Рішення № 81909900, 22.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/2743/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

про стягнення 4 421,25 грн.,

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення 4 421,25 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено страхувальникові страхове відшкодування в розмірі 23 753 грн., внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія, якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Відповідачем, в свою чергу, на користь позивача здійснено виплату страхового відшкодування на суму 19 331,75 грн., внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення 4 421,25 грн. залишку заборгованості.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.03.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що виплата страхового відшкодування відбулася саме у розмірі 19 331,75 грн., оскільки відповідачем самостійно вирахувано з загальної суми страхового відшкодування вартість заміненого капоту та його пофарбування. Підставою для вирахування сторона зазначає факт того, що пошкодження капоту транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не відноситься до ДТП, яка сталася 20.09.2018.

08.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача з огляду на те, що звітом суб`єкту оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено, що деталь «капот» потребує повноцінної заміни та пофарбування саме внаслідок ДТП, яка відбулася 20.09.2018.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання та перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 22.05.2019.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.09.2018 між Котляровим Дмитром Володимировичем (страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик, позивач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR/AM5138177 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

20.09.2018 року у місті Суми відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (власником якого є страхувальник) під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «RENAULT LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб - «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було застраховано відповідачем (що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу, звітом про вартість матеріального збитку, ремонтною калькуляцію з фотододатками, в яких зафіксовано механічні пошкодження ТЗ).

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами даної ДТП її учасниками було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), відповідно до якого водій транспортного засобу «RENAULT LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнав себе винним у скоєнні ДТП.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно звіту № 19-D/45/0 від 10.10.2018 склала 25 443,56 грн.

При цьому, відповідно до рахунку-фактури № 255 від 18.10.2018, акту виконаних робіт від 19.11.2018, страхового акту та детального розрахунку страхового відшкодування, реальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 23 753 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що платіжним дорученням № ID-111686 від 06.11.2018 позивач перерахував на користь страхувальника 23 753 грн. страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «RENAULT LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК8204433 (що також підтверджується відомостями з Централізованої бази МТСБУ).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/7449/17 від 05 червня 2018 року.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм, враховуючи наявність діючого на момент настання ДТП Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК8204433, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «RENAULT LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ліміт якої складає 100 000 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 23 753 грн. Разом з цим, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування частково, на суму 19 331,75 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 4 421,25 грн. залишку заборгованості.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив про безпідставність доводів позивача з посиланням на те, що пошкодження капоту транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не відноситься до ДТП, яка сталася 20.09.2018, а відтак, на думку відповідача, ним не повинна відшкодовуватися вартість заміни та пофарбування цієї деталі.

Суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача в цій частині, враховуючи наступне.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395 (далі - Методика). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 по справі № 753/21177/16-ц.

Так, згідно звіту № 19-D/45/0 від 10.10.2018, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 25 443,56 грн. При цьому, судом встановлено, що під час складання звіту, оцінювач правомірно застосував коефіцієнт фізичного зносу деталей (згідно п. 7.38 Методики) та зазначив, що розрахований ним матеріальний збиток у розмірі 25 443,56 приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахування фізичного зносу запчастин.

З матеріалів справи вбачається, що, у протоколі огляду транспортного засобу, який складений тим самим оцінювачем 01.10.2018 зазначено, що ряд деталей, зокрема капот, мають пошкодження, не пов`язані з ДТП, а саме: «вм`ятинки від граду». Разом з цим, у вказаному протоколі також зафіксовано, що таке пошкодження капоту як деформація сталося саме внаслідок ДТП, у зв`язку з чим оцінювачем у відповідній калькуляції до звіту було встановлено, що деталь «капот» потребує повноцінної заміни та пофарбування.

В цій частині суд приймає доводи позивача стосовно того, що факт пошкодження капоту шляхом деформації внаслідок ДТП саме з вини водія автомобіля «RENAULT LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , доведений належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України, а відтак доводи відповідача з приводу відсутності в нього обов`язку відшкодовувати вартість заміни та пофарбування капоту, є безпідставними.

Господарський суд окремо зазначає про необґрунтованість доводів відповідача в частині того, що під час здійснення розрахунку страхового відшкодування не було враховано фізичний знос згідно положень Методики.

Так, судом встановлено, що під час складання звіту № 19-D/45/0 від 10.10.2018 та визначення суми відновлювального ремонту у розмірі 25 443,56 грн. оцінювачем було застосовано коефіцієнт фізичного зносу у відповідності до п. 7.38 Методики. При цьому, безпосередньо з рахунку-фактури № 255 від 18.10.2018 вбачається, що під час відновлення транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувалися запасні частини (в тому числі капот) які були раніше використані, внаслідок чого сума реального відновлення транспортного засобу склала 23 753 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, зважаючи на те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 4 421,25 грн. невиплаченого страхового відшкодування нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код: 24175269) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01135, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 32382598) 4 421 (чотири тисячі чотириста двадцять одну) грн. 25 коп. страхового відшкодування та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2019.

Суддя І.В. Приходько