №5461-15.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об`єднаної державної інспекції м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39499924) судовий збір у розмірі 704грн.80коп. (сімсот чотири грн. 80коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова