Рішення № 81910354, 20.05.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 Справа № 914/1836/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю., за участі секретаря судових засідань Куць М.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ,

до відповідача: Військової частини А 0998, м. Яворів,

про: відшкодування у порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентною виплатою.

Представники сторін:

Від позивача: не з”явився,

Від відповідача: Комаревцев О.С. - представник,

Суть спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України, м. Київ, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Військової частини А 0998, м. Яворів, у порядку регресу 24920,95 грн. виплаченого відшкодування, 820 грн. витрат за послуги аварійного комісара та судового збору у справі.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач стверджує, що 24 червня 2015 р. о 18:00 год. у м. Павлоград Дніпропетровської області з вини ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «УАЗ», військовий реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоєно дорожньо-транспортну пригоду. Заподіяна дорожньо-транспортною пригодою шкода автомобілю марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , винуватцем пригоди потерпілій особі ОСОБА_2 (власнику автомобіля марки «ВАЗ») особисто не відшкодована. У зв`язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач здійснив регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 24920,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4807 від 28 вересня 2015 р.

Крім цього, для складення Висновку експертного авто-товарознавчого дослідження, а також збору необхідних по справі документів, позивач залучав аварійного комісара та поніс в зв`язку із цим 820 грн. витрат на оплату послуг аварійного комісара, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, її винуватець, ОСОБА_1 , був військовослужбовцем Військової частини А0998 і автомобіль «УАЗ» з військовим реєстраційним номером НОМЕР_1 И2 належав на праві власності відповідачу. Відповідач на день скоєння дорожно-транспортної пригоди не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За таких обставин, на думку позивача, вимога про відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування та витрат на оплату послуг аварійного комісара повинна пред`являтись до юридичної особи, за місцем проходження строкової військової служби Мінєєвим О.В. на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач у позовній заяві посилається на норми ст. ст. 13, 22, 38, 40, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1166, 1187, 1188, ч. 1 ст. 1191, ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому відповідач посилається на те, що постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 340 (триста сорок) гривень. Отже, винною у дорожньо-транспортній пригоді особою є ОСОБА_1 , який безпосередньо керував закріпленим за ним автомобілем УАЗ 396294 ШІД, державний номер НОМЕР_1 И2. Тому, відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р., відповідати за позовом повинен винуватець дорожньо-транспортної пригоди – громадянин Мінєєв ОСОБА_3 .

Витрати, понесені позивачем на оплату послуг аварійного комісара у розмірі 820 грн., не підлягають стягненню з відповідача, оскільки такі витрати відсутні у переліку витрат, які відшкодовуються позивачу, у разі пошкодження транспортного засобу, що закріплений у статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач пропустив, встановлений статтею 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності, тому є усі правові підстави для відмови у позові з підстав, встановлених ст. 267 ЦК України.

Стислий виклад відповіді позивача на відзив.

Позивач стверджує, що згідно з Довідкою № 66909710 автомобіль «УАЗ», військовий реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди належав на праві власності відповідачу. Винуватець дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 , був військовослужбовцем відповідача і автомобіль належав відповідачу на праві власності. Тому відповідач є особою, яка повинна відшкодовувати позивачу понесені ним збитки.

Відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені ним витрати на оплату послуг аварійного комісара на підставі норм п. 40.3. ст. 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 5 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N28 від 05 січня 1998р., п.п. 3, 8 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5417 від 23.02.2006р., п. п. 43.2.3. п. 43.2. ст. 42 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо спливу строків позовної давності позивач зазначає, що останнім днем трирічного строку позовної давності було 27.09.2019 р. Саме у цей день він і звернувся до суду із позовною заявою до відповідача у справі.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 24.04.2019 р. наводить ті ж аргументи, що й у відзиві на позовну заяву. Крім цього, відповідач зазначає, що позивач звернувся з позовом до суду 28 вересня 2018 р., що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення.

Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 р. скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.10.2018 р. у справі. Справу № 914/1836/18 передано на розгляд Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 р. залишено позовну заяву у справі без руху.

Ухвалою суду від 25.03.2019 р. відкрито провадження у справі № 914/1836/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 16.04.2019 р.

