Рішення № 81911420, 13.05.2019, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 147/573/17

Провадження № 2/126/105/2019

"13" травня 2019 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Притуляк І.І.

за участі позивача зустрічного відповідача ОСОБА_1 , представника позивача зустрічного відповідача адвоката Анісімової А.М., відповідача зустрічного позивача ОСОБА_2 , представника відповідача зустрічного позивача адвоката ОСОБА_3 ., представників відповідача Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Будянського П.А., Поліщук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тростянчикської сільської ради Тростянецького району, Тростянецької районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , Тростянчикської сільської ради Тростянецького району, Тростянецької районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації з тих підстав, що як стверджує вона є власником цілого житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.08.1995 року, зареєстрованого Тульчинським МБТІ 04.07.1996 року, реєстраційний № 351. Загальна площа будинку складає 73,5 кв.м. За цією ж адресою побудований новий житловий будинок, власником якого зареєстрований відповідач ОСОБА_4 , який взяв участь у приватизації та приватизував земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Дані обставини підтверджуються технічним паспортом на житловий будинок, що містить схему будівлі, договором дарування від 18.08.1995 року та реєстраційним посвідченням, актом від 17.05.2017 року обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0502952812015 від 28.05.2015 року та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 28.05.2015 року спірна земельна ділянка, на якій розташований її житловий будинок загальною площею 73,5 кв.м та новий житловий будинок, власником якого зареєстрований відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у Державному земельному кадастрі (земельній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер НОМЕР_1 ) та 13.04.2016 року проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я відповідача ОСОБА_2 Таким чином, на приватизованій відповідачем ОСОБА_2 земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований новий будинок, зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_2 і старий житловий будинок, який є її особистою приватною власністю. Вона не може користуватись своїм будинком, обслуговувати його, навіть зайти у нього, оскільки земельна ділянка, на якій він розташований належить відповідачеві ОСОБА_2 Вважає, що земельна ділянка, на якій розташований її житловий будинок помилково була передана відповідачеві ОСОБА_2 у власність. Підставою виникнення у відповідача ОСОБА_2 права власності на вищезазначену земельну ділянку є рішення від 18.08.2015 року 37 сесії 6 скликання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0502952812015, виданий 28.05.2015 року Відділом Держгеокадастру у Тростянецькому районі Вінницької області. Просить визнати недійсним рішення від 18.08.2015 року 37 сесії 6 скликання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надати йому у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована по АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у державному земельному кадастрі та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна джілянка) площею 0,2500 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні з тих підстав, що як стверджує протягом тривалого часу з 13.10.1984 року по 05.05.2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Згідно договору дарування від 18.08.1995 року та реєстраційного посвідчення від 04.07.1996 року відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Згідно довідки № 698 від 11.10.2017 року він зареєстрований по АДРЕСА_1 , а вимушено на даний час проживає по АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 чиняться йому перешкоди в користуванні вищевказаним будинком, оскільки у нього немає ключів від вхідних дверей. 29.09.2017 року він звертався до Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області з приводу недопуску відповідачкою його до житлового будинку, де він зареєстрований. Просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні йому будинком, що розташований по АДРЕСА_1 шляхом його вселення та передачі йому примірника ключів від вхідних дверей зазначеного житлового будинку.

