Рішення № 81909986, 23.05.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/742/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720)

до відповідача комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, код 23576122)

про стягнення 23 869,84 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

позивач – акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі по тексту НАК «Нафтогаз України») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.03.2019 № 14/4-413 до відповідача – комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, м. Боярка Києво-Святошинського району (далі по тексту – КП «Києво-Святошинська тепломережа»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23 869,84 грн., за неналежне виконання умов договору постачання природного газу від 11.11.2016 №1899/1617-КП-41, з яких: 12 677,14 грн. пеня, 2 106,85 грн. 3% річних, 9 085,85 грн. інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати за газ, отриманий в листопаді та грудні 2016 року за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 39522,92 грн. та актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 55977,42 грн., та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2016 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та КП «Києво-Святошинська тепломережа» укладено договір постачання природного газу №1899/1617-КП-41, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

На виконання умов договору у листопаді та грудні 2016 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 95 500,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 та від 31.12.2016. Однак, відповідач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно, з порушенням строків, встановлених договором, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача передбачену договором пеню у розмірі 12 677,14 грн. загалом за період з 27.12.2016 по 25.07.2017, 3% річних у сумі 2 106,85 грн. за період з 27.12.2016 по 08.10.2017 та інфляційних втрат у сумі 9 085,85 грн. за період січень - вересень 2017 року.

Ухвалою суду від 25.03.2019 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/742/19; постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

18.04.2019 від КП «Києво-Святошинська тепломережа» до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву №163 від 17.04.2019. У відзиві на позов відповідач, керуючись ст. 233 ГК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, про які заявляє позивач, а саме просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%, та просить суд врахувати наступні обставини:

- відповідач є збитковим підприємством. За результатами роботи в 2018 збиток підприємства становить 12 832 тис. грн.;

- відповідач у зв`язку зі специфікою своєї діяльності не є кінцевим споживачем товару, наданого позивачем по договору 1899/1617-КП-41 від 11.11.2016. Відповідач, купуючи газ у позивача, надає послуги з теплопостачання. І саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів залежить вчасність виконання зобов`язань по договору перед позивачем. Дебіторська заборгованість становить 8394,1 тис. грн.;

- відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, і тому відповідач наголошує, що надходження не покривають витрати, а держава не вчасно відшкодовує різницю в тарифах. Так, різниця в тарифах на послуги з теплопостачання за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 становить 40 380,3 тис. грн.

07.05.2018 від НАК «Нафтогаз України» до господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив від 03.05.2019 №14/4-1360В.

Позивач зазначає, що 22.04.2019 отримав відзив на позовну заяву, проте керуючись ст. 119 ГПК України просить суд про поновлення строку для надання відповіді на відзив. Поновлення строку для надання відповіді на відзив обґрунтовує тим, що в НАК «Нафтогаз» складний документообіг та велика кількість справ, що розглядаються в судах України.

У відповіді на відзив, позивач просить суд врахувати, що відповідач порушив умови договору щодо строків оплати, та той факт, що даний випадок не є винятковим (в провадженні господарського суду Київської області знаходиться понад 20 справ по даному відповідачу). Позивач наголошує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів поважності порушення умов договору, то підстави для задоволення клопотання про зменшення пені, на думку позивача, відсутні.

Суд розглянувши клопотання позивача про поновлення строку для надання відповіді на відзив, відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, строк для надання відповіді на відзив встановлюються судом, а відтак строк для подачі його до суду може бути продовжений, а не поновлений.

По-друге, суд зазначає, що строк поновлюється/продовжується за умови поважності причин пропуску такого, а наявність складного документообігу у позивача та великої кількості судових справ, не є поважними причинами пропуску строку, встановленого судом для подання відповіді на відзив.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки станом на 21.05.2019 відповідач відзив на позов не подав, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, 11.11.2016 між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Києво-Святошинська тепломережа» (споживач) укладено договір постачання природного газу №1899/1617-КП-41, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) (пункт 1.2 договору);

- постачальник передає споживачу з 01 листопада 2016 по 31 березня 2017 року природний газ обсягом до 31,552 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): в листопаді обсяг - 3,963, в грудні 5,727, в січні 7,970, в лютому – 8 288, в березні 5 604. (пункт 2.1 договору);

- обсяги природного газу, які плануються поставити згідно з цим договором (далі – планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п.1.2 цього договору (пункт 2.2 договору);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.4 договору);

- ціна на природний газ визначається відповідно до п.5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджуються з даним порядком визначення та зміни ціни (пункт 5.1 договору);

- ціна за 1000 куб.м.газу за цим договором з 01 листопада 2016 року становить 6 819,00 грн., крім того податок на додану вартість – 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ – 8 182,80 грн. (п.5.2 договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору);

- у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 8.2 договору);

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 листопада 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

Додатковими угодами №1 від 22.11.2016, №2 від 21.12.2016 сторони погоджували зміну ціни на газ, а саме з 01.12.2016 – 8577,6 грн/1000 куб з ПДВ, з 01.01.2017 – 8374,8 грн./1000 куб з ПДВ;

23.01.2017 між НАК «Нафтогаз України» ТА КП «Києво-Святошинська тепломережа» укладено додаткову угоду №3 до договору про постачання природного газу №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016, сторони погодили внести наступні зміни:

