Рішення № 81909874, 23.05.2019, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
23.05.2019
Номер справи
910/3510/19
Номер документу
81909874
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2019Справа №910/3510/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Пак Лтд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт"простягнення 155079,43 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Пак Лтд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт" 155079,43 грн, з яких 142581,12 грн основної заборгованості, 2138,72 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 796,89 грн та 9562,70 грн пені. Також позивач просив суд покласти на відповідача 3400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №2011/18 від 20.11.2018 в частині своєчасної та повної оплати поставленого за вказаним договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2019, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/3510/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 29.03.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02092, м.Київ, вул.Машиністівська, будинок 1.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103049680701 відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 29.03.2019 була вручена відповідачу.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Пак Лтд" (постачальник, позивач) було укладено договір поставки №2011/18 (договір) згідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві картон гофрований та/або вироби з картону гофрованого (надалі по тексту - продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її (п.1.1).

Найменування, асортимент продукції, ціна вказуються в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід`ємною частиною даного договору та/або у видаткових накладних (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору кількість продукції, зазначається в видаткових накладних, які супроводжують дану продукцію, загальна кількість продукції визначається підсумком фактично поставленої кількості продукції згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього договору, кількість кожної партії продукції визначається згідно письмових заявок покупця, заявку на виготовлення та поставку продукції покупець передає постачальнику, в т.ч. за допомогою засобів електронного зв`язку у строк не пізніше як за 15 календарних днів до передбачуваної дати поставки, постачальник протягом 5 - ти календарних днів повідомляє покупця про прийняття такої заявки до виконання.

Ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, який підписується разом з договором та є його невід`ємною частиною. Ціна на продукцію може бути переглянута постачальником в разі зміни цін сировини, енергоносіїв, нафтопродуктів, про що постачальник попередньо повідомляє покупця за 10 календарних днів. При відсутності підписаного сторонами протоколу узгодження договірної ціни ціна на продукцію вважається узгодженою з моменту підписання видаткових накладних (п.3.1 договору).

Розрахунки за кожну одержану партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 100% на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у п.9.1 договору протягом 21 календарного дня від дати, зазначеної у видатковій накладній (п.3.3 договору), днем оплати вважається день зарахування банком коштів на рахунок постачальника (п.3.5 договору).

У п.п.4.3, 5.1, 5.2 договору сторонами погоджено, що днем отримання партії продукції вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію продукції, продукція передається покупцеві згідно видаткової накладної, право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на партію продукції.

Сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. У разі порушення виконання грошового зобов`язання покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (п.6.3 договору).

Згідно п.6.5 договору покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець від суми поставки сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним до 31.12.2019, разом з тим: в частині поставки продукції - до повного постачання постачальником оплаченої покупцем частини продукції, в частині розрахунків - до повного проведення покупцем розрахунків з постачальником за отриману продукцію. У разі відсутності до дати закінчення дії договору офіційного письмового повідомлення надісланого рекомендованим листом з повідомленням про вручення від будь - якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично пролонгований до 31 грудня наступного року включно (п.8.5).

Відповідно до замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт" №1 від 29.11.2018 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 142581,12 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000615 від 21.12.2018 на відповідну суму та товарно-транспортною накладною №615 від 21.12.2018.

22.02.2019 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №1 від 22.02.2019 з вимогою про оплату заборгованості за договором поставки №2011/18 від 20.11.2018.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість не оплатив.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 142581,12 грн, виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.3.3 укладеного між контрагентами правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами не оплатив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт" виникла заборгованість. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 142581,12 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також за прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 796,89 грн за період прострочки з 12.01.2019 по 20.03.2019 та 2138,72 грн інфляційних втрат за січень-березень 2019 року з урахуванням умов договору щодо строку оплати поставленого товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги останнього про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт" інфляційних втрат та 3% річних є законними та обґрунтованими.

За висновками суду, розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які надані позивачем, є обґрунтованими, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 796,89 грн та інфляційні витрати на суму 2138,72 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 9562,70 грн за період прострочки з 12.01.2019 по 20.03.2019, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення боргу від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

У період прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 9562,70 грн за розрахунком позивача, який перевірено судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Пак Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2326,19 грн покладається на відповідача.

Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт" витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до розрахунку позивача складають 3400,00 грн.

За змістом ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем долучено договір про надання правової допомоги адвокатом від 19.02.2019, який укладений між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Семашком Дмитром Миколайовичем, відповідно до умов п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1), для початку виконання робіт клієнт сплачує адвокату аванс у розмірі 3400,00 грн (п.4.1), кінцевий розрахунок за надані послуги адвоката - клієнтом проводиться у сумі вказаній у виставлених адвокатом рахунках (п.4.2), строк оплати послуг (винагороди) адвоката становить 3 дні з дні отримання рахунку вказаного в п.4.2 договору (п.4.3), надання послуг адвокатом, оформлюється актом виконаних робіт, який підписується адвокатом та передається для підпису клієнту після завершення виконання робіт за даним договором (п.4.4).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 20.02.2019 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 19.02.2019 сторони доповнили п.4.1 договору та визначили наступну вартість послуг: вартість однієї години роботи становить - 500,00 грн; вартість представництва інтересів в суді першої інстанції за одне судове засідання становить 900,00 грн, у суді апеляційної інстанції - 1200,00 грн, вартість адвокатського запиту - 250,00 грн.

Крім того до позовної заяви позивачем також долучено копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1948/10, що видано Семашку Д.М. 26.07.2001, ордер серії КС №551981 від 20.03.2019, акт виконаних робіт та наданих послуг, підписаний між адвокатом та клієнтом 18.03.2019 з детальним описом наданих послуг до договору про надання правової допомоги адвокатом від 19.02.2019 та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно виписки банку з рахунку адвоката від 20.02.2019 позивач сплатив на користь адвоката Семашко Д.М. 7662,72 грн з призначенням платежу - сплата за надання правової допомоги згідно договору від 19.02.2019.

Дослідивши попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який долучено адвокатом до позовної заяви, судом встановлено, що адвокатом не було надано послуги у вигляді представництва та захисту інтересів клієнта в суді з врахуванням часу затраченого на прибуття до суду на суму 4500,00 грн та складання та подання відповіді на відзив на суму 750,00 грн, а отже вказані суми судом не розподіляються.

Отже суд вважає доведеними понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3400,00 грн, які відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіпропласт" (02092, м.Київ, вул.Машиністівська, будинок 1, ідентифікаційний код 39177774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Пак Лтд" (02121, м.Київ, вулиця Декабристів, будинок 3, офіс 206, ідентифікаційний код 39275826) основну заборгованість в сумі 142581 (сто сорок дві тисячі п`ятсот вісімдесят одна) грн 12 коп., пеню на суму 9562 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн 70 коп., 3% річних у розмірі 796 (сімсот дев`яносто шість) грн 89 коп., інфляційні втрати на суму 2138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн 72 коп, судовий збір у розмірі 2326 (дві тисячі триста двадцять шість) грн 19 коп та витрати на професійну правничу допомогу на суму 3400 (три тисячі чотириста) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова

Попередній документ : 81909873
Наступний документ : 81909875