Мотивувальна частина рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

24 червня 2015р. о 18 год. 00 хв. у м. Павлоград Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «УАЗ», військовий реєстраційний номер НОМЕР_1 , спричинив дорожньо-транспортну пригоду. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_2 . Вказане підтверджується постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.07.2015р. у справі № 185/7469/15-п, яка набрала законної сили, Довідкою № 66909710 про дорожньо-транспортну пригоду від 26.06.2015 р., заявою ОСОБА_2 від 06.08.2015 р., копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , Полісом № АЕ/4139817від 21.05.2015 р. та не спростоване відповідачем у справі.

Відповідно до Висновку № 3043 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, складеного 27 липня 2015 р. експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. згідно з заявою ТОВ «ЕАК «Довіра» від 13 липня 2015 р., що діяло на підставі доручення позивача № 3/1-05/19147 від 8 липня 2015 р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля ВАЗ 21150, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, становила 24920,06 грн.

Ця шкода відшкодована потерпілій особі позивачем в розмірі 249120,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4807рв від 28 вересня 2015 р. Шкоду відшкодовано позивачем на підставі заяви від 06.08.2015 р. та полісу № АЕ/4139817, укладеного 21.05.2015 р., в зв`язку із відсутністю можливості задовольнити вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування нанесеної шкоди на підставі договорів інших видів страхування.

Крім цього, позивачем 24.09.2015 р. відшкодовано 820 грн. ТОВ «ЕАК «Довіра» за послуги аварійного комісара по складанню висновка № 3043, що підтверджується наявною у матеріалах справи належно завіреною копією виписки з банківського рахунка.

Таким чином, між сторонами у справі на день вирішення справи судом виникли правовідносини щодо відшкодування відповідачем позивачу шкоди, спричиненої виконанням позивачем обов`язків, покладених на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку з тим, що власник транспортного засобу, який заподіяв шкоду громадянину Бібіку С.В., не застрахував свою цивільну-правову відповідальність.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з такого.

Згідно із приписами ст. 22, підпункту "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, позивач у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, позивач обгрунтовано здійснив виплату потерпілій особі страхового відшкодування в розмірі 24920,06 грн. вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілої сторони. Вказане підтверджується Висновком № 3043 від 27 липня 2015 р. та платіжним дорученням № 4807рв від 28 вересня 2015р.

Згідно із нормами ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до підпункту 38.2.1. пункту 38.2. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст.13 Закону.

Доказів того, що відповідач та Мінєєв О.В. належать до числа осіб, зазначених у пункті 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які особисто керували належними їм транспортними засобами, у матеріалах справи немає. Такі докази особами, які беруть участь у справі, суду не подані.

Наявними у матеріалах справи доказами, які перелічено вище, спростовується факт керування ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди належним йому транспортним засобом. Транспортний засіб належав відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків.

У матеріалах справи немає та особами, які беруть участь у справі, суду не надані докази існування договору страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля «УАЗ» 396294 ШД, державний номер НОМЕР_1 , за участі якого сталась дорожньо-транспортна пригода 24 червня 2015 р. о 18 год. 00 хв. на перехресті вулиць Дніпровської та К. Маркса у м. Павлограді.

Факт належності цього транспортного засобу військовій частині А 0998 підтверджується Довідкою № 66909710 про дорожньо-транспортну пригоду від 26.06.2015 р.

Докази того, що винуватець дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 , на момент скоєння цієї пригоди керував автомобілем «УАЗ» 396294 ШД, державний номер НОМЕР_1 И2, неправомірно заволодівши ним, в зв`язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України, саме він зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану діяльністю щодо використання такого транспортного засобу, на загальних підставах, матеріали справи не містять.

За наведених обставин, у суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 24 920,95 грн. виплаченого позивачем відшкодування.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача проти позову в цій частині з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України, автомобіль, яким заподіяно шкоду, є джерелом підвищеної небезпеки.

Факт належності цього транспортного засобу військовій частині А 0998 підтверджується Довідкою № 66909710 про дорожньо-транспортну пригоду від 26.06.2015 р. та не заперечується відповідачем. Цією довідкою підтверджується факт правомірного володіння відповідачем транспортним засобом за наявності у нього встановлених законом правових підстав та належність згаданого транспортного засобу відповідачу і використання його відповідачем, а не Міністерством оборони України.