ОСОБА_5 В ОСОБА_6 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого вважає, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у позовній заяві нею надумані та не відповідають дійсності. Дійсно його колишній дружині ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року було подаровано житловий будинок площею 73,5 кв.м, який був розміщений на земельній ділянці площею 0,45 га, наданій ОСОБА_1 у приватну власність рішенням 12 сесії 22 скликання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району від 30.01.1998 року. Так як подарований будинок був мало придатним для проживання, вони з колишньою дружиною вирішили побудувати нових 2-х поверховий будинок на цій же земельній ділянці. 01.09.2000 року був виготовлений та зареєстрований будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. Для дозволу на будівництво виконавчим комітетом Тростянчикської сільської ради 17.08.2000 року було прийнято рішення про надання йому дозволу на будівництво житлового будинку та складено акт виносу границь земельної ділянки і розбивку будівель з відповідною схемою. В подальшому після побудови 2-х поверхового житлового будинку 14.07.2015 року був виготовлений технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. В технічному паспорті на будинок в схематичному плані земельної ділянки індивідуального житлоого будинку подарований колишній дружині житловий будинок був зазначений як "ветхий ж/будинок під знесення", а в експлікації будинку, господарських будівель та споруд його взагалі не було зазначено. Аналогічно старого (подарованого) будинку не зазначено в додатку 2.4 до технічного паспорту. Вищезазначене свідчить про те, що станом на момент побудови 2-х поверхового будинку в 2000 році подарований колишній дружині житловий будинок був непридатним для житла і планувався під знесення. В подальшому його було переобладнано (перебудовано) під гараж та приміщення зберігання молочної тари. Стосовно правомірності набуття у власність оспорюваної земельної ділянки то дійсно після прийняття подарованого житлового будинку у власність ОСОБА_1 звернулась до Тростянчикської сільської ради з заявою про надання їй у власність земельних ділянок, в тому числі і для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Рішенням сільської ради від 30.01.1998 року 12 сесії 22 скликання ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,45 га по АДРЕСА_1 і в тому числі земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку площею 73,5 кв.м по АДРЕСА_1 . В подальшому під час виготовлення технічного паспорта на новозбудований 2-х поверховий житловий будинок, який оформлявся на нього постало питання отримання номера житлового будинку та оформлення земельної ділянки, на якій він розташований. Так як земельна ділянка, на якій було побудовано новий 2-х поверховий будинок була надана ОСОБА_1 у приватну власність вищезазначеним рішенням сільської ради, тому 04.03.2015 року вона подала до Тростянчикської сільської ради власноручно написану заяву про вилучення наданої їй земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на його користь. 04.03.2015 року ним до сільської ради було подано заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на земельні ділянки площею 0,31 га та земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , яка була задоволена рішенням Тростянчикської сільської ради від 19.03.2015 року 34 сесії 6 скликання. В травні 2015 року було виготовлено земельну документацію і рішенням сільської ради від 18.08.2015 року 37 сесії 6 скликання йому було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення земельних меж в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Вважає вищезазначене рішення сільської ради повністю законним, винесеним на підставі технічної документації та висновків компетентних служб, зроблених у відповідності з законодавством і тому підстав для визнання його незаконним немає. Просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Будянський П.А. у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що рішенням 12 сесії 22 скликання сільської ради від 30.01.1998 року передано у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,45 га. Згідно земельно-кадастрової книги за 2014 рік за ОСОБА_1 рахувались земельні ділянки загальною площею 0,45 га, з них: 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на масиві "ГЕС". 04.03.2015 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Тростянчикської сільської ради щоб вилучити земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 на забудову на новий житловий будинок був виготовлений на ОСОБА_2 34 сесією 6 скликання від 19.03.2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробкутехнічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 . Дана технічна документація була виготовлена, погоджена сусідніми землекористувачами та затверджена 37 сесією 6 скликання від 18.08.2015 року. В технічному паспорті на новий житловий будинок і в технічній документації на земельну ділянку старий житловий будинок, власником якого є ОСОБА_1 відображений як нежитлова капітальна будівля. 18.08.1995 року старий житловий будинок по АДРЕСА_1 був подарований ОСОБА_7 ОСОБА_1 згідно договору дарування. На даний час цей житловий будинок знаходиться на приватизованій земельній ділянці ОСОБА_2 Оскільки при прийнятті рішення 34 сесії 6 скликання від 19.03.2015 року про надання дозволу на розробку технічної документації був поданий лише план під забудову нового житлового будинку ОСОБА_2 , а технічного паспорта на старий житловий будинок та договору дарування ОСОБА_1 не було, та враховуючи обставини, які склались, а саме те, що ОСОБА_1 не має можливості обслуговувати свій дарований житловий будинок, Тростянчикська сільська рада позов ОСОБА_1 підтримує та просить визнати недійсним рішення 37 сесії 6 скликання Тростянчикської сільської ради від 18.08.2015 року про затвердження технічної документації із землеустрою в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 у відзиві на зустрічну позовну заяву просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позову з наступних підстав. ОСОБА_2 у своєму позові зазначає, що вимушено проживає не за адресою реєстрації, а по АДРЕСА_2 в зв`язку з тим, що вона чинить йому перешкоди в користуванні вищевказаним будинком, оскільки у нього немає ключів від вхідних дверей. Дані обставини не відповідають дійсності, оскільки вона не чинить і не чинила перешкод у користанні ОСОБА_2 будинком АДРЕСА_1 , а проживає він по АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що пішов туди жити до своєї нової дружини ОСОБА_8 , шлюб з якою він уклав у серпні 2017 року. Ключі від їх будинку у ОСОБА_2 завжди були. ОСОБА_2 посилається як на доказ вчинення нею перешкод на його звернення до Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області. Однак у відповіді на дане звернення Тростянецьким ВП зазначено, що немає підтвердження факту вчинення нею перешкод у користуванні ОСОБА_2 будинком АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 у своїй відповіді на вищезазначений відзив зазначає, що доказом того, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди в користуванні можуть бути його свідчення, які він надасть в якості свідка а також свідчення інших свідків. Крім того з фотографій замка від вхідних дверей житлового будинку видно, що серцевина не відповідає корпусу, яка повинна бути в рівень з корпусом. Просить задоволити його позов.

Позивач зустрічний відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Анісімова А.М. в судовому засіданні позов підтримують, проти задоволення зустрічного позову заперечують.

Відповідач зустрічний позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Шиманський В.М. зустрічний позов підтримують, проти задоволення первісного позову заперечують.

