Рішення № 81909793, 23.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2019Справа № 910/3461/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 65481,19 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення збитків у розмірі 65481,19 грн., завданих внаслідок не схоронності (незбереження) майна (вагонів) під час їх курсування залізничними коліями.

Відповідач ухвали суду отримував, про що свідчать залучені до позову зворотні поштові повідомлення, але не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Відповідачем, як Залізницею, було здійснено перевезення восьми вагонів, які належали та перебували в користуванні (оренді) Позивача, як Товариства (перелік і номери вагонів, а також перелік і номери накладних наведені на першому та другому аркушах позову, копії накладних залучені до справи).

За наслідками здійснення Залізницею вказаного перевезення на станції Волноваха (код станції 486202) було встановлено розкомплектованість вказаних восьми вагонів, про що було складено відповідні повідомлення форми ВУ-23М (перелік відповідних восьми повідомлень, номери і дати наведені на другому аркуші позову).

Відповідно до п. 20 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

До матеріалів справи Позивачем залучені належні докази (відповідні заяви згідно наведеного на аркуші два та три позову переліку, з доказами звернення) звернення Позивача до Начальника структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», до Начальника станції Волноваха РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та до Начальника станції Велико-Анадоль РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», з метою складання актів пошкодження вагона на підставі п. 20 вказаних Правил, але у складанні актів Відповідачем було фактично відмовлено. При цьому, судом враховано, що відхиливши заяви з вимогами скласти комерційні акти (які не є предметом даного спору), Відповідач також фактично відмовив (ніяк не відреагував на звернення про складення актів про пошкодження вагонів) у складенні актів про пошкодження вагона на підставі п. 20 вказаних Правил.

За наслідками встановлення Позивачем, як користувачем вагонів, відсутності повітророзподільників на зазначених вагонах останні було направлено на технічне обслуговування для забезпечення відновлення яких Позивачем було придбано та передано структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" необхідних деталей на загальну суму 47566,05 грн., що підтверджується залученими до справи копіями договорів поставки зі специфікаціями, та платіжними дорученнями на оплату цих деталей (перелік договорів, специфікацій та платіжних доручень наведено на четвертому та п`ятому аркушах позову, а копії залучені до справи).

Відновлення зазначених восьми вагонів шляхом встановлення закуплених Позивачем деталей здійснювалося структурним підрозділом "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно укладеного між ними договору на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №Дон/В-18041/НЮ від 10.01.2018, та підтверджується актами №10 від 31.10.2018, вартість чого (технічного обслуговування вагонів) склала 17630,50 грн., а оплата підтверджується платіжними дорученнями (перелік наведено на п`ятому аркуші позову, копії залучені до справи).

Також, Позивачем було понесено витрати на оплату вартості транспортування розкомплектованих вагонів до структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" для виконання робіт по встановленню деталей у розмірі 284,64 грн., що підтверджується договором №08890/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018, укладеним між сторонами, та копією з особового рахунку № НОМЕР_1 та переліками за жовтень 2018 року.

Отже, доданими до матеріалів справи документами підтверджується понесення Позивачем витрат на відновлення внаслідок розукомплектування (відсутності головної та/або магістральної частин повітророзподілювача) восьми вагонів (перелік і номери вагонів наведені на першому аркуші позову), які належали та перебували в користуванні (оренді) Позивача, при їх перевезенні Відповідачем на загальну суму 65481,19 грн., яка складається з вартості придбаних взамін втрачених деталей у розмірі 47566,05 грн., вартості робіт у розмірі 17630,50 грн., грн. та витрат на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту у розмірі 284,64 грн.

Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут) визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Наявними в матеріалах справи та вищеописаними у рішенні залізничними накладними підтверджується прийняття Відповідачем, як Залізницею, до перевезення та його здійснення восьми вагонів Позивача (перелік і номери вагонів, а також перелік і номери накладних наведені на першому та другому аркушах позову, копії накладних залучені до справи).

Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття Відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як свідчать матеріали справи, на станції Волноваха було виявлено відсутність частин повітророзподільника спірних вагонів.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

З матеріалів справи вбачається, що спірні вагони були відремонтовані з встановленням частин повітророзподільника, що підтверджується відповідними актами, копії яких долучено Позивачем до позовної заяви.

При цьому, загальна вартість робіт з відновлення, оплаченого Позивачем, становила 17630,50 грн.; деталі для відновлення вагонів були придбані Позивачем за власні кошти у контрагентів, і вартості придбаних взамін втрачених деталей становила 47566,05 грн.; транспортування вагонів до місця ремонту (ремонтного депо) коштувало Позивачу 284,64 грн.

Відповідно до п. 22 вказаних Правил №113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи розподіл обов`язку доказування між сторонами у господарському процесі та вказані вище норми права, саме на Позивача у даному випадку покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-469св10 від 02.06.2010).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" №01-8/91 від 29.11.2007, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Згідно із ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності Відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Докази на спростування вини Залізниці, а саме докази того, що розукомплектування спірних вагонів мало місце за наслідками несанкціонованого втручання в діяльність залізничного транспорту сторонніх осіб - у справі відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, доведення існування або відсутність тих чи інших обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги / заперечення на позов, покладається саме на учасників судового процесу та здійснюється ними шляхом реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків, зокрема, в частині заперечень щодо заявлених позивачем вимог - шляхом подання відзиву на позов.

З огляду на норми господарського процесуального закону та відсутність бажання Відповідача реалізувати свої процесуальні права, що полягає у пасивній поведінці учасника справи (неподанні відзиву на позов), суд констатує про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що пошкодження спірних вагонів під час їх перевезення Залізницею сталось не з вини Відповідача, в той час, як доданими Позивачем документами належними чином підтверджується понесення ним збитків у заявленому розмірі за наслідками розукомплектування спірних вагонів при перевезенні їх Відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 65481,19 грн. в повному обсязі.

Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код 30600592) збитки у розмірі 65481 (шістдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 19 коп., а також 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.