Відповідно до приписів п. 1.6. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власниками транспортних засобів для цілей цього Закону вважаються юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах

Матеріали справи не містять доказів заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом відповідача за допомогою протиправних дій. Доказів того, що ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом за відсутності, передбачених Правилами дорожнього руху України, документів, у яких зазначено власника транспортного засобу (технічний паспорт тощо) у матеріалах справи немає.

Посилання відповідача на норми пункту 1.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р., не спростовують доводів позивача про те, що на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Наведена правова норма є спеціальною.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 820 грн. на оплату послуг аварійного комісара, суд виходить з такого.

Факт понесення позивачем цих витрат підтверджується Висновком № 3043 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку від 27 липня 2015 р. по заяві ТОВ «ЕАК «Довіра» та випискою з банківського рахунку позивача за 24.09.2015 р., яка засвідчує перерахунок ТОВ «ЕАК «Довіра» вказаної суми.

Відповідно до норм п. 40.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Факт відшкодування позивачем регламентної виплати громадянину ОСОБА_2 на умовах, визначених згаданим вище Законом, у зв`язку з заподіянням шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, підтверджується наявними у матеріалах справи та переліченими вище доказами.

Пунктом 8, з урахуванням положень пункту 1, Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23 лютого 2006 р. N 5417, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11 березня 2006 р. за N 259/12133, передбачено оплату позивачем послуг представників, до яких належать юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари або експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків у випадках, що призводять до регламентних виплат з централізованих страхових резервних фондів.

Вказані витрати позивача, спричинені необхідністю виконання ним покладених на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язків з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Ці витрати перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із скоєною з вини військовослужбовця Військової частини А 0998, м. Яворів, ОСОБА_4 . ОСОБА_5 . дорожньо-транспортною пригодою та поведінкою відповідача, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як власника наземного транспортного засобу («УАЗ» 396294 ШД, державний номер НОМЕР_1 И2).

Ці витрати не спрямовані на господарські потреби позивача, підтримання життєзабезпечення юридичної особи позивача (опалення, освітлення, прибирання і т. п.), а також на інші управлінські витрати позивача (придбання інвентарю, окремих витратних матеріалів тощо), вони не спрямовані на оптимізацію його діяльності чи підвищення рівня прибутковості, що не залежать від факту скоєння військовослужбовцем ОСОБА_1 24.06.2015 р. дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані витрати позивач поніс, скориставшись наданим йому Законом правом на залучення аварійного комісара, експерта для визначення розміру збитків у випадку, визначеному у статті 41 цього Закону. Зокрема для відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом, власник якого (відповідач у справі) не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Такі витрати підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем на загальних підставах, встановлених ЦК України, а саме: ст. 1166, ч. 1 ст. 1172 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Відповідач порушив встановлену нормами п. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заборону. Відповідач експлуатував на території України транспортний засіб без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Такі дії відповідача заборонено нормами п. 21.1. ст. 21 згаданого вище Закону.

Посилання відповідача на норми ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судом до уваги не беруться. Ця правова норма стосується шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, що підлягає виплаті потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді стороні.

Щодо спливу позовної давності, то суд дійшов висновку, що такі доводи відповідача не обгрунтовані. Регламентну виплату позивачем здійснено 28.09.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням № 4807рв. Позовну заяву до суду позивачем подано 27.09.2018 р., що підтверджується фіскальним чеком Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта». Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Таким чином, останнім днем строку позовної давності у справі було 27.09.2018 р.

Опис вкладення у цінний лист, на який посилається відповідач, підтверджує надіслання позивачем відповідачу 26.09.2018 р. позовної заяви з додатками та отримання відповідачем цієї позовної заяви з додатками 28.09.2018 р.

Судовий збір у справі на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-238, 240-242, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) до Військової частини № А0998 (81001, Львівська область, м. Яворів, вул. Івана Хрестителя, код ЄДРПОУ 07652444) задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини № А0998 (81001, Львівська область, м. Яворів, вул. Івана Хрестителя, код ЄДРПОУ 07652444) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) 24920,95 грн. виплаченого відшкодування, 820 грн. витрат на оплату послуг аварійного комісара та 1762 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.05.2019 р.

Суддя Бортник О.Ю.