Рішення № 81909627, 22.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/2868/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 25 099,73 грн., -

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (надалі - ТОВ "Сота Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - АТ "Українська залізниця") про стягнення 25 099,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення умов Договору поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.36)ю від 04.01.2018, оплату поставленого позивачем товару здійснив з порушенням обумовлених сторонами строків, у зв`язку з чим позивачем було здійснено нарахування відповідачу пені у розмірі 21 307,68 грн. та 3% річних у розмірі 3 792,05 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні з підстав того, що позивачем не підтверджено факту своєчасного надання ним відповідачу повного комплекту документів, які вказані в п. 4.2 Договору та на підставі яких відповідач оплачує позивачу кожну партію товару. Крім цього, відповідач стверджує, що позивачем також не підтверджено часу реєстрації податкових накладних, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість розрахунків пені та 3% річних.

09.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

03.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на заяву про застосування строків позовної давності, в якій заперечив проти застосування строків позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання та перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 22.05.2019.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2018 між ТОВ "Сота Україна" (постачальник) та ПАТ "Українська залізниця" (покупець) було укладено Договір поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.36)ю (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.3 якого (в редакції додаткової угоди №1/12 від 08.02.2018) постачальник зобов`язується поставити і передати в обумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікацій № 1 та № 2 (Додатки № 1 та № 2), які є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Кількість і асортимент товару передбачається у специфікаціях № 1 та № 2, яка додається до даного договору (Додатки № 1 та № 2).

Пунктами 1.2, 1.4, 1.5, 1.7 Договору визначено найменування товару: кутик 160х100х10 мм ст.09Г2С. Виробник товару: ПрАТ "МК "Азовсталь", рік виготовлення: 2017-2018. Вантажоодержувач та платник товару є філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно з п. 3.1, 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди №1/12 від 08.02.2018 покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях № 1 та № 2. Ціна цього договору становить 3 505 356,61 грн., з урахуванням ПДВ 20% 584 226,10 грн.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки між сторонами відбуваються у безготівковій формі.

Згідно з п. 5.1.1, 5.1.3, 5.1.4 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ Україна, вул. Заводська, 5, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська область (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця не пізніше 5 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п. 5.1.2 договору. На постачальника покладається обов`язок щодо завантаження та всі ризики і витрати такого завантаження. Представник покупця при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару. Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.

Прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та Інструкції № П-7 від 25.04.1966. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар (п. 5.2.1 Договору).

Пунктом 6.3.1 Договору визначено обов`язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, тоді як п. 6.1.1 Договору встановлює обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за поставлений товар.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сота Україна" на виконання умов Договору у період з 12.01.2018 по 13.02.2018 на підставі видаткових накладних № 41 від 12.01.2018, № 117, № 118 та № 129 від 13.02.2018 поставило філії "Панютинський вагоноремонтний завод" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" товар, зазначений у специфікаціях до договору, на загальну суму 3 498 318,61 грн.

Судом встановлено, що філія Панютинський вагоноремонтний завод" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" виконуючи взяті на себе зобов`язання, за період з 23.01.2018 по 13.03.2018 на підставі виставлених ТОВ "Сота Україна" рахунків на оплату № 41 від 12.01.2018, № 117, № 118 та № 129 від 13.02.2018 здійснило оплату вартості поставленого позивачем товару в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою АТ "ОТП Банк".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару виконано з порушенням обумовлених сторонами в Договорі строків, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 21 307,68 грн. та 3% річних у розмірі 3 792,05 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № ПВРЗ(ВМТП-18.36)ю від 04.01.2018 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 498 318,61 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які з боку відповідача підписані без жодних зауважень та заперечень. Належне виконання договірних обов`язків з поставки товару позивачем також не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

Судом встановлено, що 15.02.2018 о 16:47:12 та о 16:48:15 в ЄРПН зареєстровано за № 9022929122 від 13.02.2018 на суму 1 292 238 грн. та за № 9022926362 від 13.02.2018 на суму 2 003 229 грн. податкові накладні: платник податку - продавець - ТОВ "Сота Україна", платник податку - покупець - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" філія Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Результат обробки - документи прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, враховуючи встановлені обставини, зважаючи на строки здійснення розрахунків, визначені п. 4.2. договору, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача стосовно того, що відповідачем було прострочено оплату поставленого товару згідно з видатковими накладними № 117 від 13.02.2018 на суму 2 003 229 грн. та № 118 від 13.02.2018 на суму 1 292 238 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

З огляду на доведеність факту порушенням відповідачем умов Договору № ПВРЗ(ВМТП-18.36)ю від 04.01.2018 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 7.3 Договору.

Проте, під час розгляду справи, відповідачем було подано заяву про застосування до нарахованої пені спеціального строку позовної давності.

Позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 Цивільного кодексу України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 Цивільного кодексу України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Таким чином, з урахуванням того, що позов у даній справі подано позивачем 04.03.2019 (згідно відбитку штемпеля поштового відділення на конверті та відповідно до трек-коду поштового відправлення № 0103268057335), нарахування позивачем пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з 28.02.2018 по 04.03.2018 відбулося з пропуском строку позовної давності.

Крім того, згідно п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань 3% річних та пені (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі № 922/1008/16).

Відтак, зважаючи на факт того, що відповідач повністю сплатив заборгованість 13.03.2018, розрахунок пені та 3% річних не повинен включати день фактичної оплати в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи викладене, здійснивши самостійний розрахунок пені за період прострочення оплати товару відповідачем (з застосуванням при цьому спеціального строку позовної давності), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені, нарахованої на підставі п. 7.3 Договору, підлягає частковому задоволенню на суму 12 279 грн.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 792,05 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню на суму 3 521,18 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність, а тому твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних визнаються судом не обґрунтованими.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення договірних строків оплати поставленого товару у розмірі 12 279 грн. та 3% річних у розмірі 3 521,18 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, зважаючи на встановлені у даному рішенні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, позивачем в позовній заяві зазначено, що він очікує понести витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000 грн., в той же час жодного доказу на підтвердження існування таких витрат стороною до суду надано не було, у зв`язку з чим зазначена стаття витрат позивача, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судом не розподіляється.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, 29; ідентифікаційний код: 41323412) пеню у розмірі 12 279 (дванадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн., 3% річних у розмірі 3 521 (три тисячі п`ятсот двадцять одну) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1 209 (одну тисячу двісті дев`ять) грн. 26 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2019.

Суддя І.В. Приходько