Представники відповідача Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Будянський П.А., ОСОБА_9 .М. в судовому засіданні не заперечують проти задоволення позову ОСОБА_1 , просять визнати недійсним рішення сільської ради та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Представник відповідача Тростянецької РДА Меркотан О. в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій позов ОСОБА_1 не визнає.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_2 є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм відносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 73,5 кв.м, по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.08.1995 року, зареєстрованого Тульчинським МБТІ 04.07.1996 року, реєстраційний номер 351, що визнається учасниками справи, у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За вищезазначеною адресою також побудований новий житловий будинок, власником якого зареєстрований ОСОБА_4 , який взяв участь у приватизації та приватизував земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Дані обставини підтверджуються технічним паспортом на житловий будинок, що містить схему будівлі, договором дарування від 18.08.1995 року, актом від 17.05.2017 року обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0502952812015 від 28.05.2015 року та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

28.05.2015 року спірна земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок ОСОБА_1 , загальною площею 73,5 кв.м та новий житловий будинок, власником якого зареєстрований ОСОБА_2 , зареєстрована у Державному земельному кадастрі (земельній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер НОМЕР_1 ) та 13.04.2016 року проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2

Таким чином, на приватизованій ОСОБА_2 земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований новий будинок, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 і старий житловий будинок, який є особистою приватною власністю ОСОБА_1 Вона не може користуватись своїм будинком, обслуговувати його, оскільки земельна ділянка, на якій він розташований належить ОСОБА_2

Підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на вищезазначену земельну ділянку є рішення від 18.08.2015 року 37 сесії 6 скликання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0502952812015, виданий 28.05.2015 року Відділом Держгеокадастру у Тростянецькому районі Вінницької області.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті2,5 Земельного кодексу УкраїниЗК).

Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст. 120 ч.2 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема і шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З наведених норм законодавства вбачається, що підставами для скасування правового акту індивідуальної дії, яким у даному випадку є оскаржуване рішення від 18.08.2015 року 37 сесії 6 скликання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області є одночасна наявність двох умов, а саме суперечність актам цивільного законодавства та порушення цивільних прав і інтересів власника майна внаслідок видання таких актів.

Крім того, в правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України при розгляді цивільної справи № 6-658цс15 та викладена в постанові від 18 травня 2016 року, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи; у чому полягає порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В судовому засіданні було встановлено, що внаслідок передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована по АДРЕСА_1 , були порушені права ОСОБА_1 на обслуговування належного їй на підставі договору дарування житлового будинку за цією ж адресою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Враховуючи наведені обставини, позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним рішення від 18.08.2015 року 37 сесії 6 скликання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання йому у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

Згідно ст. 26 ч. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 36 ч. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Враховуючи те, що визнано недійсним рішення від 18.08.2015 року 37 сесії 6 скликання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання йому у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яке було правовою підставою для реєстрації права власності на вищезазначену земельну ділянку, суд вважає необхідним скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у державному земельному кадастрі та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 18.08.1995 року, зареєстрованого Тульчинським МБТІ 04.07.1996 року, реєстраційний номер 351. За цією ж адресою побудований новий житловий будинок, власником якого є ОСОБА_2

Згідно довідки Тростянчикської сільської ради Тростянецького району № 698 від 11.10.2017 року, ОСОБА_2 в погосподарському номері зареєстрованйи та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 в позові стверджує, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди в користуванні вищезазначеним житловим будинком, оскільки у нього немає ключів від вхідних дверей. 29.09.2017 року він звертався до Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області з приводу не допуску його ОСОБА_1 до житлового будинку, де він зареєстрований.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тарасенко В.І. вказує, що не може досягти згоди з ОСОБА_1 щодо порядку користування його житловим будинком та просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ним житловим будинком шляхом його вселення та передачі йому примірника ключів від вхідних дверей.

Згідно із ч. ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права передбачає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Як роз`яснено у п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 за №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

Однак, в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України, ОСОБА_2 не надано об`єктивних та переконливих доказів чинення йому перешкод з боку ОСОБА_1 у проживанні чи користуванні житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у своїй заяві зазначає, що нею жодних перешкод в користуванні та проживанні ОСОБА_2 у будинку не чинилось.

Оцінюючи наданий ОСОБА_2 на підтвердження даних обставин доказ, зокрема: висновок про результати розгляду його повідомлення, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 ЦПК України вважає цей доказ недостатнім, оскільки на його підставі неможливо встановити дійсні обставини справи та він не дає змогу дійти суду однозначного висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не доведено факт того, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у здійсненні ним права користування його власністю, а тому у задоволенні позову щодо вселення ОСОБА_2 в житловий будинок та усунення перешкод в користуванні житловим будинком, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в його користуванні слід відмовити.

На підставі ст.ст. 19, 41 Конституції України, ч.2 ст. 26, ч.1 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 15, 16, 21, 316, 317, 319, 321, 391, 393, 396 ЦК України, ч.2 ст. 120, ст. 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тростянчикської сільської ради Тростянецького району, Тростянецької районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації - задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення від 18.08.2015 року 37 сесії 6 скликання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання йому у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у державному земельному кадастрі та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. І. Гуцол