- доповнено розділ 1 «Предмет договору» після пункту 1.2 пунктом 1.3 в наступній редакції;

- вважати пункт 1.3 розділу 1 «Предмет договору» відповідно пунктом 1.4 цього договору;

- викладено пункти 2.3, 2.4 та 2.5 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники газу» в новій редакції;

- змінено в п.3.3 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» слова «Приймання-передача» словом «використання споживачем»;

- доповнено п.7.1 розділу 7 «права та обов`язки сторін» підпунктом 5;

- викласти підпункти 3, 4 та 5 пункту 7.4 розділу 7 «Права та обов`язки сторін»;

- викласти перший абзац пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» в новій редакції;

- додати до розділу 11 «Інші умови» пункту 11.9 в новій редакції. Решта умов до договору залишилось незмінними.

Додатковими угодами №4 від 24.01.2017, №5 від 24.02.2017 сторони узгоджували ціну на газ, а саме з 01.02.2017 – 10141,20 грн/1000 куб з ПДВ, з 01.03.2017 – 9439,20 грн./1000 куб з ПДВ.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору у листопаді та грудні 2016 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 95 500,34 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 39 522,92 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 55 977,42 грн.;

Згідно умов договору №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016, остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (пункт 8.2 договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).

Відтак, за природний газ, отриманий у листопаді 2016 на суму 39522,92 грн., відповідач мав розрахуватися до 25.12.2016 включно. Враховучи, що 25.12.2016 припадає на вихідний, останнім днем виконання зобов`язання є 26.12.2016 (частина 5 ст. 254 ЦК України). За природний газ, отриманий у грудні 2016 на суму 55977,42 грн., відповідач мав розрахуватися до 25.01.2017 включно.

До матеріалів справи залучено довідку по операціях за договором №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016 за період з 01.01.2016 по 30.04.2018, з якої вбачається, що оплата за поставлений природний газ відповідачем фактично була здійснена 09.10.2017.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 12 677,14 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

За таких обставин, розрахунок пені слід здійснювати по Акту приймання-передачі природного газу за листопад 2016 з 27.12.2016 (наступний день після останнього дня строку оплати) по 27.06.2017 (за шість місяців),

По Акту приймання-передачі природного газу за грудень 2016 пеню слід розраховувати з 26.01.2017 (наступний день після спливу строку оплати) по 26.07.2017.

Однак позивач заявив період нарахування пені по акту за листопад 2016 з 27.12.2016 по 26.06.2017, по акту за грудень 2016 з 26.01.2017 по 25.07.2017, відтак розрахунок пені слід здійснювати загалом з 27.12.2016 по 25.07.2017, оскільки суд не може виходити за межі заявленого позивачем періоду.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за заявлений період, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 12 677,14 грн.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % від заявленої позивачем, суд задовольняє частково, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення суми пені є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов`язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Враховуючи, що:

- відповідач є збитковим підприємством. За результатами роботи в 2018 збиток підприємства становить 12 832 тис. грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік.

- відповідач не є кінцевим споживачем газу, наданого позивачем по договору 1899/1617-КП-41 від 11.11.2016. Відповідач, купуючи газ у позивача, надає послуги з теплопостачання. І саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів залежить вчасність виконання зобов`язань по договору. Дебіторська заборгованість становить 8394,1 тис. грн., що підтверджується копією Звіту про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2018 року;

- відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства і тому, відповідач наголошує, що надходження не покривають витрати, а держава не вчасно відшкодовує різницю в тарифах. Так, різниця в тарифах на послуги з теплопостачання за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 становить 40 380,3 тис. грн., що підтверджується копією Звіту про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2018 року;

- позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016;

- відповідач у повному обсязі сплатив вартість поставленого газу, що був поставлений згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 та від 31.12.2016,

- при зменшенні розміру пені позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану,

- наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України 904/5926/13,

суд відповідно до свого права, передбаченого ст. 233 ГК України зменшує розмір пені до 6000,00 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 2 106,85 грн. 3% річних (по акту за листопад 929,02 грн. з 27.12.2016 по 08.10.2017, по акту за грудень 1177,83 грн. з 26.01.2017 по 08.10.2017) та 9 085,85 грн. інфляційних втрат (по акту за листопад 4038,00 грн. за січень-вересень 2017 та по акту за грудень 5047,85 грн. за лютий-вересень 2017).

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 2 106,84 грн., а відтак вказану вимогу слід задовольнити частково.

Суд здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем період, встановив, що вірно розрахований розмір інфляційних втрат, належних до стягнення з відповідача на користь позивача, складає 9 085,85 грн., а відтак вказану вимогу слід задовольнити повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" частково, приймає рішення про стягнення з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради 6000,00 грн. пені, 2 106,84 грн. 3% річних та 9 085,85 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 191, 231, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, код 23576122)

на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720)

6000,00 грн. (шість тисяч гривень нуль копійок) пені,

2 106,84 грн. (дві тисячі сто шість гривень вісімдесят чотири копійки) 3% річних;

9 085,85 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят п`ять гривень вісімдесят п`ять копійок) інфляційних втрат;

1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 23.05.2019.

Суддя О.В. Конюх