Ухвала суду № 81909944, 23.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

23.05.2019Справа № 910/16826/17

За скаргою Фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни

на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни

У справі № 910/16826/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (м. Івано-Франківськ)

до Фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни (м. Київ)

про стягнення 212.508,64 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

від скаржника: Ронська О.М.

від позивача: не з`явився

від приватного виконавця: Ахметова Л.Е.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.17. у справі № 910/16826/17 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" 195304,88 грн. основного боргу; 4000,00 грн. пені; 1501,30 грн. 3 % річних і 318763 грн. судового збору.

26.12.17. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

10.05.19. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни про стягнення з ФОП Ронської О.М. основної винагороди приватного виконавця від 25.04.19. у ВП № 58522499.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу вказану скаргу передано судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.19. розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 23.05.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.19. клопотання Фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни № 13/05/19-1 від 13.05.19. до розгляду не прийнято та повернуто заявнику.

В судовому засіданні 23.05.19. скаржником підтримано подану ним скаргу, приватним виконавцем підтримано подане 21.05.19. клопотання про закриття провадження по розгляду скарги.

Скаржник заперечував проти закриття провадження по розгляду скарги та наполягав на розгляді скарги по суті.

Стягувач в судове засідання 23.05.19. явку свого повноважного представника не забезпечив.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України).

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення присутніх в судовому процесі представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до поданої скарги скаржник просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни про стягнення з ФОП Ронської О.М. основної винагороди приватного виконавця від 25.04.19. у ВП № 58522499.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження».

У постанові від 03.04.19. у справі № 370/1034/15-ц (провадження 14-103цс19) Великої Палати Верховного Суду викладено наступну правову позицію.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державноговиконавцяпростягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацієюта проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення та його примусовим виконанням.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17) та інших.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.19. у справі № 370/1034/15-ц (провадження 14-103цс19) зробила висновок про що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, скарга Фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни про скасування постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди приватного виконавця не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов`язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.

Керуючись ст. ст. 123, 231, 234, 235, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження по розгляду скарги Фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни по справі № 910/9667/13.

2. Ухвала набирає законної сили 23.05.19. та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/

Повну ухвалу складено 23.05.19.

Суддя Т.М. Ващенко