Рішення № 81909652, 22.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/3311/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель Дніпро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет»

про стягнення 33 928,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітель Дніпро» (надалі - ТОВ «Капітель Дніпро») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» (надалі - ТОВ «Люнет») про стягнення 33 928,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 25.07.2018 та 17.08.2019 згідно видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу поставлений товар повністю не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30 549,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 522,26 грн. та інфляційних у розмірі 2 856,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

08.04.2019 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що видаткова накладна №118 від 25.07.2018 не оформлена належним чином з дотриманням вимог чинного законодавства України, право вимоги стягнення заборгованості у позивача виникло значно пізніше, ніж зазначено в позовній заяві, а також позивачем неправильно розраховано 3% річних від суми прострочення.

15.04.2019 до канцелярії суду представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач спростовує твердження відповідача щодо невизнання видаткової накладної первинним документом, строку виконання грошового зобов`язання, а також правильності нарахування 3% річних.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

На підставі видаткових накладних №118 від 25.07.2018 та №137 від 17.08.2019 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар (фарба акрилова, розчинник універсальний) на загальну суму 79 593,84 грн.

Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підписи представників позивача та відповідача, а також відбитки печаток.

Із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 30 549,60 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відвідачу товар на загальну 79 593,84 грн., що підтверджується видатковими накладними №118 від 25.07.2018 та №137 від 17.08.2019.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановленні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказаний Закон передбачає обов`язковим реквізитом первинного документа підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні вважаються належними доказами отримання відповідачем товару, оскільки містять підпис уповноваженої особи - отримувача, який скріплений печаткою відповідача, що в розумінні приписів ст. 207 Цивільного кодексу України свідчить про легітимність такого підпису перед позивачем.

Як вбачається із висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №906/953/17, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Тобто, саме наявні в матеріалах справи видаткові накладні є належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення поставки спірної партії товару на користь ТОВ «Люнет».

Так, обов`язок покупця (відповідача) з оплати товару виникає безпосередньо з факту здійснення постачальником (позивачем) поставки товару та прийняття товару покупцем (відповідачем). При цьому, форма (вид) документу, яким сторони відобразили сам факт поставки товару (яким оформили факт здійснення поставки) - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі продукції, тощо, не впливає на обов`язок покупця оплатити товар та не звільняє покупця від обов`язку з оплати товару у випадку оформлення поставки товару іншим документом, ніж той, що передбачений умовами договору.

Позивач звертає увагу на те, що предметом доказування є саме встановлення обставин виникнення між сторонами господарських правовідносин з поставки товару, а саме, - факту поставки продавцем та отримання товару покупцем, а не правильність складення документів бухгалтерського обліку та звітності відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням викладеного, наявні в матеріалах справи видаткові накладні в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які фіксують факт отримання відповідачем товару, та є належними та допустимими доказами на підтвердження позиції позивача.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов`язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується факт часткової оплати відповідачем поставленого товару на суму 49 044,24 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за 2018, який підписаний представниками обох сторін та фіксує факт існування у відповідача заборгованості за поставлений за накладними від 25.07.2018 та 17.08.2018 товар у розмірі 30 549,60 грн.

Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 казаного Закону).

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, він підписаний уповноваженими особами без зауважень та засвідчений печаткою ТОВ «Люнет».

При цьому, дійсність вказаного акту звірки розрахунків через невідповідність підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ «Люнет», що міститься на такому акті, відповідачем не оспорюється у наданому відзиві.

У зв`язку з викладеним, наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату, у т.ч. за спірними у цій справі видатковими накладними.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 30 549,60 грн., а строк виконання грошового зобов`язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 30 549,60 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Капітель Дніпро» про стягнення з ТОВ «Люнет» заборгованості у розмірі 30 549,60 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 522,26 грн. та інфляційних у розмірі 2 856,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 18.08.2018 по 13.03.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 522,26 грн. та інфляційних у розмірі 2 856,33 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Люнет» на користь ТОВ «Капітель Дніпро» заборгованості у розмірі 30 549,60 грн., 3% річних у розмірі 522,26 грн. та інфляційних у розмірі 2 856,33 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель Дніпро» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, 1; ідентифікаційний код 31956217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель Дніпро» (49040, м. Дніпро, вул. Космічна, 49-Г; ідентифікаційний код 41713637) заборгованість у розмірі 30 549 (тридцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 522 (п`ятсот двадцять дві) грн. 26 коп., інфляційні у розмірі 2 856 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий